81. Показники стану і ефективності використання оборотних коштів

Ефективність використання оборотних коштів вимірюється систе­мою фінансово-економічних показників та коефіцієнтів, а саме: кількістю обертів оборотних коштів (коефіцієнт оборотності); продовжуваністю одного обороту; економією (збільшенням) оборотних коштів та ін.

Кількість обертів оборотних коштів де

Ко – кількість обертів оборотних коштів (коефіцієнт оборотності);

Р – сума проданої продукції за рік (квартал);

Ос – середній залишок оборотних коштів за рік (квартал).

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів (Кз, коп.) є обер­неним до коефіцієнта оборотності показником і визначається за формулою:

Він характеризує участь оборотних коштів у кожній гривні реалі­зованої продукції. Що менше оборотних коштів припадає на 1 грн. обороту, то ліпше вони використовуються.

Кількість обертів за окремими елементами оборотних коштів – коштами, авансованими в запаси сировини, матеріалів тощо визначається так:

де

Кое – кількість обертів за окремими елементами оборотних коштів;

Вс – річні (квартальні) витрати сировини (матеріалів, палива тощо), грн.;

Зс – середньорічні (квартальні) залишки сировини (матеріалів, па­лива тощо), грн.

Середня продовжуваність оберту оборотних коштів (оборотність у днях) показує продовжуваність періоду, протягом якого обігові кошти ви­конують один оберт, і розраховується так:

де

Д – число днів у періоді.

Для характеристики ефективності використання обо­ротних коштів на підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є швидкість обороту, (об­числюється в днях):

, де

О – термін обороту оборотних коштів, днів;

С – середня вартість оборотних коштів, грн.;

Т – тривалість періоду, за який обчислюється оборотність, днів;

Р – обсяг реалізованої продукції, грн.

Термін обороту виробничих запасів відображає час перетво­рення товарно-матеріальних цінностей на готову продукцію:

, де Ов.з. – термін обороту виробничих запасів, днів;

Св.з – середня вартість виробничих запасів, грн.;

Рс – обсяг реалізованої продукції за собівартістю, грн.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів можна використовувати коефіцієнт ефективності (прибутковості) і рентабельності оборотних коштів. Ці показники розраховуються так:

де Ке – коефіцієнт ефективності (прибутковості) оборотних коштів;

Р – коефіцієнт рентабельності оборотних коштів;

П – прибуток від реалізації продукції;

Ос – середньорічний залишок оборотних коштів.

84.Контроль за раціональним використанням оборотних коштів

Наявність у господарському обороті підприємства власних оборотних коштів у розмірах, які покривають нормативні потреби в них, а також залучення кредитних та інших позикових ресурсів ще не є гарантією створення умов для нормального господарювання. Підприємство має забезпечити раціональне розміщення цих ресурсів за призначенням, і це є однією з найважливіших ділянок роботи фінансової служби.

Про нераціональне використання власних і позикових оборотних коштів свідчать відволікання їх у:

• понаднормативні запаси товарно-матеріальних цінностей і витрат виробництва, якщо вони не прокредитовані банком;

• дебіторську заборгованість за товари, роботи й послуги, не оплачені в строк покупцями;

• іншу дебіторську заборгованість (за претензіями, за розрахунками з підзвітними особами тощо);

• різні витрати, що перевищують наявні джерела фінансування.

Для визначення понаднормативних запасів за кожною зі статей нормованих активів (виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція) їх балансовий залишок порівнюють зі встановленим нормативом і кредитом банку під відповідний об'єкт. Для запобігання накопичення понаднормативних запасів фінансова служба підприємства постійно стежить за діями служб постачання та збуту, які укладають угоди з постачальниками і покупцями на створення запасів сировини, матеріалів тощо, а також відвантаження готової продукції.

Запобігти накопиченню понаднормативних запасів можна, якщо відповідні служби підприємства кваліфіковано визначають потребу підприємства у тих чи інших матеріальних ресурсах, складають угоди на їх закупівлю, виходячи з потреб виробництва, стежать за недопусканням порушень постачальниками строків поставки сировини, матеріалів, комплектуючих виробів. Доцільним є порядок, за якого всі угоди на поставку матеріальних ресурсів обов'язково візуються у фінансовому відділі підприємства. У візі фінансові відділи відмовляють, якщо кількість сировини, матеріалів, покупних комплектуючих деталей, які мають надійти підприємству за угодою, перевищує планову потребу в них з обов'язковим урахуванням наявних перехідних запасів.

На багатьох підприємствах розроблено індивідуальні нормативи запасів для цехів і служб, створено ефективну систему контролю за оплатою товарно-матеріальних ресурсів, що надходять на підприємство, діє система матеріальної відповідальності за завезення та оплату зайвих для підприємства товарно-матеріальних цінностей або створення запасів у кількостях, що перевищують нормативну потребу.

Фінансова служба організовує систематичний контроль за станом оплати покупцями відвантаженої чи відпущеної на місці продукції. В разі виникнення дебіторської заборгованості вона вживає заходів щодо припинення подальшої поставки продукції боржникам, найскорішої оплати відвантаженої продукції і накладання штрафних фінансових санкцій на боржників. Для розв'язання господарських суперечок щодо оплати рахунків підприємства за відвантажену продукцію, а також щодо інших фінансових проблем у взаємовідносинах з партнерами, вирішення яких потребує спеціальних правових знань, спільно діють фінансові та юридичні служби підприємства.

Оборотні кошти підприємств безперервно перебувають у кругообігу, переходячи з однієї фази в іншу. Чим швидше здійснюється цей перехід, чим менше часу вони затримуються у сфері виробництва і сфері обігу, тим ефективніше вони використовуються. Тільки не допускаючи нераціонального використання оборотних коштів підприємство може досягти систематичного прискорення їх обіговості.