36. Форми участі прокурора у цивільному процесі.

Згідно з ч. 2 ст. 45 ЦПК прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, на будь-якій стадії судочинства. Це свідчить про те, що вся діяльність прокурора в цивільному процесі незалежно від стадії процесу проходить у процесуальних формах, підпорядкована єдність меті - охороні державних інтересів чи інтересів громадян. Звідси в юридичній літературі спостерігаються різні підходи до вирішення питання про форми представництва прокуратурою інтересів громадянина і держави в суді. Наприклад, М. Косюта вважає, що судово-представницька функція прокуратури України має бути закріплена в трьох основних формах: а) звернення прокурора до суду з метою захисту порушених прав і законних інтересів громадян і держави; б) участь прокурора в розгляді справ у судах; в) досудове провадження.Окремі науковці називають такі форми представництва прокурора в цивільному процесі: 1) пред'явлення і підтримання позову; 2) вступ у розпочатий процес у стадії судового розгляду для подання висновку; 3) перевірка судових рішень і ухвал, що не набули законної сили; 4) перевірка судових рішень і ухвал, що набули законної сили; 5) участь у суді другої інстанції; 6) діяльність у судово-наглядних інстанціях; 7) участь у провадженні за нововиявленими обставинами Згідно положенням ч.3 ст. 361 Закону України «Про прокуратуру» формами здійснення представництва є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або про їх перегляд за ново виявленими обставинами.

37. Участь у цивільному процесі органів держави, місцевого самоврядування та інших осіб, які захищають права громадян у суді.

До органів державної влади належать: уповноважений з прав людини; Прокурор; місцеві органи державної влади, органи місцевого самоврядування, обласні, районні, міські, адміністрації, а також фізичні і юридичні особи можуть звертатися до суду: (ст. 45, 46, 98, 119,120,238,243,247,292,324,108,114,ЦПК) Уповноважений ВРУ з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні і юридичні особи можуть звернутися у випадках передбачених законом до суду із заявою на захист прав та охоронюваних інтересів інших осіб. Профспілки які беруть участь у справі у цій процесуальній формі виконують свою соціальну роль як об’єднання по захисту трудових, інших прав та інтересів працівників.Інші соціальні об’єднання беруть участь у цивільному процесі з метою захисту прав та інтересів окремих громадян, членів своїх колективів або їх сімей. Підстави участі у процесі зазначених суб’єктів є норми цивільно – процесуального права й інших галузей права, які надають їм повноваження захищати права та інтереси інших осіб. Зазначені суб’єкти захисту прав інших осіб можуть брати участь у цивільному процесі у двох процесуальних формах:

1) зверненням до суду із заявою, відкриття провадження у цивільній справі

2) вступом у процесі розгляду справи для подання висновком за власною ініціативою чи ініціативою суду. Органи державної влади і місцевого самоврядування, профспілки, установи організації і окремі громадяни можуть бути суб’єктами захисту прав та охоронюваних інтересів інших осіб за умов: наявності закону, який дає їм повноваження здійснювати захист прав та інтересів інших осіб у конкретних справах; наявності в осіб, захист прав та інтересів яких вони можуть здійснювати, цивільно – процесуальної правосуб’єктності; наявності у них цивільної процесуальної правосуб’єктності. У здійсненні своїх процесуальних прав вони незалежні від волі осіб, права і охоронювані інтереси яких вони захищаються. Така участь з метою захисту прав й інтересів інших осіб може мати місце у цивільних справах, пов’язаних з відповідною галуззю народного господарства управління яким ним здійснюється, і якщо така участь передбачена законом. Опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення майнових і немайнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язкиПри цьому органи опіки та піклування є: державна адміністрація районів, міст Києва та Севастополя, виконавчі комітети міських чи районних у містах, сільські, селищні ради, зазначені органи можуть бути суб’єктами захисту прав неповнолітніх, недієздатних, осіб що перебувають під опікою, піклуванням, у всіх підвідомчі судові справи і мають право звернутися із заявою про відкриття провадження у справі, а якщо справа була розпочата за ініціативою інших осіб, можуть вступити у процес для подання висновків. Форми опіки та піклування згідно СКУ мають право пред’явити позов про визнання шлюбу не дійсним , про позбавлення батьківських прав, про скасування чи визнання усиновлення недійсним. Справи про поновлення батьківських прав у спорах щодо дітей також розглядається за участю органів опіки та піклування. Вони можуть вимагати відшкодування майнової шкоди заподіяним недбалим виконання опікунських обов’язків та мають право подати заяву про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним (ст. 237ЦПК) При здійсненні своїх функцій органи опіки та піклування подають до суду висновок щодо розв’язання спору у письмовій формі. Виконання житлово – комунальними органами функцій управління житловим фондом України зумовлює можливу і необхідну їх участь у цивільному процесі щодо справ пов’язаних із зміною юридичного комунального, споруд і будівель. Державні органи можуть захищати права та інтереси осіб пред’являючи вимоги на порушення процесу та вступаючи у цивільний процес у справі. Звернутися до суду із заявою у справах про визнання громадян обмежено дієздатними і недієздатними можуть члени сім’ї, його родичі, його близькі а також психіатричні лікувальні заклади.

38. Форми участі у цивільному процесі органів держави та місцевого самоврядування.

Зазначені суб'єкти захисту прав інших осіб можуть брати участь у цивільному процесі в двох процесуальних формах: зверненням до суду із заявою (тобто порушення процесу по справі); вступом у процес по справі для дачі висновку за власною ініціативою чи ініціативою суду. Право на порушення процесу по справі надано органам державної влади, профспілкам, підприємствам, установам і організаціям та окремим громадянам, а право на дачу висновку — тільки органам державної влади, органам місцевого самоврядування.Органи державної влади і місцевого самоврядування, профспілки, підприємства, установи, організації і окремі громадяни можуть бути суб'єктами захисту прав і охоронюваних інтересів інших осіб за умов: наявності закону, який дає їм повноваження здійснювати захист прав та інтересів інших осіб по конкретних справах; наявності в осіб, захист прав й інтересів яких вони можуть здійснювати, цивільної процесуальної правосуб'єктності (права бути позивачем, заявником по справі), а для дачі висновку органами державної влади і органами місцевого самоврядування замість цієї умови — наявність справи в провадженні суду; наявність у них цивільної процесуальної правосуб'єктності (права бути суб'єктом захисту прав інших осіб, набувати цивільні процесуальні права і нести обов'язки).Зазначені суб'єкти захисту прав інших осіб є особами, які беруть участь у справі, тому вони мають права і несуть обов'язки,, незалежно від процесуальної форми участі. Коли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, профспілки, підприємства, установи, організації порушують процес по справі в інтересах інших осіб, вони користуються правами і несуть процесуальні обов'язки сторони, за винятком права закінчувати справу мировою угодою.У здійсненні своїх процесуальних прав вони незалежні від волі осіб, права і охоронювані законом інтереси яких вони захищають. У зв'язку з цим вони можуть відмовитися від поданої ними заяви, змінити заявлені ними вимоги, але такі дії не позбавляють особу, на захист прав і охоронюваних законом інтересів якої подана заява, вимагати від суду розгляду справи по суті. Укласти мирову угоду суб'єкти захисту прав інших осіб не можуть, оскільки не є учасниками матеріально-правового спору.