95. Провадження у справі до судового розгляду як обов'язкова самостійна стадія цивільного процесу.

Провадження у справі до судового розгляду - це самостійний етап провадження у справі в суді першої інстанції, що складається з низки процесуальних дій, які вчиняються після відкриття прова­дження у справі 3 метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи.

Мета провадження у справі до судового розгляду закріплена в ч. 1 ЗТ. 130 ЦПК України і зводиться до: 1) з'ясування можливості врегулювання спору до судовою розгляду і якщо цс виявиться не­здійсненим, 2) забезпечення правильного та швидкого вирішення лірави. Отже, мета провадження у справі до судового розгляду склада­ється з двох частин і передбачає, що суд має вжити заходів щодо примирення сторін, а якщо вони не дадуть належних результатів -забезпечити в установлені законом строки розгляд цивільної спра­ви по суті.

Для досягнення вказаної мети суд має з'ясувати:1) чи не відмовляється позивач від позову; 2) чи визнає позов відповідач; 3) чи не бажають сторони: - укласти мирову угоду; - передати справу на розгляд третейського суду.

У разі, коли спір урегульовано не буде, надалі метою прова­дження у справі до судового розгляду стає забезпечення правиль­ного та швидкого розгляду і вирішення справи. Для її досягнення здійснюється підготовка справи до судового розгляду.

Належно проведена підготовка справи до судового розгляду має важливе значення для якісного вирішення справи. Від ефективності і повноти провадження до судового розгляду залежить оператив­ність розгляду справи по суті. Виходячи із цього, формальне став­лення суддів до проведення попереднього судового засідання, так само, як і до всього провадження у справі до судового розгляду, або ігнорування попереднього судового засідання є неприпустимим.

Для забезпечення правильного та швидкого розгляду і вирі­шення справи під час провадження у справі до судового розгляду необхідно вирішити такі основні завдання: 1) уточнити позовні вимоги, підстави позову, а також запере­чення проти позову; 2) визначити характер спірних правовідносин, а також поперед­ньо кваліфікувати їх, тобто встановити норми, що слід застосувати для вирішення спору; 3) встановити склад осіб, які братимуть участь у справі; 4) з'ясувати коло доказів, необхідних для вирішення справи і забезпечити їх отримання до судового роп ляду; 5) призначити час і місце судового розгляду іа повідомити про це всіх учасників справи.

Таким чином, провадження у сиріші до судового розгляду складається з низки процесуальних дій, які нчішяііч і.ся після від­криття провадження з метою з'ясування можлііиоііі врегулювання спору до судового розгляду або чабсзиечешія правильного та швидкого вирішення справи.

96. Процесуальні дії судді у попередньому судовому засіданні по підготовці справи до судового розгляду.

Розпочинається підготовка цивільної справи до судового розгляду після відкриття провадження у справі. З цього моменту суддя невідкладно надсилає особам, які беруть участь у справі, копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі, відповідачу також надсилаються копії доданих до позовної заяви документів. Поінформованість про суть заявлених позовних вимог та їх обґрунтування дозволяє відповідачеві та особам, які беруть участь у справі, вчасно і належним чином підготуватися до участі в справі та сприяє їх активній участі у ході підготовки. Зокрема, відповідач, після отримання копії позовної заяви та доданих до неї документів може подати суду письмове заперечення проти позову. Інформація отримана судом з такого заперечення дозволяє судові мати більш повне та різностороннє уявлення про обставин справи вже на даному етапі судочинства. Про призначення попереднього судового засідання суд постановляє ухвалу. Якщо спір не буде врегульовано, діяльність усіх учасників процесу в попередньому судовому засіданні спрямовується на досягнення іншої цілі – створення умов для майбутнього правильного та швидкого розгляду та вирішення конкретної цивільної справи. З цією метою суд:

1) уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову – уточнює зміст заявлених ним вимог, з'ясовує можливі проти них заперечення, попередньо одержує відомості про обставини, що мають значення для справи, про докази, які мають ці особи. З'ясовуючи у сторін суть заявлених вимог та заперечень, суддя роз'яснює останнім право закінчити справу мировою угодою, звернутися за вирішенням спору до третейського суду, коли це відповідає характеру спірних правовідносин;

2) вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі. Для правильного визначення їх складу суддя:

· перевіряє чи належні позивач та відповідач у справі. У випадку, якщо під час підготовки буде встановлено, що відповідач є неналежною стороною, то суддя може вирішити питання про його заміну;

· перевіряє наявність процесуальної співучасті. Співучасть можлива у справі як на стороні позивача, так і відповідача, причому якщо співвідповідачі залучаються до справи незалежно від їх бажання, то у випадку пред'явлення позову не всіма особами, чиї права порушені (оспорені), суд не може притягнути останніх як співвідповідачів без їх згоди. Він може лише повідомити таким особам про наявність в суді відповідної цивільної справи. Якщо останні не виявлять бажання вступити в процес як співпозивачі, суд може притягнути їх до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору;

· за наявності підстав вирішує питання про правонаступництво в справі;

· визначає необхідність залучення або вступу у справу третіх осіб, прокурора, органу державної влади чи місцевого самоврядування. У справах, що стосуються захисту неповнолітніх чи малолітніх, а також про розірвання шлюбу з особою, визнаною в установленому порядку безвісно відсутньою або недієздатною, суддя вирішує питання про притягнення до участі представника органів опіки і піклування для охорони майнових прав відповідача, а також для забезпечення інтересів дітей;

3) визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню;

4) з'ясовує, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин та встановлює строки їх подання;

5) у випадках необхідності дослідження великого обсягу документів, якщо виписок з цих документів недостатньо, суддя при підготовці справи може провадити їх огляд останніх в місці знаходження. В місці знаходження (зберігання) можуть бути оглянуті і речові докази;

6) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про вжиття заходів забезпечення позову;

7) якщо при підготовці справи до судового розгляду виникне необхідність збирання доказів за межами територіальної підсудності, суддя в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК, доручає відповідному суду провести необхідні процесуальні дії;

8) визначає час і місце судового розгляду;

9) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду.