- •1. Цивільне процесуальне право в системі права України
- •2. Особливості предмету і методу цпп.
- •3. Види проваджень у цивільному процесі (в суді першої інстанції), їх особливості
- •5. Порівняльна характеристика позовного та окремого провадженн.
- •6. Принципи цпп
- •7. Конституційні принципи цпп
- •8. Принципи цпп, закріплені в законодавстві про цив. Судочинство
- •9. Принцип законності як гарантія здійснення правосуддя.
- •10. Принцип національної мови судочинства. Порядок його реалізації в судах України. Наслідки порушення цього принципу.
- •12. Принцип рівності перед законом і судом. Порядок його реалізації в судах України.
- •13. Принцип диспозитивності. Його значення при вирішенні цивільних справ.
- •14. Принцип об’єктивної істини.
- •15. Принцип рівності сторін. Порядок його реалізації в судах України. Наслідки порушення цього принципу.
- •16. Принцип раціональної процесуальної форми. Його значення при вирішенні цивільних справ.
- •17. Принцип безпосередності судового розгляду справи. Порядок його реалізації в судах України. Наслідки порушення цього принципу.
- •18. Стадії цивільного процесу.
- •19. Цивільні процесуальні правовідносини. Їх відмінність від інших правовідносин.
- •21. Об’єкт цивільних процесуальних правовідносин.
- •22. Зміст цивільних процесуальних правовідносин.
- •23. Сторони в цивільному процесі.
- •24. Позивач як суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин на всіх стадіях процесу.
- •25. Відповідач як суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин на всіх стадіях процесу.
- •26. Права й обов’язки сторін у цивільному процесі.
- •27. Неналежна сторона в цивільному процесі. Порядок заміни неналежного відповідача. Юридичні наслідки.
- •28. Процесуальна співучасть: поняття, форми, значення. Відмінність співучасників від третіх осіб.
- •29. Процесуальне правонаступництво. Відмінність правонаступництва від заміни неналежної сторони.
- •30. Поняття і види третіх осіб.
- •31. Порядок вступу у справу третіх осіб із самостійними вимогами. Їх права та обов’язки. Відмінність від співучасників.
- •32. Порядок вступу у справу третіх осіб без самостійних вимог. Їх права та обов’язки. Особливості процесуального становища третіх осіб без самостійних вимог.
- •33. Участь у цивільному процесі прокурора.
- •34. Участь у цивільному процесі спеціаліста
- •35. Завдання прокуратури у цивільному процесі.
- •36. Форми участі прокурора у цивільному процесі.
- •37. Участь у цивільному процесі органів держави, місцевого самоврядування та інших осіб, які захищають права громадян у суді.
- •39. Поняття та значення представництва в цивільному процесі.
- •40. Законне представництво: підстави виникнення, обсяг повноважень,їх підтвердження в суді.
- •41. Договірне представництво: поняття, підстави виникнення
- •42. Повноваження договірних представників та їх належне оформлення
- •43. Особи, які не можуть бути представниками у суді
- •44.Процесуальні строки: поняття, значення, види
- •45. Процесуальні строки, визначені законом
- •46. Процесуальні строки, встановлені судом
- •47.Обчислення процесуальних строків
- •48. Продовження, поновлення і переривання процесуальних строків.
- •49.Поняття та види судових витрат у суді.
- •50. Державне мито( судовий збір):поняття, підстави стягнення.
- •51. Звільнення від сплати державного мита( судового збору)
- •52. Повернення державного мита( судового збору)
- •53. Витрати, пов’язані з розглядом справи
- •54. Розподіл судових витрат
- •55. Санкції цивільного процесуального права
- •56. Судові штрафи. Їх відмінність від адміністративних штрафів (відмінена)
- •57.Відшкодування майнових збитків
- •58. Поняття і види доказів у цивільному процесі
- •59.Письмові докази
- •60.Речові докази
- •61. Показання свідків, як засіб доказування
- •62. Висновки експертів як засіб доказування
- •63. Пояснення сторін і третіх осіб як засіб доказування
- •64. Забезпечення доказів
- •65. Поняття, значення та види підвідомчості цивільних справ суду.
- •66. Поняття, значення та види підсудності в цивільному процесі
- •67. Функціональна підсудність. Наслідки порушення правил Функціональної підсудністі
- •68.Родова підсудність. Наслідки порушення правил Родової підсудністі
- •69.Територіальна підсудність. Наслідки порушення правил територіальної підсудності
- •70. Загальна територіальна підсудність як один із видів територіальної підсудності
- •71. Альтернативна територіальна підсудність як один із видів територіальної підсудності
- •72. Підсудність за зв’язком справ як один із видів територіальної підсудності
- •73. Договірна підсудність як один із видів територіальної підсудності (виключена)
- •74. Виключна підсудність як один із видів територіальної підсудності
- •75. Наслідки порушення правил підсудності
- •76. Передача справ із одного суду до іншого в межах України
- •77. Поняття позову, його елементи
- •78. Предмет позову як обов’язків елемент позовної заяви
- •79. Підстава позову як обов’язків елемент позовної заяви
- •80. Зміст позову як обов’язковий елемент позовної заяви
- •81. Види позовів
- •82. Право на пред'явлення позову
- •83. Позовна заява, її форма і зміст.
- •84. Підстави відмови в прийнятті позовної заяви
- •85.Зміни в позовній заяві
- •86.Відмова від позову
- •87.Визнання позову
- •88. Мирова угода
- •89.Об`єднання і роз`єднання позовів
- •90.Захист інтересів відповідача
- •91. Заперечення проти позову: матеріально – правові, процесуально – правові.
- •92. Зустрічний позов.
- •95. Провадження у справі до судового розгляду як обов'язкова самостійна стадія цивільного процесу.
- •96. Процесуальні дії судді у попередньому судовому засіданні по підготовці справи до судового розгляду.
- •97. Особливості підготовки справи до розгляду в апеляційній та касаційній інстанціях.
- •98. Процесуальна діяльність осіб, які беруть участь у справі, в стадії провадження у справі до судового розгляду.
- •99. Попереднє судове засідання
- •100. Поняття та значення стадії досудового розгляду справи.
- •101. Підготовча частина судового засідання.
- •102. Розгляд цивільної справи по суті
- •103. Судові дебати
- •104. Наслідки неявки особи, яка бере участь у справі.
- •105. Постановлення та оголошення судового рішення.
- •106. Негайне виконання судового рішення.
- •107. Відкладення судом розгляду справи: підстави, строки, порядок оформлення.
- •108. Зупинення провадження в справі: підстави та правові наслідки.
- •109. Закриття провадження у справі.
- •110. Залишення заяви без розгляду: підстави та правові наслідки.
- •111. Журнал судового засідання: зміст, значення, порядок ведення
- •112. Протокол окремої процесуальної дії: зміст, значення, порядок ведення
- •113. Поняття і види судових рішень.
- •114. Суть і значення рішення суду.
- •115. Питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення
- •116. Умови набрання чинності рішення суду.
- •117. Законність та обґрунтованість судового рішення судом та інші вимоги досудового рішення.
- •118. Усунення недоліків судового рішення судом, який його постановив.
- •119. Ухвали суду першої інстанції.
- •120.Поняття і суть окремого провадження.
- •121. Поняття і суть наказного провадження.
- •122. Порядок порушення в суді справ окремого провадження.
- •123. Обмеження та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
- •124. Надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності.
- •125. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
- •126. Усиновлення
- •127. Встановлення фактів, що мають юридичне значення.
- •128. Відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі.
- •129. Передача безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність.
- •130. Визнання спадщини відумерлою.
- •131. Надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку.
- •132. Обов'язкова госпіталізація до протитуберкульозного закладу.
- •133. Розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю щодо юридичних та фізичних осіб.
- •134. Право апеляційного оскарження та порядок його реалізації.
- •135. Рішення та ухвали, на які може бути подана апеляційна скарга чи подання.
- •136. Строки апеляційного оскарження.
- •137. Форма і зміст апеляційної скарги.
- •138. Підготовка апеляційного розгляду справи.
- •139. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
- •140.Повноваження суду апеляційної інстанції. – 141. 142.
- •143. Ухвали та рішення суду апеляційної інстанції.
- •144. Право касаційного оскарження. Порядок його реалізації. – 145.
- •146. Підготовка касаційного розгляду справи.
- •147. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
- •148. Повноваження суду касаційної інстанції.
- •149. Порядок постановлення рішень та ухвал судом касаційної інстанції. (див. 148, 150)
- •150. Ухвали та рішення суду касаційної інстанції.
- •151. Підстави для перегляду справ у зв'язку з нововиявленими обставинами.
- •152. Підстави для перегляду справ всу.
- •153. Форма і зміст заяви про перегляд рішення чи ухвали в зв'язку з нововиявленими чи винятковими обставинами. Строки її подачі.
- •154. Право на порушення провадження в справі в зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами.
- •155. Поняття та значення виконавчого провадження. Органи примусового виконання.
- •156. Рішення, які звертаються до примусового виконання і виконавчі документи.
- •157. Повноваження суду, пов'язані з виконавчим провадженням по примусовому виконанню його рішень.
61. Показання свідків, як засіб доказування
Показання свідка
1. Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.
Згідно ст.50 ЦПК свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи. Свідок зобов'язаний з'явитися до суду у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. У разі неможливості прибуття за викликом суду свідок зобов'язаний завчасно повідомити про це суд. Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовитися від давання показань у випадках, встановлених законом, а також на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду. За завідомо неправдиві показання або за відмову від давання показань з непередбачених законом підстав свідок несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов'язків -- відповідальність, встановлену законом.
Для виконання функцій свідка необхідно, щоб особа була здатна за своїм фізичним і психічним розвитком (станом) правильно сприймати обставини, які мають значення для справи, або давати про них правильні показання. Отже, показання свідків як засоби доказування -- це повідомлення про відомі обставини, які входять до предмета доказування, тобто про юридичні факти складу вимог і заперечень сторін й інші обставини, що мають значення для справи, які повідомляються (показуються) суду в установленому законом процесуальному порядку і формі. А можливість свідчення про факти, що мають значення для справи, є підставою для визнання їх належними до справи і виклику свідків в судове засідання.
Процесуальна правосуб'єктність свідка не залежить від наявності в нього дієздатності. Ними можуть бути і неповнолітні, якщо не можна обійтися без притягнення їх до участі в процесі у справі, але обов'язково враховується рівень їх розвитку і здатність правильно сприймати реальну дійсність. Проте застосування показань свідків не безмежне. Свідком не може бути особа, яка бере участь чи повинна брати участь у справі іншим суб'єктом процесуальних правовідносин. Показання свідка не допускаються, якщо обставини, про які він може дати свідчення, складають службову таємницю.
Допустимість показань свідків обмежується Цивільним кодексом для підтвердження певних угод й інших дій, що мають юридичне значення. Не можна підтверджувати показаннями свідків: уступку вимоги і переведення боргу, що грунтуються на угоді, виконаній в письмовій формі та інші договори, урегульовані статтями ЦПК.
Притягнення свідка до участі в процесі у справі можливе за ініціативою сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, і суду.
Особи, що заявляють про виклик свідка, повинні зазначити його прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання та обставини, що він може ствердити. Участь свідка в судовому засіданні і дача правдивих показань -- обов'язок, який забезпечується цивільною процесуальною і кримінальною відповідальністю.
На об'єктивність і повноту показань свідків про відомі їм обставини можуть впливати інші існуючі неправові зв'язки між свідками і сторонами -- товариські, родинні, громадські, моральні та психологічні фактори, які при дослідженні і оцінці показань свідків судом підлягають урахуванню. В зв'язку з цим у ЦПК передбачено обов'язок перед допитом свідка встановити його особу, вік, рід занять, відношення до даної справи і стосунки з сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а лише потім попередити його про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань і за відмову давати показання. Але відповідно до ст. 63 Конституції України особа не несе відповідальності за відмову давати показання щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
Повнота і об'єктивність показань свідків забезпечується також безпосередньою і усною формою допиту в судовому засіданні в тому ж складі суддів, який постановляє рішення. Свідок дає показання у формі вільного оповідання про все, що йому відомо у справі, яке конкретизується і доповнюється, а допущені неточності усуваються відповідями на запитання, які можуть їм ставити сторона й інші особи, які беруть участь у справі, судці, а також у порядку повторного допиту.
Деякий відступ від принципу безпосередності має місце при допиті свідка іншим судом за місцем його проживання чи перебування в порядку виконання доручення суду, який розглядає справу, за його ініціативою або на прохання сторони чи інших осіб, які беруть участь у справі, чи самого свідка.
Допит неповнолітніх свідків має істотні особливості, які визначаються віковим рівнем, їх розумовим розвитком та психологічним станом, який викликається процесуальною формою судового засідання. Свідки, які не досягай 16 років не попереджаються про кримінальну відповідальність. Допит всіх неповнолітніх (до п'ятнадцяти років і за розсудом суду від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років) обов'язково провадиться в присутності педагога або близьких для свідка осіб (батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників), якщо вони не заінтересовані у справі. У виняткових випадках, коли це необхідно для встановлення істини, на час допиту осіб, які не досягай повноліття, з залу судового засідання за ухвалою суду може бути видалена та чи інша особа, яка бере участь у справі. Після повернення цієї особи до залу судового засідання їй суд повідомляє про показання неповнолітнього свідка і надає можливість поставити йому запитання. З дозволу суду запитання неповнолітньому свідку можуть ставити всі особи, які беруть участь у справі. Висловлена в юридичній літературі пропозиція про заборону використання показань неповнолітніх в цивільному судочинстві з моральних міркувань, заслуговує на увагу, але інколи при відсутності інших засобів доказування показання їх є необхідними для встановлення істини у справі та правильного її вирішення
При дослідженні і оцінці показань свідків підлягають врахуванню нормативно встановлені умови: можливість їх використання в цивільному процесі, відношення їх до даної справи і стосунки з сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, характер їх заінтересованості в справі.
Для можливого використання показань свідків у справі встановлені дві умови: правильність сприйняття обставин, що мають значення для справи, і дача про них правильних показань.
Сприйняття може відбуватися в безпосередній або в опосередкованій формі. Особисте сприймання свідком дій (бездіяльності) чи подій може відтворюватися по-різному під впливом об'єктивних умов -- відстань, видимість, стан погоди і часу, суб'єктивних умов -- гострота зору, притуплення слуху тощо.
Сприйняття фактів передбачає і їх збереження в пам'яті, на повноту і чіткість яких можуть впливати вікові явища і давність. Відтворення свідком фактів може характеризуватися неправильністю, неповнотою і нечіткістю, протиріччям і не бажанням інформувати про них суд. Але в порівнянні з іншими показаннями свідків, іншими показаннями наявні протиріччя повинні бути судом усунуті, про що зазначається в мотивувальній частині судового рішення. На достовірність показань свідків впливають особисті взаємовідносини з сторонами й іншими особами, які беруть участь у справі, але відхилити їх показання про обставини у справі як докази можна лише за наявності даних, що свідчать про їх невідповідність дійсності.