67. Функціональна підсудність. Наслідки порушення правил Функціональної підсудністі

Функціональна підсудність - розподіл компетенції між судами загальної юрисдикції, на підставі виконуваних ними функцій - місцеві суди, суди апеляційної інстанції, суди каса­ційної інстанції.

Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільно­го судочинства, розглядаються районними, районними у міс­тах, міськими та міськрайонними судами (ст.107 ЦПК). Заз­начені у даній нормі суди Законом України «Про судоустрій» віднесено до судів загальної юрисдикції.

У статті 107 ЦПК йдеться про родову підсудність, за якою усі цивільні справи підсудні судам першої інстанції. У судах першої інстанції справи розглядаються по суті, тобто вони у своєму розвитку повинні пройти певні стадії процесу і їх розг­ляд має закінчитися у даному суді ухваленням судового рі­шення або завершальної ухвали (ухвала про закриття провад­ження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову, виз­нання умов мирової угоди).

Щодо судів апеляційної інстанції, то згідно зі ст. 291 ЦПК апеляційною інстанцією у цивільних справах є судові палати у цивільних справах апеляційних загальних судів, у межах тери­торіальної юрисдикції яких знаходиться місцевий суд, який ух­валив судове рішення, що оскаржується. До компетенції цих судів належить перевірка судових постанов суду першої інстан­ції, що не набрали законної сили та розгляд справ по суті вимог.

Щодо судів касаційної інстанції, то згідно із Законом Ук­раїни «Про судоустрій України» касаційною інстанцією є Вер­ховний Суд України. До його компетенції належить перевірка судових постанов суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали апеляційно­го суду, тобто після набрання цими актами законної сили, а також розгляд справи по суті вимог.

Справи у зв'язку з нововиявленими обставинами, передба­чені ст.361 ЦПК, згідно зі ст. 363 ЦПК розглядаються судом, який ухвалив рішення, постановив ухвалу або видав судовий наказ (ч. 1).

н Щодо розгляду справи у зв'язку з винятковими обставина­ми, то він є різновидом касаційного провадження (ч. 1 ст. 357 ЦПК). Справи у такому провадженні розглядаються колегією суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України після їх перегляду у касаційному порядку. Підстава­ми такого перегляду є:

1) неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одного і того самого положення закону;

2) визнання судового рішення міжнародною судовою уста­новою юрисдикція якої визнана Україною, таким, що пору­шує міжнародні зобов'язання України.

68.Родова підсудність. Наслідки порушення правил Родової підсудністі

Родовою є підсудність, яка визначає компетенцію судів різ­них інстанцій щодо розгляду цивільних справ у першій інстанції залежно від роду (предмета) справи, суб'єктного складу справи.

До такої підсудності належить:

- підсудність справ, у яких однією із сторін є суд або суддя (ст. 108 ЩІК);

- підсудність справ про спори між громадянами України, якщо обидві сторони проживають за її межами (ст.111 ЩІК);

- підсудність справи про розірвання шлюбу між громадяни­ном України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України.

Підсудність справ, у яких однією із сторін є суд або суддя

Даний вид підсудності спрямований на здійснення право­суддя об'єктивним і неупередженим судом.

Коли однією із сторін є суд або суддя цього суду, тобто пер­шої чи апеляційної інстанції, то підсудність цивільної справи визначається ухвалою судді суду вищої інстанції без виклику сторін. Якщо однією зі сторін є Верховний Суд України або суддя цього суду, то підсудність справи визначається за за­гальними правилами підсудності, тобто статтями 109, 110, 112,113, 114 ЦПК. Але, вважаємо, таку непослідовність мож­на зрозуміти, оскільки Верховний Суд України згідно з ч.З ст.18 Закону України «Про судоустрій України» є найвищим та останнім судовим органом у системі судів загальної юрис­дикції. Однак слід брати до уваги, що Верховний Суд України складається з декількох палат, тому можливим варіантом розгляду справи може стати:

- розгляд колегією суддів Судової палати у цивільних спра­вах Верховного Суду України за наявності не менш як двох третин її чисельності;

- розгляд на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України за наявності не менш як двох третин чисельності кожної палати.

Розгляд справи, коли однією із сторін є суддя Верховного Суду України, - це неординарна ситуація, тому може застосовуватися аналогія зі ст. 358 ЦПК і справа має розглядатися колегією суддів Судової палати у цивільним справах Верхов­ного Суду України. Якщо однією із сторін є Верховний Суд України, то справа має розглядатися на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України.

Підсудність справ про спори між громадянами України, якщо обидві сторони проживають за її межами

У статті 111 ЦПК йдеться про підсудність справи про спір між громадянами України, якщо обидві сторони проживають за її межами. Така підсудність за клопотанням позивача виз­начається ухвалою судді Верховного Суду України. У такому самому порядку визначається підсудність справи про розі­рвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами Украї­ни.

Випадки визначення Верховним Судом України підсуд­ності справ судам України та іноземним судам відповідно до міжнародних договорів України про правову допомогу - ви­падки, коли у спорі беруть участь особи з різних держав. У житті може скластися ситуація, коли той самий позов може бути прийнято до провадження судів декількох держав чи навпаки - позивачеві буде відмовлено у вирішенні його спору у судах декількох держав. Важливим питанням цивільного процесу є питання взаємодії судових органів різних держав, проблемою якого є наявність процесу у тій самій справі в на­ціональному і в іноземному суді (Из аІіЬі репйепз). Тобто ма­ють місце конфлікти юрисдикцій, які поділяються на пози­тивні, коли суди двох чи більше держав вважають справу під­судною своїм судам, та негативні - коли ті та інші відмовля­ються від розгляду справи. Нині абсолютна відмова від розг­ляду справи може призвести до порушення принципу вільно­го доступу до суду (правосуддя), який є основним правом лю­дини, передбаченим ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та її основних свобод (1950 р.) Виходячи з прин­ципу суверенітету державної влади кожна держава сама виз­начає межі компетенції своїх судів, зокрема й у міжнародній сфері. Тому у сучасних правопорядках передбачається два

способи подолання конфлікту юрисдикцій: національний та міжнародний. У першому випадку у законодавстві та судовій практиці передбачаються особливі правила встановлення міжнародної підсудності, у другому - укладення спеціальних міжнародних договорів про розмежування компетенції судів держави у розгляді спорів з участю іноземних осіб. Ці два спо­соби усунення конфлікту юрисдикцій передбачають застосу­вання певних правил, які дозволяють вирішувати складні пи­тання міжнародної підсудності (ст. 414 ЦПК). Тобто Верхов­ний Суд України при визначенні такої підсудності повинен ви­ходити з міжнародних договорів та враховувати предмет спо­ру, якщо обидві сторони - громадяни України - проживають поза її межами чи участь у справі беруть іноземні особи або особи без громадянства. Наприклад, йдеться про розподіл спільно набутого громадянами України, які проживають поза її межами, майна, яке знаходиться на території третьої держа­ви. Верховний Суд при визначенні такої підсудності повинен керуватися нормами міжнародного приватного права та між­народними договорами.

Ця норма є новелою ЦПК і передбачає новий вид підсуд­ності - міжнародну підсудність, яку визначає Верховний Суд України своєю ухвалою. В основу покладається принцип воле­виявлення судді про прийнятність спору (США), суддя може виходити з правила найбільш тісного зв'язку суду із спірними правовідносинами. Цей вид підсудності охоплює два випадки:

- коли обидві сторони спору є громадянами України, але проживають за межами України; громадянин України може мати більше ніж одне місце проживання: в Україні чи в іно­земній державі;

- коли йдеться про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які про­живають за межами України.

Питання про таку підсудність вирішується шляхом подан­ня клопотання позивачем або його представником. Підсуд­ність визначається ухвалою судді. Лише після її отримання позивач або його представник звертаються до визначеного в ухвалі суду.