2. Особливості предмету і методу цпп.

Предметом цивільного процесуального права є процесуальний порядок виробництва по цивільних справах. Він визначається: системою процесуальних дій, котрі виконуються судом, органом судового виконання,

учасниками процесу; змістом, формою, умовами виконання процесуальних дій; системою цивільно-процесуальних прав і обов'язків суб'єктів правовідносин, котрі визначають зміст цивільно-процесуальних дій; гарантіями реалізації цивільно-процесуальних прав і обов'язків.Предмет ЦПП (визначає) – це суспільні відносини які виникають при здійсненні правосуддя у цивільних справах. Метод ЦПП – це сукупність правових прийомів регулювання суспільних відносин у процесі здійснення правосуддя у цивільних справах. Метод ЦПП характеризується:

1) системою процесуальних дій які виконуються судом та учасниками процесу.

2) змістом формою та умовами здійснення процесуальних дій.

3) системою цивільних - процесуальних прав та обов’язків суб’єктів правовідносини які визначають зміст цивільних процесуальних дій.

4) Гарантіями реалізації ЦПП і обов’язків. За змістом метод правового регулювання ЦПП є імперативно – диспозитивним.

Імперативність – визначає необхідність учасників цивільної справи підкорятися судовій владі, сумлінно виконувати покладені на них обов’язки так як до них можуть бути застосовані заходи процесуального примусу.

Диспозитивність - це навпаки дозволяє суб’єктам вільно використовувати надані їм права у межах встановлених законом.

3. Види проваджень у цивільному процесі (в суді першої інстанції), їх особливості

ЦПК передбачає три види цивільного судочинства:

1. Позовне

2. Наказне

3. Окреме провадження

Вид цивільного судочинства - це порядок порушення розгляду і вирішення певної категорії цивільних справ.

Кожна цивільна справа проходить певні етапи, такими етапами є стадії цивільного судочинства.

Цивільне судочинство - це врегульований нормами ЦПП порядок розгляду і вирішення цивільних справ.

Під цивільну юрисдикцію суду підпадають справи які не пов'язані з розв'язаними матеріально правового спору, підставою для порушення такого провадження є заява, і таке провадження називається наказне провадження або його ще називають непозовний вид цивільного судочинства. Непозовне провадження на відміну від позовного не розв'язує спір і його сторонами є заявник і боржник. Наказне - це спрощений вид провадження і участі сторін на такому праві не є обов'язково результатом наказового права є судовий розгляд який має обов'язковий характер.

Позовне провадження, правила такого провадження найширше визначені в цивільно - процесуальному законодавстві є найбільш розповсюдженим видом судочинства, воно є загальним, так як його правила застосовуються для розгляду і вирішення всіх цивільних справ по відношенню яких виник спір. Основна ознака цього провадження наявність матеріального спору між двома сторонами з протилежними інтересами сторонами такого судочинства є позивач і відповідач при здійсненні цього виду судочинства використовується принцип загальності тобто кожна сторона має право подавати свої докази чи заперечення по справі . При розгляді такого виду провадження можуть брати участь співучасники перші особи або їх представники може відбутися заміна неналежного відповідача підставою для порушення такого провадження є позовна заява ,яка подається позивачам особисто або може подавати його представником державними органами ,правоохоронними органами в інтересах особи .

Окреме провадження -це вид непозовного цивільного судочинства в порядку якого розглядається цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів , що мають значення охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав ,а також підтвердити наявність або відсутність неоспорюваних прав . Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи ,усиновленню визнання особи безвісно відсутнього чи оголошення її померлою встановлення фактів які мають юридичне значення .Цей вид провадження не пов'язаний із вирішеними спору у ньому немає сторін та третіх осіб такі справи сторін суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб . Не допускається передача справ окремого провадження на розгляд третейського суду і закриття провадження такого у зв'язку з укладеними мирової угоди .

Стадії цивільного судочинства - це сукупність процесуальних дій які об'єднується найближчою процесуальною метою . В юридичній літературі автори виділяють різну кількість стадій у судочинства ,але найчастіше зводяться до такої схеми :

1.Відкриття провадження у справі.

2.Провадження у справі до судового розгляду .

3.Судовий розгляд справи .

4.Апеляційне провадження.

5.Касаційне провадження .

6. Провадження у зв'язку з винятковими обставинами.

7.Провадження у зв'язку з ново виявленими обставинами .

8.Виконавче провадження .

Перші три стадії охоплюють провадження у справі в суді першої інстанції ,а всі інші є окремими провадженнями у вище стоячому суді або на звернення до ………. Усі названі стадії закінчуються винесенням правозастосовчого акту, рішення суду, постанови про закінчення законодавчого впровадження. Кожна стадія у свою чергу складається з трьох під стадій:

- порушення провадження

- провадження у справі до розгляду по суті, перегляду рішень апеляційні чи касацій, їх інстанції чи виконання та розгляд справи, або виконання рішення суду.

4. Порівняльна характеристика позовного та наказного провадження.

Позовне провадження – це вид провадження у цивільному процесі, у якому розглядається спір про право цивільне, тобто спір, який виникає з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Наявність спору про право цивільне визначає і іншу характерну рису цього провадження – участь у ньому двох сторін – позивача та відповідача. Позовне провадження є основним видом провадження, яке притаманне цивільному процесу з давніх часів. Так, ще процесу за давнім римським правом був притаманний інститут позову та позовного провадження, у якому він розглядався.Значення позовного провадження зумовлюється і тим, що усі цивільні процесуальні норми, які визначають загальну частину цивільного процесуального права та розгляд справи за стадіями поширюється саме на справи позовного провадження. Справи інших проваджень (наказного та окремого) розглядаються вже за загальними правилами позовного провадження з урахуванням винятків та доповнень, визначених спеціальними нормами про ці провадження. Засобом захисту прав особи у позовному провадженні є позов. Позов – це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, звернена через суд або інший орган цивільної юрисдикції про захист порушеного, оспореного чи невизнаного права або інтересу, який здійснюється у певній, визначеній законом, процесуальній формі.

Кодексом запроваджується спрощений порядок розгляду цивільних справ – наказне провадження, що полягає у безспірності вимог стягувача, а сторона яка несе відповідальність не заперечує щодо вимог, що до неї висуваються.

Наказне провадження – це самостійний вид цивільного судочинства здійснене судами загальної юрисдикції і спрямованого на постановлення судового наказу.Відповідно до п.1 ст. 95 ЦПК судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимого [1].

Однією з особливостей наказного провадження є те, що в спрощеному прискореному порядку можливе задоволення безспірних вимог підтверджених документами, на підставі яких видається судовий наказ. Безспірні вимоги у наказному провадженні – це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право тобто це вимоги що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.Спрощена правова процедура по видачі судового наказу полягає в:

- заява про видачу судового наказу розглядається в триденний строк;

- без судового засідання;

- без виклику сторін;

- без заслуховування пояснень.

Ст. 96 визначено перелік випадків, коли може бути видано судовий наказ, а саме: 1) заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі; 2) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати; 3) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника.