149. Порядок постановлення рішень та ухвал судом касаційної інстанції. (див. 148, 150)

150. Ухвали та рішення суду касаційної інстанції.

Судові рішення суду касаційної інстанції викладаються у формах: рішеннях суду та ухвалах суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦПК України, розглянувши справу суд касаційної інстанції постановляє ухвалу у разі:

1) відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень без змін;

2) скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд;

3. скасування судових рішень із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду;

4. скасування судових рішень і залишення в силі судового рі­шення, що було помилково скасоване апеляційним судом;

5. відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін;

6. зміни ухвали або скасування ухвали та вирішення питання по суті;

7. скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і передання справи для продовження розгляду до суду першої або апеляційної інстанції.

У ст. 345 ЦПК України містяться законодавчі вимоги щодо змісту ухвали суду касаційної інстанції, яка структурно має складатися з чотирьох частин:

1. вступної. Особливість її змісту полягає в її виключно ін­формативному характері: зазначенні точних реквізитів і найменувань усіх учасників процесу;

2. описової, яка є найбільш змістовно вагомою, адже містить коротку інформацію про суть спірного правовідношення, правові наслідки його вирішення судом першої та апеляційної інстанцій, а також доводи і заперечення сторін щодо перспектив і правового підґрунтя оскарження відповідного рішення у касаційному по­рядку;

3. мотивувальної. Ця частина ухвали суду касаційної інстанції є зразком юридичного обґрунтування процесуального документа, змістом якого є вичерпні відповіді суду на усі доводи і заперечен­ня сторін, що супроводжуються правовим обґрунтуванням – поси­ланням на норми матеріального та процесуального права;

4. резолютивної, яка є рішенням суду касаційної інстанції, прийнятим у межах його повноважень за результатами розгляду касаційної скарги.

У кожній частині ухвали суду касаційної інстанції мають бути повно та правильно відображені відомості, що входять до її скла­ду, як-от:

5)у вступній частині:

• час і місце її постановления;

• найменування суду, прізвища та ініціали головуючого і суддів;

• найменування справи та імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;

2) в описовій частині:

• короткий зміст заявлених вимог;

• посилання на рішення суду першої та апеляційної інстанцій,

• узагальнені доводи касаційної скарги;

3) у мотивувальній частині:

• мотиви суду касаційної інстанції, з яких він прийняв відповідне рішення;

• посилання на закон, яким суд керувався (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону).

У разі відхилення касаційної скарги в ухвалі обов'язково зазначаються мотиви її відхилення;

4) у резолютивній частині:

• висновок суду касаційної інстанції. Зокрема, у разі скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд в ухвалі повинно бути зазначено, які порушення права було допущено судом першої або апеляційної інстанції;

• розподіл судових витрат;

• строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Поряд з постановленням ухвали як документа, у якому закріплюється результат розгляду касаційної скарги, суд касаційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених у ст. 211 ЦПК України, може постановити окрему ухвалу, а саме у разі виявлення під час розгляду справи порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню цього порушення. Така ухвала направляється відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин і умов.

Суд касаційної інстанції також може постановити окрему ухвалу, в якій зазначити порушення норм права і помилки, допущені судом першої або апеляційної інстанції, які не є підставою для скасування їх рішення чи ухвали (ст. 350 ЦПК України).

Суд касаційної інстанції ухвалює рішення у разі скасуванні) судових рішень і ухвалення нового або зміни рішення.

Відповідно до ст. 346 ЦПК України рішення суду касаційної інстанції суду складається з:

1) вступної частини із зазначенням:

• часу і місця його ухвалення;

• найменування суду, прізвищ та ініціалів головуючою і суддів;

• найменування справи та імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;

2) описової частини, яка містить:

• короткий зміст заявлених вимог;

• посилання на рішення суду першої та апеляційної інстанцій, встановлені факти і визначені відповідно до них правовідносини;

• узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу;

3) мотивувальної частини, в якій вказуються:

• мотиви, на підставі яких суд касаційної інстанції змінив або скасував судове рішення і ухвалив нове;

• чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду;

• назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, якими суд керувався;

4) резолютивної частини, в якій зазначається:

• висновок суду про скасування або зміну рішення, задоволен­ня позову або відмову в позові повністю чи частково;

• про розподіл судових витрат;

• строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Як наголошувалося вище, рішення та ухвали суду касаційної інстанції набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Законна сила судового рішення суду касаційної інстанції - це їх юридична властивість, що характеризує дію рішення або ухвали суду касаційної інстанції в часі, просторі та за колом осіб.

Правовими наслідками набрання законної сили судовим рішен­ням суду касаційної інстанції є: 1) необхідність чіткого, повного і безумовного виконання судового рішення суду касаційної інстанції всіма суб'єктами спірних правовідносин, а також іншими особами, питання про права та обов'язки яких були вирішені під час касаційного провадження;

2) остаточність судового рішення суду касаційної інстанції, оскільки рішення та ухвали суду касаційної інстанції подальшому оскарженню не підлягають;

1. залежно від результатів розгляду касаційної скарги - ска­сування, зміна судового рішення суду першої або апеляційної інстанції чи залишення його законної сили;

2. неможливість скасування судового рішення суду касацій­ної інстанції за винятками, встановленими у ЦПК України (ч. 2 ст. 348, ч. 2 ст. 365 ЦПК України);

3. неможливість повторного вирішення спірного правовідношення у касаційному порядку, крім винятків, встановлених у ч. 1 ст. 348 ЦПК України.

У ст. 351 ЦПК України визначено процесуальний порядок видачі та направлення особам, які брали участь у справі, судових рішень.

Так, копії судового рішення видаються особам, які брали участь у справі, на їх вимогу не пізніше п'яти днів з дня проголо­шення рішення. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії судового рішення надсилаються протягом п'яти днів з дня проголошення рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повторно копії судових рішень суду касаційної інстанції видаються уже судом першої інстанції, де зберігається справа за плату.