139. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

При цьому межами розгляду справи апеляційним судом слід вважати максимально допустимий обсяг перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції апеляційним судом, встановлений у законі. Межі розгляду справи апеляційним судом бувають матеріально-правовими і процесуальними.

Матеріально-правові межі розгляду справи обмежені змістом позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Таким чином, перевіряючи в апеляційному порядку законність та обґрунтова­ність рішення суду першої інстанції, апеляційний суд повинен здійснювати таку перевірку виключно в межах вимог, заявлених раніше в позовній заяві.

Процесуальні межі розгляду справи встановлюють обсяг пере­вірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, що обмежується доводами апеляційної скарги. Процесуальні межі розгляду цивільної справи не можуть бути ширшими за межі матеріальні.

У частинах 3, 4 ст. 303 ЦПК України встановлюються винятки з загального правила про процесуальні межі розгляду справи апеляційним судом. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо:

1) під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції;

2) поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна і незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження. У цьому випадку апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.

Передумовами очевидної незаконності або необґрунтованості рішення суду є такі обставини, як-от: неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мали значення для правильного вирішення справи; недоведеність обставин, що мали значення для справи, які суд вважав встановленими, тощо.

140.Повноваження суду апеляційної інстанції. – 141. 142.

Повноваження суду апеляційної інстанції - це сукупність його прав і обов'язків, пов'язаних із застосуванням процесуально-правових наслідків щодо рішень і ухвал суду першої інстанції, які розглядаються в апеляційному порядку.

Перелік повноважень суду апеляційної інстанції є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. При цьому в апеляційного суду відсутня і альтернатива вибору своїх повноважень за наслідками розгляду апеляційної скарги, адже яке саме рішення він має постановити у тому чи іншому випадку чітко передбачено цивільним процесуальним законодавством у статтях 308-311 ЦПК України.

Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має такі повноваження:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Таким чином, якщо рішення суду першої інстанції було ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження ним обставин справи і оцінки доказів, яка на ньому ґрунтується, то рішення, безумовно, є законним та обґрунтованим, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - відхилити.

При цьому не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ст. 308 ЦПК України).

Під терміном «формальні міркування», законодавець розуміє ставлення суду апеляційної інстанції до тих порушень матеріального або процесуального закону, які хоча і не вливають на рішення суду першої інстанції, проте можуть бути формальною підставою для його скасування. Такими формальними підставами можна визнати: несвоєчасну сплату судового збору або витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; необґрунтоване відхилення клопотань осіб, які беруть участь у справі; порушення процесуальних строків провадження у справі до судового розгляду тощо;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог або змінити рішення

- неповного з'ясування судом обставин, що мають значення справи.

- недоведеності обставин, що мають значення для справи, які д вважав встановленими.

- невідповідності висновків суду обставинам справи,

- порушення або неправильного застосування норм матері, іЦ ного чи процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеним: неправильно застосованими, якщо:

а) застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини.

б) не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. 3 ст. 309 ЦПК України).

Цивільний процесуальний закон не містить жодних критеріїв визначення «глибини» порушення процесуальних норм, яке може призвести до неправильного вирішення справи. Тому суттєвими порушеннями норм процесуального права, що можуть стати підставою для скасування рішення суду першої інстанції, слід вважати: недотримання таємниці нарадчої кімнати; відсутність перекладача у справах, у яких беруть участь особи, які не володіють державною мовою, тощо;

Окрему категорію підстав для скасування рішення становлять наступні: розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

3) скасувати рішення суду першої інстанції і закрити провадження у справі або залишити заяву без розгляду з підстав, визна­них відповідно статтями 205 і 207 ЦПК України.

Виявивши підстави, визначені у ст. 205 ЦПК України, суд апеляційної інстанції зобов'язаний скасувати рішення суду першої інстанції і закрити провадження у справі, постановивши відповід­ну ухвалу.

Нагадаємо, що відповідно до ч. 3 ст. 206 ЦПК України право­вім наслідком закриття провадження у справі є неможливість повторного звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Хоча наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача у справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору

Встановивши ж наявність підстав, передбачених у ст. 207 ЦПК України, апеляційний суд має постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і залишення заяви без розгляду

Особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення причин, що були підставою для цього, має право звернутися до суду повторно (ч. 2 ст. 207 ЦПК України).

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи сторони у спірних правовідносинах після ухвалення рішення, що не допускає правонаступництва, не може бути підставою для використання апеляційним судом зазначеного повноваження.

Свою специфіку мають повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судовий наказ. Так, в результаті апеляційного перегляду судового наказу апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення судового наказу без змін;

2) постановити ухвалу про скасування судового наказу та роз’яснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред’явлення позову;

3) змінити судовий наказ.

При цьому ухвала апеляційного суду про відхилення апеляційної скарги на судовий наказ і залишення судового наказу без змін є остаточною і оскарженню не підлягає.