125. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Ст.43 ЦК передбачено, коли протягом одного року в місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування, така особа може бути визнана судом безвісно відсутньою. За відсутності у місці постійного прожи­вання фізичної особи відомостей про місце її перебування про­тягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом 6 міся­ців, така особа може бути оголошена померлою. Військовос­лужбовець або інша особа, які пропали безвісти у зв'язку з воєнними діями, можуть бути оголошені померлими не рані­ше, ніж після спливу 2 років з дня закінчення воєнних дій (ст. 46 ЦК). У разі тривалої відсутності фізичної особи за постійним міс­цем проживання та за відсутності відомостей про місце його перебування, а також залежно від строку такої відсутності, заінтересовані юридичні або фізичні особи можуть звернутись до суду із заявою про визнання громадянина безвісно відсутнім або про оголошення його померлим.

Заява у таких справах має подаватись до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем прожи­вання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Заява може подаватися й юридичною особою, тому застосо­вуються правила ст. І09 ЦПК, тобто заява буде подаватися за місцезнаходженням юридичної особи.

Зміст заяви:

1) мета, для якої необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою;

2) обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізич­ної особи; або

3) обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти;, або

4) обставини, що дають підставу припустити її загибель від певного нещасного випадку.

Ці відомості дозволяють визначити:

1) право осіб на звернення до суду в справі цієї категорії;

2) коло заінтересованих осіб; :

3) необхідні докази у справі. ..

Заявниками у цих справах можуть бути: фізичні особи, яким встановлення цих фактів необхідне для здійснення суб'єктивних прав або охоронюваних законом інтересів; орга­ни опіки та піклування - при вирішенні питань про вжиття за­ходів до охорони майна безвісно відсутнього; прокурор, органи державної влади та місцевого самоврядування в разі необ­хідності захисту прав неповнолітніх дітей тощо.

Заявник у заяві має викласти підстави вимоги, тобто обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припуска­ти її загибель від певного нещасного випадку, повинен під­твердити їх доказами. Якщо ж такі докази не будуть подані, то суд не може повернути йому заяву на тій підставі, що вона не відповідає вимогам закону, а повинен посприяти особі у витребуванні таких дока­зів шляхом встановлення кола осіб, які можуть дати свідчен­ня про відсутнього чи зробити запити у з метою отримання інформації, яка дозволить суду ух­валити рішення у справі. Суд може зробити повідомлення в засобах масової інфор­мації про розгляд справи про виз­нання громадянина безвісно відсутнім або оголошення його померлим. Суд вирішує, яких свідків йому потрібно допитува­ти.

Участь у справі заінтересованих осіб визначається необхід­ністю захисту власних інтересів і можливістю заявляти в разі потреби про порушення суб'єктивних прав при встановленні заявником юридичного факту. Заінтересовані особи можуть володіти певними відомостями про місце перебування грома­дянина і в разі їх залучення до участі у справі можуть повідо­мити суду, що, безумовно, має позитивно вплинути на об'єк­тивність розгляду справи. Дані особи, які мають відомості про місцезнаходження громадянина, не можуть залучатися до участі в процесі як свідки, якщо у них е заінтересованість у ре­зультатах розгляду справи.

У резолютивній частині рішення суду, крім відомостей про осо­бу громадянина, встановлених судом обставин його зникнен­ня слід обов'язково зазначати початок безвісної відсутності або день смерті громадянина, оголошеного померлим. Рішення суду, що набрало законної сили, надсилається РАЦСу для реєстрації смерті громадянина, а також до нота­ріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, - відповідному органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. У разі наявності в населеному пункті кількох нотаріусів, а та­кож у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому но­таріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна.

У разі з'явлення громадянина, якого визнано безвісно від­сутнім або оголошено померлим, районний (міський) суд, одержавши відповідну заяву, призначає справу до слухання з участю цього громадянина, заявника та інших заінтересова­них осіб і скасовує своє рішення про визнання громадянина безвісно відсутнім або про оголошення його померлим. Така заява може розглядатися: судом за місцеперебуванням особи або судом, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою.