- •1. Муніципальне право України як галузь права, його предмет та особливості.
- •2. Муніципально-правові відносини: їх суб’єкти.
- •3.Муніципально-правові норми та інститути.
- •5. Принципи муніципального права.
- •6.Система муніципального права.
- •7. Муніципальне право як наукова та учбова дисципліна.
- •8. Метод муніципального права
- •9. Інститут муніципального права.
- •10. Місце муніципального права в правовій системі України.
- •11. Місцеве самоврядування в сша. Принципи самоврядування.
- •12. Місцеве самоврядування в Західній Європі.
- •13.Поняття місцевого самоврядування.
- •14. Поняття компетенції органів місцевого самоврядування.
- •15. Поняття системи органів місцевого самоврядування.
- •16. Форми територіальної самоорганізації населення.
- •17. Відповідальність органів місцевого самоврядування
- •18. Представницькі органи місцевого самоврядування.
- •19. Поняття територіальної громади
- •20.Державно-правове становище сільського, селищного, міського голови.
- •21.Конституція України 1996р. Про систему місцевого самоврядування.
- •22. Загальні збори (сходи) громадян за місцем проживання.
- •23. Дострокове припинення повноважень органів місцевого самоврядування.
- •24. Секретар сільської , селищної, міської ради.
- •3. Секретар сільської, селищної, міської ради:
- •25. Постійні комісії рад, виникнення, система, повноваження, функції.
- •26.Закон України " Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997р.
- •27. Функції місцевого самоврядування
- •28. Асоціації та союзи муніципальних утворень.
- •29. Організація місцевої влади в радянський час
- •30. Земське та городове самоврядування в дореволюційній Росії
- •31. Державна підтримка місцевого самоврядування.
- •32. Повноваження органів місцевого самоврядування в області бюджетно фінансової сфери.
- •33. Повноваження органів місцевого самоврядування в області планування.
- •34. Повноваження органів місцевого самоврядування в області охорони навколишнього довкілля.
- •35. Повноваження органів місцевого самоврядування в області житлово-комунального господарства.
- •36. Повноваження органів місцевого самоврядування в області охорони громадського порядку.
- •Реєстрація у встановленому порядку місцевих об'єднань громадян, органів територіальної самоорганізації населення, які створюються і діють відповідно до законодавства.
- •37. Повноваження органів місцевого самоврядування в області соціального захисту населення.
- •38. Повноваження органів місцевого самоврядування в області охорони прав та свобод громадян.
- •39. Місцеві податки та збори.
- •40. Комунальна (муніципальна) власність.
- •41. Доходи бюджетів місцевого самоврядування.
- •42. Витрати бюджетів місцевого самоврядування.
- •43. Фінансово-економічна база місцевого самоврядування.
- •44. Муніципальна власність. Есть в конспекте
- •Структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій
- •64. Проходження муніципальної служби.
- •65. Муніципальний службовець: обмеження, пов`язані з муніципальною службою.
- •66. Гарантії та соціальні пільги муніципальних службовців.
- •67. Поняття та структура місцевих бюджетів.
- •68. Муніципальні позабюджетні фонди.
- •69. Місцеві податки і збори – пку від 2 грудня 2010 року
- •1. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
- •2. Збір за місця для паркування транспортних засобів
- •3. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності
- •4. Туристичний збір
- •70. Предмети ведення місцевого самоврядування.
- •71. Поняття та система гарантій місцевого самоврядування.
- •72. Акти місцевої державної адміністрації.
- •73. Конституція України про міську виконавчу владу.
- •74. Конституція України про референдуми, їх роль та значення.
- •75. Місцеві референдуми, їх види.
- •76. Основні ознаки місцевого самоврядування.
- •77. Дострокове припинення повноважень сільського, селищного, міського голови.
- •78. Загальні гарантії (економічні, політичні, духовні), місцевого самоврядування.
- •79. Дострокове припинення повноважень органів територіальної самоорганізації населення.
- •80. Спеціальні (власно юридичні) гарантії місцевого самоврядування.
- •81. Судова та інші правові форми захисту місцевого самоврядування.
- •82. Земське та міське самоврядування в дореволюційній Росії.
- •83. Закон України " о выборах депутатов местных советов и сельских, поселковых, городских голов" від 14.01.1998р.: загальна характеристика.
- •84. Міжнародно-правові стандарти місцевого самоврядування
- •85. Європейська Хартія місцевого самоврядування (загальна характеристика 1985р.)
- •86. Всесвітня Декларація місцевого самоврядування 1985р.
- •87. Магдебурське право як юридична основа розвитку місцевого самоврядування в Україні в XIII-XVI ст.Ст.
- •88. Громадські слухання.
- •89. Функції місцевого самоврядування.
- •90. Формування органів місцевого самоврядування.
- •91.Позабюджетні кошти.
- •92. Конституція України 1996р. Про систему місцевого самоврядування.
- •93. Виняткова компетенція сільських, селищних, міських рад.
- •95. Відповідальність органів та виборчих посадових осіб місцевого самоврядування перед населенням.
- •96. Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед фізичними та юридичними особами, перед державою.
- •97. Місцеве самоврядування в Східній Європі (Болгарії, Польші, Румунії).
- •98. Інститути муніципального права.
- •99. Інститути безпосередньої демократії в системі місцевого самоврядування.
- •100. Суб`єкти муніципально-правових відносин.
- •101. Об`єкти муніципально-правових відносин.
- •102. Колективні звернення громадян (петиції) як форма безпосередньої (прямої) демократії.
- •103. Концепція місцевого самоврядування м.Одеси.
- •104. Загальна характеристика Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні " від 21 травня 1997р.
- •105. Проект Хартії м.Одеси, роль та значення.
- •106. Закон України " Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999р. – важна віха в історії місцевих органів виконавчої влади.
- •107. Магдебурзьке право як основа розвитку місцевого самоврядування в хііі-хvi ст.
- •108. Місцеве самоврядування в політико – правових науках сша та Західної Європи.
- •109. Сприйняття Україною міжнародно – правових стандартів місцевого самоврядування та місцевої демократії.
- •110. Міжнародне співробітництво органів місцевого самоврядування України з міжнародними неурядовими організаціями місцевих влад та місцевими владами зарубіжних держав.
- •111. Рада Європи про місцеву демократію.
- •112. Позабюджетні кошти – новий інститут муніципального права України.
- •113. Поняття конст. Ладу: проблеми та перспективи
- •115. Самоврядуванян та демократія.
- •116. Місцеве самоврядування в аспекті конституційной реформи.
- •117. Смотри конспект
- •118. Учите закон, о ктором говорил Давид
- •119. Местные налоги и сборы
- •121. Міськи́й голова́ — головна посадова особа територіальної громади міста в Україні.
- •122. Категорія конституціоналізму, незважаючи на її консервативну природу, в
- •124. В конспекте есть не много, остальное либо придумай, либо я не знаю. Я не смог найти
28. Асоціації та союзи муніципальних утворень.
Асоціації органів місцевого самоврядування та їх добровільні об'єднання - добровільні неприбуткові об'єднання, створені органами місцевого самоврядування з метою більш ефективного здійснення своїх повноважень, узгодження дій органів місцевого самоврядування щодо захисту прав та інтересів територіальних громад, сприяння місцевому та регіональному розвитку.
Асоціації створюються і діють на принципах:
1) законності;
2) добровільності;
3) рівноправності членів;
4) самоврядності;
5) самостійності у визначенні напрямів своєї діяльності;
6) відкритості і публічності.
Статус асоціацій
1. Асоціації створюються із всеукраїнським та місцевим статусом.
2. Всеукраїнськими є асоціації, що об'єднують більше половини органів місцевого самоврядування відповідних територіальних рівнів. Всеукраїнські асоціації зобов'язані щорічно до 31 грудня подавати інформацію щодо кількості своїх членів до Міністерства юстиції України.
3. Місцева асоціація може бути створена не менш як трьома органами місцевого самоврядування.
Членство в асоціаціях
1. Членами асоціацій можуть бути сільські, селищні, міські,
районні у містах, районні та обласні ради.
2. Орган місцевого самоврядування може бути членом лише
однієї всеукраїнської асоціації.
3. У діяльності всеукраїнської асоціації може брати участь
місцева асоціація як колективний член у порядку та формах,
визначених статутами всеукраїнської та місцевої асоціацій.
Найменування асоціації складається з двох обов'язкових частин - загальної та індивідуальної. Загальна частина найменування містить слово "асоціація" чи слово, яким позначається добровільне об'єднання асоціацій, та має відтворювати статус асоціації. Індивідуальна частина найменування має відрізнятися від найменувань уже зареєстрованих в установленому порядку асоціацій. Індивідуальна частина найменування всеукраїнської асоціації має містити назву територіального рівня органів місцевого самоврядування, які об'єднує ця асоціація
Асоціація підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Державна реєстрація всеукраїнських асоціацій здійснюється Міністерством юстиції України, а місцевих - територіальними органами Міністерства юстиції (далі - реєструючий орган) за місцезнаходженням асоціації.
29. Організація місцевої влади в радянський час
Теоретики Радянської України від самого початку розвивали думку, що Ради повинні поєднувати в собі функції місцевих органів державної влади і функції місцевого самоврядування.
В період Громадянської війни Ради працювали виключно як органи пролетарської диктатури. Сподівання, що після війни Ради стануть органами місцевого самоврядування, не справдилися. Ще в 1925 р. у 40 % міст і селищ міського типу Ради взагалі не були створені.
А існуючий варіант мав вигляд секцій при міськвиконкомах. Отже, через відсутність самостійності, перш за все матеріально-фінансової бази, Ради та їх виконкоми залишалися ланками централізованого апарату управління і не могли виконувати функції місцевого самоврядування.
Радянська влада не визнавала місцевого самоврядування. За Конституцією УРСР 1919 року органами влади на місцях (в селах і містах) були ради, а в волостях, повітах і губерніях - з'їзди рад і обрані ними виконавчі комітети. Конституція УРСР 1937 року перетворила ради на представницькі органи на всіх рівнях, а Конституція 1978 року закріпила принцип єдності системи рад виключно як органів державної влади.
Перехід до радянської системи місцевої влади
Більшовики після захоплення влади в жовтні 1917 р . зробили в організації місцевої влади ставку на Ради робітничих, селянських і солдатських депутатів.
Народний комісаріат внутрішніх справ у зверненні від 4 січня 1918 р . «Про організацію місцевого самоврядування» вказував, що всі колишні органи місцевого управління повинні бути замінені обласними, губернськими, повітовими, районними і волосними Радами робітничих, солдатських, селянських і батрацьких депутатів. Вся країна повинна вкритися цілою мережею радянських організацій, які будуть знаходитися в тісному організаційної залежності між собою. Кожна з цих організацій, аж до самої дрібної, цілком автономна у питаннях місцевого характеру, але погодить свою діяльність із загальними декретами і постановами центральної влади і з постановами тих більших радянських організацій, до складу яких вона входить. Таким шляхом створювався пов'язаний у всіх своїх частинах однорідний організм - республіка Рад.
В Інструкції цього Комісаріату, прийнятої в той же день, на Ради додатково покладалися завдання управління і обслуговування всіх сторін місцевого життя - адміністративної, господарської, фінансової та культурно-просвітницької, обов'язок проводити в життя декрети і постанови центральної влади.
Перераховані положення отримали розвиток в Конституції РРФСР 1918 р . Була заснована двухзвенная система радянських органів, що включає скликаються в областях, губерніях (округах), повітах (районах), волостях з'їзди Рад і міські, сільські Ради [1].
Організація місцевої влади в радянський період
З'їзди і Ради оголошувалися на території своєї дії вищою владою. У період між роботою з'їздів такою владою наділялися їх виконкоми. У період між сесіями Рад вищою владою наділялися загальні збори виборців.
Місцеві з'їзди, Поради, їх органи зобов'язані були проводити в життя рішення найвищих органів влади, були відповідальні перед ними. У зв'язці "з'їзди - Поради" домінуюче становище займали з'їзди і їх виконкоми. Вони контролювали на своїй території діяльність місцевих Рад. Обласні та губернські з'їзди Рад, їх виконкоми мали, крім того, правом скасування рішень місцевих Рад.
Виборчим правом користувалися громадяни РРФСР, які досягли до дня виборів 18 років.
Обрання з'їздів, Рад було не рівним. Був введений принцип багатоступеневих виборів.
Кількість членів з'їздівську виконкому не повинна була перевищувати: в області й губернії - 25; в повіті - 20; у волості - 10. Кількість членів виконкому Ради в селищі не повинна була перевищувати п'яти осіб. Виконкоми Рад у містах обиралися в кількості не менше трьох і не більше 15 осіб (в Петербурзі і Москві - не більше 40) як постійно діючі представницькі органи влади.
Описану конструкцію влади відрізняє ряд ознак. По-перше, місцеві органи поєднували в собі прийняття рішень та їх виконання. Саме це властивість відображає характеристика Рад як "працюючих корпорацій". За повсякденне виконання рішень з'їздів, Рад відповідали виконкоми і були внутрішніми органами з'їздів, Рад. По-друге, радянські органи діяли в рамках прийнятого тоді адміністративно-територіального поділу. По-третє, Поради визнавалися класовими організаціями, об'єднували пролетарські і напівпролетарські верстви населення. По-четверте, місцеві з'їзди, Поради взаємодіяли між собою і з вищими органами влади на засадах централізму, підкорення нижчих органів вищим за усіх питань їх компетенції, обов'язковості рішень вищестоящих органів для органів нижчестоящих. По-п'яте, в умовах сформованої в кінці кінців однопартійної політичної системи владу Рад перетворилася на прикриття влади партійної. Вони стали розглядатися знаряддями соціалістичного будівництва. По-шосте, вводився інститут імперативного депутатського мандата, головним елементом якого було право виборців відкликати своїх депутатів. Перераховані ознаки при незначному видозміні деяких з них зберігали на всьому протязі існування радянського ладу.
Таким чином, місцеві органи влади виявилися вбудованими у жорстку владну вертикаль, що дає можливість оцінити радянську систему місцевої влади як крайній прояв державної теорії самоврядування. З часом з офіційної мови щодо місць зникає сам термін "самоврядування". Як самоврядувальні починає розглядатися держава в цілому, оголошене державою трудового народу. Категорія ж місцевого самоврядування стала розглядатися як елемент буржуазної демократії, чужої демократії соціалістичної.
У той же час радянська система увібрала в себе окремі риси земської організації [[2]]. Загальне є в побудові дум - управ і рад - виконкомів. І там і там використовувалися багатоступеневих і рівні вибори. Дворянське вплив у земствах замінено забезпеченням переважання в Радах пролетаріату і партійним впливом більшовиків, які знищили інші партії в країні. Був збережений і навіть посилено контроль вищестоящих органів над підпорядкованим. З'їзди Рад віддалено нагадували з'їзди, збори виборців у земствах. Хоча з'явилося і принципова відмінність. У радянській системі з'їзди - це не тільки організаційне засіб виборів, але і самостійні органи влади.
Конституція СРСР 1936 р ., Конституція РРФСР 1937 р . внесли ряд змін в організацію влади в країні, в тому числі і на місцях.
У Конституції СРСР 1977 р . і Конституції РРФСР 1978 р . заявлено про побудову в країні загальнонародної держави.
На основі Конституції СРСР 1977 р . склалася розвинена система законодавства про місцеві Ради. Прийняті чотири союзних закону закріплювали основні повноваження крайових, обласних Рад народних депутатів, основні права і обов'язки районних, міських і районних у містах, селищних і сільських Рад. Їх положення деталізувалися у відповідних законах РРФСР.
Сувора систематизація дозволила забезпечити єдність основних характеристик місцевих Рад різного рівня (представницький статус, основні напрямки та принципи роботи, організаційно-правові форми діяльності, термін повноважень).