Структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2007 року № 996 затверджено рекомендаційний перелік управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій. Зазначимо, що для правового, організаційного, матеріально-технічного та іншого забезпечення діяльності місцевої державної адміністрації, підготовки аналітичних, інформаційних та інших матеріалів головою відповідної місцевої державної адміністрації утворюється апарат місцевої державної адміністрації у межах виділених бюджетом коштів. Апарат очолює посадова особа — керівник апарату, який призначається на посаду головою місцевої державної адміністрації. Він же затверджує положення та визначає структуру апарату, призначає на посади і звільняє з посади керівників та інших працівників структурних підрозділів апарату.

58. Правове забезпечення місцевого самоврядування.

Механізм правового забезпечення місцевого самоврядування:

І. Правові гаранті захисту

Територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядну­вання самостійно вирішують надані їм повноваження

- Конституційні гаранти

- Судові гарантії.

II. Державний і громадський контроль

(Державний нагляд, політико-правовий контроль у формі депутатських запитів, парламентських слухань, судовий контроль, контроль в особі засобів масової інформації, політичних партій і громадських організацій)

ІІІ. Юридична відповідальність (конституційно-правова відпові­дальність, майнова або цивільно-правова).

Гарантіями організаційної самостійності місцевого самоврядування є:

- положення Конституції України про те, що органи мі­сцевого самоврядування не входять до єдиної системи ор­ганів державної влади (ст. 5), а служба в органах місцевої о самоврядування виступає самостійним видом публічної служби (ст. 38);

- віднесення питань обрання органів місцевого само­врядування, обрання чи призначення посадових осіб міс­цевого самоврядування до повноважень місцевого само­врядування;

-встановлена Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 71) заборона органам виконавчої влади та їх посадовим особам втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також ви­рішувати питання, віднесені Конституцією та законами України до повноважень органів та посадових осіб місце­вого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень та в інших випадках, передбачених законом;

-встановлена Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 21) заборона обмежувати права територіаль­них громад на місцеве самоврядування за винятком умов воєнного чи надзвичайного стану.

Гарантіями фінансово-економічної самостійності міс­цевого самоврядування є:

-встановлення Конституцією України (ст. 142) матері­альної і фінансової основи місцевого самоврядування;

- положення Конституції України щодо захисту зако­ном права комунальної власності на рівних умовах з пра­вами власності інших суб'єктів (ст. 13);

-закріплення обов'язків держави фінансувати здійс­нення окремих повноважень органів виконавчої влади, на­даних органам місцевого самоврядування (ст. 143 Консти­туції України) та компенсувати витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади і попередньо не забезпечені відповідними фінансовими ресурсами (ст. 67 Закону «Про місцеве само­врядування в Україні»);

- передбачена Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 61) заборона втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бю­джетів, за винятком випадків, передбачених законом;

- передбачений Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 62) обов'язок держави фінансово підтримувати місцеве самоврядування, брати участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснювати контроль за за­конним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком, гарантувати органам місце­вого самоврядування доходну бачу, достатню для забезпе­чення населення послугами на рівні мінімальних соціаль­них потреб;

- передбачене Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. ст. 68-70) право органів місцевого самовряду­вання мати позабюджетні кошти, встановлювати місцеві податки і збори, випускати місцеві позики, лотереї та цінні папери тощо.

Гарантіями захисту прав місцевого самоврядування є:

- передбачені Конституцією України обов'язковість до виконання на відповідній території актів органів місцевого самоврядування (ст. 144) та судовий порядок захисту права місцевого самоврядування (ст. '45);

- передбачене Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 71) право органів та посадових осіб місцевого самоврядування звертатися до суду щодо визнання неза­конними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого само­врядування;

- встановлена Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 72) підзвітність і підконтрольність місцевих державних адміністрацій районним, обласним радам;

- передбачена Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 75) відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед територіальними грома­дами.

Головне у самоврядуванні — це надати колективам сіл, селищ, міст можливість самостійно вирішувати питання місцевого значення. Адже ніхто краще, ніж мешканці цих населених пунктів, не знає їх потреб, бажань, інтересів.

Організаційною основою місцевого самоврядування є відповідна територіальна громада, яка може діяти як без­посередньо, так і через створені нею відповідні органи — ради громади. Раду громади складають обрані громадою депутати, а також голова відповідно села, селища, міста, який здійснює керівництво виконавчим органом ради та головує на її засіданнях.

Усі організаційні питання щодо діяльності органів міс­цевого самоврядування та їх повноважень, врегулюються спеціальним законом про місцеве самоврядування, прийнятим на розвиток і з метою конкретизації положень Конституції України.

На рівні району, області діють обрані радами громад рай­онні та обласні ради, які представляють і реалізують у своїй діяльності спільні інтереси мешканців сіл, селищ та міст. 

59. Місцевий референдум.

Безпосередня демократія – є, насамперед, прямим волевиявленням народу (народним волевиявленням), зокрема шляхом таємного голосування, або волевиявленням, вираженням волі через політичні партії, засоби масової інформації та інші складові механізму безпосередньої демократії, які сприяють формуванню та вираженню політичної волі громадян. Шляхом безпосередньої демократії приймаються, насамперед, найважливіші нормативно-правові акти: конституції, закони щодо внесення до них змін та інші правові акти, які безпосередньо висловлюють волю народу як акти і норми прямої дії. Безпосередню демократію можна визначити як безпосереднє волевиявлення всього народу або його частини з метою здійснення. суспільних функцій шляхом виборів, референдумів або іншими, не забороненими Конституцією і законами формами. Право на безпосереднє волевиявлення надається кожному громадянину, що володіє правоздатністю, на підставі громадянства, проживання на відповідній території, членства в трудовому колективі, громадській організації, які досягли визначеного віку. У прийнятті рішень за допомогою інститутів безпосередньої демократії можуть брати участь особи, які входять до складу суб'єкта безпосередньої демократії, по кожному питанню, яке даний суб'єкт має право безпосередньо вирішувати чи брати участь у його вирішенніПринципи:суверенності народу; принцип єдиновладдя народу; принцип повновладдя народу; принцип безпосереднього волевиявлення народу; принцип поєднання безпосередньої і представницької демократії; принцип пріоритетності безпосереднього народовладдя в системі демократії; принцип політичного плюралізму; принцип конституційності та законності; принцип загальності у здійсненні безпосереднього народовладдя; принцип рівності у здійсненні безпосереднього народовладдя. Форми варто відносити референдуми та вибори. Ви́бори — передбачена конституцією та законами форма прямого народовладдя, за якою шляхом голосування формуються представницькі органи державної влади та місцевого управління (самоврядування). Щодо громадських форм безпосередньої демократії, то вони забезпечують стимулювання участі громадян у місцевому самоврядуванні. Їх реалізація насамперед пов’язана із забезпеченням суб’єктивних публічних прав, що свідчить про рівень заінтересованості жителів територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення. Місцеве представництво можливе не тільки безпосередньо у прямому значенні цього слова, а також через діяльність певної частини жителів територіальної громади.Референдум   -   це   спосіб прийняття    громадянами   України   шляхом  голосування  законів України, інших рішень  з важливих  питань загальнодержавного    і місцевого значення.

Предметом місцевого референдуму може бути: На місцеві референдуми можуть виноситися  питання,  віднесені законодавством  України  до   відання   місцевого  самоврядування відповідних  адміністративно-територіальних   одиниць,   а   також питання дострокового  припинення  повноважень  відповідної   Ради народних депутатів та її голови.

Виключно     місцевими     референдумами     у    відповідних

адміністративно-територіальних  одиницях  вирішуються  питання про найменування  або перейменування  сільрад,  селищ, міст, районів, областей;    питання    про    об'єднання   в  одну   однойменних адміністративно-територіальних   одиниць,   які   мають   спільний адміністративний центр; питання про зміну базового рівня місцевого самоврядування  у сільських районах; питання про реорганізацію або ліквідацію  комунальних  дошкільних навчальних  закладів, а також дошкільних     навчальних     закладів,     створених   колишніми сільськогосподарськими  колективними та державними господарствами. У місцевому референдумі мають право брати участь громадяни України, які на день проведення референдуму досягли 18 років і постійно проживають відповідно на території України або області, району, міста, району в місті, селища, сільради.

Усі організаційні питання щодо діяльності органів міс­цевого самоврядування та їх повноважень, врегулюються спеціальним законом про місцеве самоврядування, прийнятим на розвиток і з метою конкретизації положень Конституції України.

На рівні району, області діють обрані радами громад рай­онні та обласні ради, які представляють і реалізують у своїй діяльності спільні інтереси мешканців сіл, селищ та міст. 

60. Збори (сходи) громадян.

Стаття 1 ЗУ «про МСВ» визначає:

 Загальні збори - зібрання всіх чи частини жителів села (сіл), селища, міста для вирішення питань місцевого значення.

 Стаття 8. Загальні збори громадян

     1. Загальні збори громадян за місцем проживання є формою їх безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення.

     2. Рішення загальних зборів громадян враховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльності.

     3. Порядок проведення загальних зборів громадян за місцем проживання визначається законом та статутом територіальної громади.

Сільський, селищний, міський голова скликає загальні збори громадян за місцем проживання.

Також діяльність зборів регулює Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні.

Стаття  2 Положення.  У  роботі  зборів  мають   право   брати   участь  громадяни,  які  досягли  18  років  і  постійно   проживають   на відповідній території.У зборах не беруть участі психічно хворі  громадяни,  визнані  судом недієздатними, особи, яких тримають   в  місцях  позбавлення волі, а також особи, які знаходяться за  рішенням  суду  в  місцях примусового лікування.У роботі зборів можуть брати  участь  депутати  Рад  народних депутатів, представники державних  органів, трудових  колективів, об'єднань громадян.

  Стаття 3 Положення. Збори скликаються в міру необхідності, але не  менш як один раз на рік і є правомочними за  наявності  на  них  більше половини громадян,  які  проживають  на відповідній  території  і мають право брати участь у  зборах,  а  в  разі  скликання  зборів (конференції) представників громадян -  не  менш  як  двох  третин представників відповідних територіальних утворень.

Стаття  5 Положення.  Рішення  зборів,   прийняті   в   межах   чинного законодавства,   є  обов'язковими    для    виконання    органами територіальної самоорганізації громадян,  усіма громадянами,  які проживають на відповідній території.

Збори відкриває і  веде  голова  відповідної  Ради  або його заступник, а в  разі  коли  збори  скликано  за  рішенням відповідного органу територіальної  самоорганізації  громадян,  - керівник цього органу. Для ведення протоколу зборів обирається секретар зборів. Для ведення зборів може обиратися президія зборів.Збори можуть обирати також лічильну комісію. Порядок  денний  і  порядок  роботи  зборів   затверджується  зборами.

Стаття 15 Положення. На загальних зборах в порядку,  передбаченому  цим Положенням, з додержанням  вимог  відповідних  законодавчих  актів  України можуть також розглядатися питання:

     а) про  висування  претендентів  на  кандидата  в  Президенти  України, кандидатів у народні депутати України і депутати місцевих  Рад, на голів Рад, представників до  складу  виборчих  комісій  по  виборах Президента України, народних депутатів України і депутатів  місцевих  Рад,  з  всеукраїнського  та   місцевих    референдумів, представників (спостерігачів)  для  здійснення  нагляду  за  ходом виборчої кампанії та референдумів;

     б) про відкликання народних депутатів  України  та  депутатів місцевих Рад;в)  про внесення  на  розгляд  відповідних   місцевих    Рад пропозицій про проведення місцевого референдуму;

     г) про утворення ініціативних груп всеукраїнського і місцевих референдумів.

61. Органи територіальної самоорганізації населення.

Орган самоорганізації населення є однією з форм участі членів територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах у вирішенні окремих питань місцевого значення. Органами самоорганізації населення є будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів, комітети районів у містах, сільські, селищні комітети.  Основними завданнями органів самоорганізації населення є:  1) створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції і законів України;  2) задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг;  3) участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм. Обирати та бути обраними до органу самоорганізації населення в порядку, визначеному цим Законом, можуть жителі, які на законних підставах проживають на відповідній території.  Територія, в межах якої діє орган самоорганізації населення  1. Орган самоорганізації населення створюється за територіальною ознакою.  2. Територією, у межах якої діє орган самоорганізації населення, може бути частина території села, селища, міста, району в місті, у межах якої проживають жителі, які обрали цей орган.  Власні повноваження органу самоорганізації населення:  Органу самоорганізації населення у межах території його діяльності під час його утворення можуть надаватися такі повноваження:  1) представляти разом з депутатами інтереси жителів будинку, вулиці, мікрорайону, села, селища, міста у відповідній місцевій раді та її органах, місцевих органах виконавчої влади 2) сприяти додержанню Конституції та законів України, реалізації актів Президента України та органів виконавчої влади, рішень місцевих рад та їх виконавчих органів, розпоряджень сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті (у разі її створення) ради, рішень, прийнятих місцевими референдумами;  3) вносити у встановленому порядку пропозиції до проектів місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку відповідних  адміністративно-територіальних одиниць та проектів місцевих бюджетів.

62. Поняття муніципальної служби, її принципи.

Муніципальна служба - професійна діяльність, що здійснюється на постійній основі муніципальній посади, що не є виборною.

Муніципальні посади поділяються на:

виборні муніципальні посади, що заміщаються в результаті муніципальних виборів (депутати, члени виборного органу місцевого самоврядування, виборні посадові особи місцевого самоврядування), а також заміщають на підставі рішень представницького або іншого виборного органу місцевого самоврядування щодо осіб, обраних до складу зазначених органів в результаті муніципальних виборів;інші муніципальні посади, що заміщаються шляхом укладення трудового договору.

Муніципальна служба грунтується на таких правових принципах:

• верховенства Конституції України, законів України над іншими нормативними правовими актами, посадовими інструкціями при виконанні муніципальними службовцями посадових обов'язків та забезпеченні прав муніципальних службовців;

• пріоритету прав і свобод людини і громадянина, їх безпосередньої дії;

• самостійності органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень;

• професіоналізму та компетентності муніципальних службовців;

• відповідальності муніципальних службовців за невиконання або неналежне виконання своїх службових обов'язків;

• рівного доступу громадян до муніципальній службі відповідно до їх здібностей і професійною підготовкою;

• єдності основних вимог, що пред'являються до муніципальної служби в Україні, а також урахування історичних і інші місцевих традицій;

• правової і соціальної захищеності муніципальних службовців;

• позапартійності муніципальної служби.

63. Правовий статус муніципальних службовців.

Особи, що здійснюють службу на посадах в органах місцевого самоврядування, ємуніципальними службовцями.

Муніципальним службовцем є громадянин України, що досяг віку 18 років, що виконує в порядку, визначеному статутом муніципального освіти у відповідності з федеральними законами та законами суб'єкта, обов'язків по муніципальної посаді муніципальної служби за грошову винагороду, що виплачується за рахунок коштів місцевого бюджету.

Громадяни України мають рівний доступ на муніципальної служби незалежно від підлоги, раси, національності, мови, походження, майнового і посадової стану, місця проживання, ставлення до релігії, переконань, приналежності до суспільних об'єднань.

Права та обов'язки муніципального службовця встановлюються статутом муніципального утворення або нормативними правовими актами органів місцевого самоврядування. За невиконання або неналежне виконання муніципальним службовцям покладених на нього обов'язків (посадовий провина) на муніципального службовця можуть накладатися дисциплінарні стягнення, передбачені нормативними правовими актами органів місцевого самоврядування.

Муніципальним службовцям гарантуються:

• умови роботи, що забезпечують виконання ним посадових обов'язків;

• грошове утримання й інші виплати;

• щорічну оплачувану відпустку;

• медичне обслуговування його і членів його сім'ї, у тім числі після виходу його на пенсію;

• пенсійне забезпечення за вислугу років і пенсійне забезпечення членів сім'ї муніципального службовця у випадку його смерті в зв'язку з виконанням ним службових обов'язків;

• обов'язкове державне страхування на випадок заподіяння шкоди здоров'ю та майну у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків;

• обов'язкове державне соціальне страхування на випадок захворювання або втрати працездатності у період проходження їм муніципальної служби або після її припинення, але що наступили у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків;

• захист його й членів його сім'ї у порядку, встановленому законами, від насильства, погроз, інших неправомірних дій у зв'язку з виконанням ним посадових обов'язків.