82. Земське та міське самоврядування в дореволюційній Росії.

Земська (1864 р.) та міська (1870 р.) реформи Олександра II переслідувалимета здійснити децентралізацію управління та розвинути початку місцевогосамоврядування в Росії. Положенням про губернських та повітових земськихустановах від 1 січня 1864 р. в губерніях і повітах створювалися земськіоргани: виборні земські збори (губернські, повітові) і вони обираютьвідповідні земські управи. Земське виборче право булообумовлено майновим цензом; вибори будувалися на становому початку.

Повітове земські збори складався з земських гласних, що обираються: а)повітовими землевласниками; б) міськими товариствами; в) сільськимитовариствами. Вибори проводилися відповідно на трьох виборчихз'їздах. При цьому у селян вибори були непрямі: гласні обиралися наз'їзді виборних від сільських громад. У виборчих з'їзду небрали участь: а) особи віком від 25 років; б) особи, які перебувають під кримінальнимслідством чи судом; в) особи, зганьбленим по суду або громадськомувироком; г) іноземці, не присягнули Росії. Не могли бути обрані вголосні: губернатори, віце-губернатори, члени губернських правлінь,губернські і повітові прокурори і чини місцевої поліції.

Земським органам самоврядування доручалося загальне завідування місцевимигосподарськими справами: 1) завідування майном, капіталами й грошовимизборами земства; 2) влаштування та утримання належать земству будівель,інших споруд і шляхів сполучення, які утримуються за рахунок земств; 3) заходизабезпечення народного продовольства; 4) завідування земськимиблагодійними установами; припинення жебрацтва; піклування пропобудові церков; 5) піклування про розвиток місцевої торгівлі і промисловості; 6) участь упіклуванні про народну освіту, охорону здоров'я; 7) виконанняпокладених на земство потреб військового і цивільного управління;участь у справах про поштовий повинності; 8) розклад тих державнихгрошових зборів, які по губернії і повітах покладалося на земськіустанови; 9) призначення, розкладка, справляння та витрачання, на підставі Статуту про земські повинності, місцевих зборів, для задоволення земськихпотреб та ін Земські та міські органи самоврядування не були підпорядковані місцевійурядової адміністрації, однак свою діяльність вони здійснювалипід контролем урядової бюрократії в особі міністра внутрішніх справ ігубернаторів. У межах своїх повноважень земські та міські органисамоврядування були самостійні. Закон визначав випадки і порядок, уяких їх дії і розпорядження підлягали затвердженню і контролюурядових органів.

Таким чином, існувало дві системи управління на місцях: 1)державне управління; 2) земське, міське самоврядування. При Олександра III були переглянуті і Положення про земських установах (1890р.) та Міському положенні (1892 р.). Ці реформи переслідували перш за всемета усунути ті недоліки, які виявила практика земського іміського самоврядування. Висувалося пропозицію визнати земське справусправою державною. Органами губернського земства були губернськеземські збори і губернська земська управа.

Губернське земські збори складалося, під головуванням губернськогопредводителя дворянства. Головою управи міг бути обраний лише той, хтомав право вступу на державну службу, тобто за загальним правиломтільки дворянин або особа з вищою освітою. Земські установи повітувключали: земські збори і земської управи з складаються при нійустановами.

Земське збори складалося з земських гласних, збиралося щороку на однусесію не пізніше жовтня місяця. Сесія тривала десять днів. Губернатор міг її продовжити. Органи міське самоврядування включали:міську думу під головуванням міського голови. До складу міськоїдуми крім виборних гласних входили також голова місцевої повітовоїуправи і депутат від духовного відомства. Виконавчим органом міськогосамоврядування була міська управа, до складу якої входили від двохдо шести членів (залежно від розміру міста). Головував уміській управі міський голова, який так само, як і члени управиобирався міською думою. При цьому обраними могли бути не тількиголосні, а й взагалі всі, хто має право участі в міських виборах. Термінповноважень міських органів самоврядування на відміну від земських,обираються на три роки, був чотири роки. Міська дума відповідно до Міському положенні повинна була проводити не менше чотирьох і не більше 24засідань протягом року.

Компетенція органів міського самоврядування загалом була та ж, що йкомпетенція земств: на них покладалося задоволення потребнаселення, видання обов'язкових для місцевих жителів постанов попитань протипожежним, санітарним та ін Міські думи могливстановлювати збори: з нерухомого майна (не більше одного відсоткавартості або однієї десятої прибутковості); з промислових свідоцтв; ззакладів трактирного промислу та ін Урядова адміністрація в особігубернатора здійснювала нагляд за земським та міським самоврядуванням.

Губернатор затверджував на посаді членів управ і представляв на затвердженняміністрові внутрішніх справ голови губернської земської управи і міськихголів губернських і обласних міст. Земські та міські управи булипідзвітні представницьким органам самоврядування: земським зборам іміським дум. Губернатор мав право призупинити рішення губернського поземським і міським справам присутності і направити справу міністрові внутрішніхсправ. Міністр або входив до Урядовий сенат з поданням проскасування рішення губернського присутності, або пропонував губернатору призвестийого у виконання.

Контроль губернатора за діяльністю земських і міських органівсамоврядування проявлявся також у тому, що ряд постанов, які приймаютьсяпредставницькими органами земського і міського самоврядування, потребувалив утвердженні губернатора.

Органами сільського суспільства були сільський сход і сільський староста.

Віданню сільського сходу підлягали перш за все справи господарські,пов'язані з володінням землею, прийом членів суспільства, питання про сімейнірозділи та ін Волость ж являла собою адміністративну одиницю.

Територія волості складалася з земель одного або кількох сільськихтовариств. У волостях налічувалося в середньому 20 000 осіб. На волосномууправлінні лежала турбота про виконання повинностей, покладених населян, нагляд за сільськими посадовими особами та допомогу місцевій поліції.