97. Місцеве самоврядування в Східній Європі (Болгарії, Польші, Румунії).

У конституції Богларії зазначено, що вона є єдиною державою з місцевим самоврядуванням. У ній не допускаються автономні територіальні утворення. Система адміністративно-територіального поділу Болгарії складається з двох рівнів: вищого (9 областей, включаючи місто Софію) і нижчого (у 1995 - 255 громад). Громада є основною адміністративно-територіальною одиницею, в якій здійснюється місцеве самоврядування. 

Орган місцевого самоврядування у громаді – рада громади. Органом виконавчої влади в громаді є кметь (мер). Область - адміністративно-територіальна одиниця, в якій проводиться регіональна політика, державне управління на місцях і забезпечується відповідність державних і місцевих інтересів. Управління областю здійснюється обласним керівником за сприяння обласної адміністрації. Обласний керівник, який призначається Радою міністрів, забезпечує проведення державної політики, відповідає за дотримання законності і громадського порядку, в його компетенцію входить також адміністративний контроль.

Румунія розділена на 8 регіонів розвитку, які безпосередньо не є адміністративними одиницями, а служать для координації регіонального розвитку. Регіони розвитку розділені на 41 жудець і 1 муніципій.

Відповідно до закону про місцеве самоврядування в Румунії 215/2001 державне управління в адміністративно-територіальних одиниць організовано і діє на підставі принципів місцевої автономії, невтручання державної влади, щодо права органів місцевого публічного управління, законності та консультацій громадян у вирішенні місцевих проблем, що становлять особливий інтерес .

Право на самоврядування реалізується з боку місцевих рад і мерів міст, а також окружних рад, органів місцевого публічного управління, обраних на основі загального, рівного, прямого і таємного голосування.

У відносинах між органами місцевого публічного управління і окружної ради, з одного боку, і між місцевою радою і мером, з іншого боку, немає ніякого підпорядкування. Органи державної влади не делегують повноважень оргнанам місцевого самоврядування без надання фінансової основи їх реалізації.

У національній економічній системі, муніципалітети, міста та повіти, мають право на свої власні ресурси, якими управляють органи місцевого публічного управління у відповідності зі своїми обов'язками в галузі права.

Фінансові ресурси органів місцевого публічного управління повинні бути пропорційними з правами та обов'язками, передбаченими законом.

Польські законодавці ще в 1990 році закріпили основні положення Європейської хартії про місцеве самоврядування в національних актах. З січня 1990 року в Польщі набув чинності закон про місцеве самоврядування, відповідно до якого місцеве самоврядування повинне здійснюватися на основі принципів субсидіарності та пріоритету прав громадян. В якості базової основи здійснення місцевого самоврядування була обрана Гміна (громада). Управлінська діяльність місцевого співтовариства здійснюється через органи гміни (місцевого) самоврядування, основне завдання яких, так само як і органів державної влади в Польщі, - надавати послуги мешканцям.

З початку 1999 року місцеве самоврядування реалізується також на повітового рівні (районний рівень, який є в Польщі другим рівнем місцевого самоврядування). На думку Анджея Любятовскі - координатора Союзу (Унії) польських метрополій, вдосконалення системи субсидіарного самоврядування у Польщі займе ще 20-30 років