8. Метод муніципального права

Виділяють загальні(логічний,порівняльний, історичний,соціологічний та ін.) та спеціальні методи(імперативний,диспозитивний).

Метод муніципального права, як і метод будь-якої галузі, є способом її впливу на суспільні відносини, зокрема на відносини в системі місцевого самоврядування. Кожній галузі права властивий, як правило, ряд методів. Це притаманно і муніципальному праву. Розрізняють такі провідні методи муніципального права: імперативний, диспозитивний, рекомендаційний і декларативний.

Пріоритетним є імперативний метод, оскільки норми цієї галузі регулюють передусім відносини державної влади і народовладдя, яке опосередковує собою місцеве самоврядування. Вплив муніципального права на суспільні відносини у сфері місцевого самоврядування здійснюється шляхом застосування відповідних правових норм муніципального права в ході безпосереднього волевиявлення (місцевих референдумів, виборів тощо), а також органами та посадовими особами місцевого самоврядування.

Диспозитивний метод переважно запозичений з галузей приватного права і є засобом впливу в основному на відносини, суміжні з муніципальними (владними) відносинами. Як юридичні особи суб'єкти місцевого самоврядування укладають договори з іншими юридичними особами, а також з органами дер­жавної влади.

Територіальні громади мають у своїй власності рухоме й нерухоме майно. Органи місцевого самоврядування, що управляють цим майном, можуть укладати різні договори щодо розпорядження ним чи набуття його.

Поряд з цими методами поширення набули методи рекомендацій (порад) і декларацій (проголошення принципів тощо), які характерні, зокрема, для міжнародно-правових актів (хартій, декларацій тощо) і статутів (хартій) територіальних громад.

9. Інститут муніципального права.

Поняття інститут муніципального права можна розглядати в 2х значення – муніципальне право як інститут правової системи України та безпосередньо інститут муніципального права,як складова частина даної галузі.

Інститут муніципального права - система наукових ідей, теорій, концепцій, знань про суспільні відносини пов'язані з виникненням, формуванням та організацією місцевого самоврядування, формами та методами роботи територіальні громад, їх органів та посадових осіб в процесі вирішення питань місцевого значення, а також реалізації делегованих місцевому самоврядуванню повноважень державної виконавчої влади. Даний інститут має свій предмет та свої методи.

Предмет муніципального права - місцеве самоврядування як особливий вид публічної влади, вивчення його сутності, принципів та соціального призначення, причому об'єктом особливої уваги мають бути фундаментальні, основоположні суспільні відносини, які визначають правову природу локальної демократії, її найголовніші характеристики.

Інститут муніципального права як структурний елемент муніципального права полягає в наступноу: Муніципально-правові норми систематизуються за муніципально-правовими інститутами - відповідними сукупностями норм, що регулюють певну групу взаємо­пов'язаних однорідних суспільних відносин у межах га­лузі муніципального права.

У сучасній літературі, з позиції системного підходу, виділяють три різновиди правових інститутів: загальні (генеральні), головні та початкові², що може бути вико­ристано й при систематизації муніципально-правових інститутів.

Так, загальні муніципально-правові інститути ма­ють комплексний характер і складають значні масиви правових норм, що регулюють великі сфери (або кілька сфер) суспільних відносин. Загальні інститути об'єд­нують норми, що можуть суттєво відрізнятися між со­бою як за предметом, так і за характером впливу на суспільні відносини. До них, наприклад, можна віднести інститут основ місцевого самоврядування.

Головні муніципально-правові інститути в межах загальних інститутів об'єднують правові норми, що ре­гулюють певні групи однорідних суспільних відносин. Вони виступають структурними підрозділами загальних інститутів і, на відміну від них, характеризуються більш вузькою предметною й функціональною спеціалізацією. Наприклад, до загального муніципально-правового інсти­туту основ місцевого самоврядування входять такі голов­ні інститути: правові основи місцевого самоврядування, матеріальна та фінансова основи місцевого самовряду­вання, територіальна основа місцевого самоврядування тощо.

Початкові муніципально-правові інститути (суб-інститути) у межах головних інститутів об'єднують не­велику кількість муніципально-правових норм, що регу­люють окрему групу суспільних відносин. Наприклад, до головного інституту матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування входить початковий інститут позабюджетних коштів місцевого самоврядування.

Муніципально-правові норми та муніципально-пра­вові інститути одночасно виступають структурними еле­ментами системи галузі муніципального права - внут­рішньої організації цієї галузі права, яка обумовлена, з одного боку, основами місцевого самоврядування, що закріплені Конституцією та законодавством України про місцеве самоврядування (тобто структурою базового За­кону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), з другого - потребами практики розвитку місцевого са­моврядування, яка впливає на формування інститутів муніципального права, уточнює їх роль та значення у здійсненні місцевого самоврядування .

Первинним елементом системи муніципального пра­ва є муніципально-правові норми, що визначають місце та роль місцевого самоврядування в системі народовладдя дя, закріплюють його принципи, основи, компетенцію, форми здійснення, гарантії тощо.

Наступними елементами в ієрархії системи муніци­пального права виступають інститути муніципального права - початкові, головні та загальні. У міру розвитку муніципального права України перелік його інститутів постійно уточнюється, їх зміст трансформується відпо­відно до потреб практики, що свідчить про динамічний характер системи муніципального права, структура та елементи якої постійно вдосконалюються та уточнюють­ся під впливом наукових досягнень.

У зарубіжній літературі обґрунтовуються пропозиції щодо виділення в системі муніципального права двох основних частин - Загальної та Особливої¹. При цьому до Загальної частини відносять приписи, що стосуються територіальної громади в цілому, а до Особливої - при­писи, що стосуються компетенції органів та посадових осіб місцевого самоврядування, процедури їх діяльності, статусу та порядку діяльності інших суб'єктів місцевого самоврядування тощо².

Згідно з цією концепцією до Загальної частини муні­ципального права можна було б віднести такі загальні муніципально-правові інститути:

• принципи місцевого самоврядування;

• організаційно-правова основа місцевого самовря­дування;

• матеріальна і фінансова основи місцевого самовря­дування;

• гарантії місцевого самоврядування;

• відповідальність органів та посадових осіб місце­вого самоврядування.

Відповідно, до Особливої частини віднесено муніци­пально-правові інститути, що регулюють повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, ор­ганізаційні та правові форми їх діяльності тощо.