121. Міськи́й голова́ — головна посадова особа територіальної громади міста в Україні.

Він обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років у порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі.

Міський голова очолює виконавчий комітет міської ради, головує на її засіданнях. Він забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади.

Міський голова не може суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої роботи у неробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток. На міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом.

Ещё в закон про МСУ загляни

122. Категорія конституціоналізму, незважаючи на її консервативну природу, в

умовах глобалізації набуває певних ознакнезамкнутої національної системи конститу-

ційного феномену. Важливу роль у цьомупроцесі відіграє розвиток сучасної доктринконституціоналізму, яка базується на спільному надбанні зарубіжної та вітчизняної науки конституційного права. Підсумовуючи вищесказане, можна зробити такі висновкита пропозиції:1. Як у науковому, так і практичному ас-пекті важливо проаналізувати і позитивні й негативні чинники, що впливають на реалі-зацію конституційних положень, визначитисяз тим, як Конституція вплинула на становлення конституційного законодавства і правової системи України в цілому. Ця проблема є як методологічною, так і теоретичною.

2. Основний Закон позитивно вплинув на становлення в Україні конституційного

законодавства, що виявилося в таких тенденціях. Усім своїм змістом Конституція спрямована на забезпечення суверенітету України, становлення її як незалежної держави. Відбувається гуманізація всіх конституційно-правових інститутів, перед державними органами ставиться завдання зосередити свої зусилля на забезпеченні прав ісвобод людини. Нормативна регламентація

в конституційному праві України зорієнтована на врахування позитивного досвіду світового конституціоналізму, найважливіших демократичних цінностей (права людини, народний суверенітет, верховенство права

тощо).

3. Вважаємо, це дає підстави розуміти конституціоналізм як системне, функціональ-не, структурне явище, що дає змогу оцінювати державність за гносеологічними, аксіологічними та іншими якісними ознаками.

4. Теорія сучасного конституціоналізму як політико-правова доктрина є системою наукових знань, що дають цілісне уявлення про закономірності розвитку й істотні зв’язки явищ дійсності при встановленні конститу- ційного ладу, формуванні політичної системи, що спирається на конституцію як основний інструмент публічної влади, конституційні методи правління. У рамках цієї теорії можна виділити три основних підходи до визначення сучасного конституціоналізму:

1) юридичний напрям (його філософськоюосновою є нормативізм; у рамках цього напряму розвинулися наукові школи – юридичний позитивізм, легистська школа); 2) філософсько-історичний напрям (його основою є соціологічна теорія права); 3) політичний напрям.

5. Становлення конституціоналізму в Україні здійснюється в руслі формуваннправової держави, яка не тільки визнає і закріплює на рівні Конституції і поточного законодавства основні права та свободи людини і громадянина, а й забезпечує правову без- пеку особи, її життя, здоров’я, гідність, захищеність її прав не тільки від посягань інших осіб і організацій, а й від самої держави, її посадових осіб [12]. Особистість – первинна, автономна одиниця суспільного організму, суспільства, тому, відповідно, її благополуччя, правова і соціальна захищеність зале жать від стану суспільства, відносин з державою. У тоталітарній державі суспільств поглинається державою, не має необхідної самостійності, повністю залежить від дер жави. У правовій державі формується громадянське суспільство, яке складається з незалежних від держави суб’єктів, які діютьу межах закону. Відносини між громадянським суспільством і державою тут інші: держава підкоряється суспільству, вона виконує тільки ті функції, які випливають з природи самого суспільства і слугують суспільству. Прагнення досягти такої моделі взаємовідносин між державою і суспільством знайшло чітке відображення в ст. 3 Конституції України, у якій закріплено, що “держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвер- дження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави”. Такого по- ложення ще не знала історія українського конституціоналізму. Підкорення держави су- спільству реалізується, перш за все, за до- помогою законів, насамперед Конституції, оскільки Конституція України встановлює межі діяльності держави, визначає напрями, форми і методи діяльності структур державного механізму.