98. Інститути муніципального права.

Систему муніципального права утворюють інститути і норми муніципального права. Основними складовими цієї системи є інститути муніци­пального права — групи правових норм, які регулюють найбільш споріднені муніципальні відносини, тобто системи відносин, у сфері місцевого самоврядування.

Вирішальне значення для становлення системи муніципаль­ного права України мало прийняття чинної Конституції України й на її основі Закону «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно з чинною Конституцією України, зазначеним Законом та іншими законодавчими актами, прийнятими на їх основі й від­повідно до них, основними інститутами муніципального права України є:

• інститут загальних засад місцевого самоврядування;

• інститут територіальних громад;

• інститут форм безпосереднього волевиявлення терито­ріальних громад: місцевих виборів, місцевих референдумів та ін­ших форм безпосередньої демократії;

• інститут представницьких органів місцевого самовряду­вання (рад);

• інститут виконавчих органів місцевого самоврядування;

• інститут сільських, селищних, міських голів;

• інститут органів самоорганізації населення;

• інститут територіальних основ місцевого самоврядування;

• інститут комунальної власності;

• інститут фінансових основ місцевого самоврядування;

• інститут об'єднань органів місцевого самоврядування;

• інститут гарантій місцевого самоврядування;

• інститут юридичної відповідальності органів і посадових осіб системи місцевого самоврядування.

Інститут загальних засад місцевого самоврядування являє собою групу (систему) конституційно-правових норм, які визначають ставлення держави до місцевого самоврядування (визнання і гарантування), його місце в системі безпосередньої і представницької демократії.

Інститут територіальних громад містить визначення поняття територіаль­ної громади, її місця в системі місцевого самоврядування, основ­них функцій і повноважень.

Інститут форм безпосереднього волевиявлення територіаль­них громад — це система норм, які регулюють організацію і про­ведення місцевих виборів, місцевих референдумів

Інститут представницьких органів місцевого самоврядування визна­чає систему, структуру і склад представницьких органів місце­вого самоврядування всіх рівнів

Інститут виконавчих органів місцевого самоврядування — це група (система) правових норм, які регулюють організацію і ді­яльність органів виконавчої влади, муніципальну службу і визна­чають статус муніципальних службовців.

Інститут сільського, селищного, міського голів являє собою групу норм, які визначають статус цих посадових осіб.

Інститут органів самоорганізації населення — це група норм, які регулюють організацію і діяльність будинкових, вуличних, квартальних та інших органів самоорганізації населення.

У сучасній літературі, з позиції системного підходу, виділяють три різновиди правових інститутів: загальні (генеральні), головні та початкові, що може бути вико­ристано й при систематизації муніципально-правових інститутів.

Так, загальні муніципально-правові інститути ма­ють комплексний характер і складають значні масиви правових норм, що регулюють великі сфери (або кілька сфер) суспільних відносин. Загальні інститути об'єд­нують норми, що можуть суттєво відрізнятися між со­бою як за предметом, так і за характером впливу на суспільні відносини. До них, наприклад, можна віднести інститут основ місцевого самоврядування.

Головні муніципально-правові інститути в межах загальних інститутів об'єднують правові норми, що ре­гулюють певні групи однорідних суспільних відносин. Вони виступають структурними підрозділами загальних інститутів і, на відміну від них, характеризуються більш вузькою предметною й функціональною спеціалізацією.

Початкові муніципально-правові інститути (суб-інститути) у межах головних інститутів об'єднують не­велику кількість муніципально-правових норм, що регу­люють окрему групу суспільних відносин.

Первинним елементом системи муніципального пра­ва є муніципально-правові норми, що визначають місце та роль місцевого самоврядування в системі народовладдя, закріплюють його принципи, основи, компетенцію, форми здійснення, гарантії тощо.

Наступними елементами в ієрархії системи муніци­пального права виступають інститути муніципального права - початкові, головні та загальні. У міру розвитку муніципального права України перелік його інститутів постійно уточнюється, їх зміст трансформується відпо­відно до потреб практики, що свідчить про динамічний характер системи муніципального права, структура та елементи якої постійно вдосконалюються та уточнюють­ся під впливом наукових досягнень.

У зарубіжній літературі обґрунтовуються пропозиції щодо виділення в системі муніципального права двох основних частин - Загальної та Особливої. Згідно з цією концепцією до Загальної частини муні­ципального права можна було б віднести такі загальні муніципально-правові інститути:

• принципи місцевого самоврядування;

• організаційно-правова основа місцевого самовря­дування;

• матеріальна і фінансова основи місцевого самовря­дування;

• гарантії місцевого самоврядування;

• відповідальність органів та посадових осіб місце­вого самоврядування.

Відповідно, до Особливої частини віднесено муніци­пально-правові інститути, що регулюють повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, ор­ганізаційні та правові форми їх діяльності тощо.