Контрольні запитання

1. Що таке менеджмент ?

2. Які основні критерії успіху організації?

3. Чим визначаються фактори успіху організації?

4. Які основні функціональні обов’язки менеджера?

5. Що об’єднує поняття «менеджер» та «підприємець»?

6. Які особливості спеціалізації менеджера?

7. Як менеджер повинен враховувати право на власність та підприємницьку діяльність?

Тема 4. Організація та її середа

1. Поняття організації, її сутність і закони існування.

2. Структура й ієрархія.

3. Моделі організацій.

4. Внутрішні перемінні організації.

5. Фактори зовнішнього середовища прямого та непрямого впливу.

МЕТА: вивчення сутності та законів існування організації

1. Поняття організації, її сутність і закони існування

Організація - (лат.-organizo-повідомляю стрункий вид, влаштовую) означає:

1) внутрішня упорядкованість, взаємодія, погодженість більш-менш диференційованих і автономних частин цілого, обумовлену його будівлею;

2) сукупність процесів чи дій, що ведуть до утворення й удосконалювання взаємозв'язків між частинами цілого;

3) об'єднання людей, що спільно реалізують деяку програму чи ціль і діючих на основі визначених процедур і правил (соціальна організація).

У загальному значенні під організацією (як діяльністю) мають на увазі способи упорядкування і регулювання дій окремих індивідів і соціальних груп. Можна сказати, що в менеджменті термін «організація» має 2 значення, свого роду статичний і динамічний аспекти. Вона розуміється як діяльність, але і як об'єднуюча форма.

У вузькому змісті під організацією розуміють відносно автономну групу людей, орієнтовану на досягнення деякої заздалегідь визначеної мети, реалізація якої вимагає спільних координованих дій.

Загальні ознаки організації

Наявність загальних цілей

Необхідна кількість Центр координуючих

учасників організації взаємозв'язок частин організації

Можливість саморегулю- Відособленість, обмеження

вання діяльності від інших організацій

Організаційна культура

Організації виникають і діють за законами, що визначають із принципів їхнього існування як системи. На цих принципах будується керування всякою організацією. У той же час ряд законів виступає як умови існування організацій. Наприклад, самозбереження.

Нарешті, всі організації володіють деякими загальними елементами. Таким чином, організації це: 1) соціальні системи, тобто люди, об'єднані в групи; 2) їхня діяльність інтегрована (люди працюють разом, спільно) і 3) їхні дії цілеспрямовані (люди мають мету, намір).

З'ясувавши, що річ у суперечливій єдності форми і змісту визначається як цілісність, що має в собі (у силу своєї необхідності) причину свого існування, ми приходимо до визначення речі як сутності.

Поняття сутності як жодна інша категорія зв'язує внутрішнє і зовнішнє в речі. Сутність - така внутрішня визначеність речі, що у такому ж ступені покладається своїми зовнішніми взаємодіями, у якій покладає їх як способи своєї реалізації. Тобто сутність тут визначена як міра внутрішнього і зовнішнього в речі.

З одного боку, отже, сутність речі виступає як сукупність відносин, зв'язків, взаємодій, у які вступає дана річ, розглянута з погляду того, як вони впливають на формування, зміну, розвиток змісту цієї речі. Розглянута з цієї сторони сутність, є процес перекладу зовнішнього у внутрішній план, тобто визначення внутрішнього в речі її проявами зовні.

З іншого боку, сутність є також визначення зовнішніх взаємодій внутрішніми змінами, тобто саме внутрішні зміни (частин і їхніх зв'язків) у напрямку цілісності, приводять до усе більш оптимальної організації зовнішніх взаємодій. Сутність, отже, і процес перекладу внутрішніх взаємодій і змін у зовнішній план.

Сутність - складена зовнішніми взаємодіями і що складає їх, внутрішня визначеність речі, її внутрішнє самовизначення рухливе, мінлива з тією же необхідністю, з якою способами її проявів виявляються взаємодії. Тобто процес внутрішнього покладання речі, її самовизначення також постійний, як мінлива річ.

Конкретне відношення протилежних визначень речі, що і дозволяє сутності виявлятися усе більш повно ми можемо визначити як закон даної речі.

Оскільки сутність речі багата й у межі вона зливається з усім різноманіттям її відносин, остільки закон - це таке основне відношення в самій сутності, що задає способи реалізації речі, тобто форми її проявів, форми її існування. Конкретним змістом цього відношення буде те, як переломлюються зовнішні впливи на річ у її змісті, а значить і те, як ці зміни в змісті виявляються у впливах даної речі на інші.

Очевидно, що реалізація закону, його прояв будуть залежати від умов існування речі і те, наскільки всяка дана річ буде необхідної в її умовах, тобто у всій сукупності її відносин також будуть визначати форми існування речі. За допомогою такого визначення та частина дійсності, фрагментом якої виявляється дана річ, постійно впливає на напрямки її розвитку. Вона може сприяти реалізації одних форм проявлення речі і утрудняти чи узагалі виключати інші (фірма на ринку). Усе це не може не позначитися на тенденції розвитку речі. Закон, таким чином, як основне істотне відношення і визначає існування речі, і опосередковується їм.

У цій темі ми розглянемо в першу чергу більш формалізовані, великі організації, які можна визначити так: “Організація - це система засобів і методів, за допомогою яких велике число зайнятих складними задачами людей, настільки велике, що виключається можливість особистих контактів кожного лиця з кожним, зв'язує себе з другим у процесі свідомого, систематичного встановлення і наступного досягнення взаємно погоджених цілей”.

У багатьох сучасних роботах із проблем організації як основу для аналізу використовується підхід до організації як до природної системи. Людські організації мають різноманітні форми: усім відомі гранично чіткі військові організації, підприємницькі і політичні організації, добровільні асоціації, начебто спортивних федерацій, і інші форми організації суспільної діяльності.

В взаєминах людей усередині організації існує ієрархія (гр. - священна влада) - принцип структурної організації складних багаторівневих систем, що складається в упорядкуванні взаємодій між рівнями в порядку від вищого до нижчого.

Відносно простим прикладом взаємин усередині організації зі знайомого нам оточення може служити університет. Насамперед, існує організація чи система, що характеризує університет у цілому. Усередині нього є окремі коледжі чи факультети. Мається наступний рівень організації, що будується навколо навчальних груп і кафедр, тобто відповідає дисциплінам, що викладаються. Крім цих аспектів університетського життя існують і інші форми організації - земляцтва, профспілки чи суспільства по інтересах. Далі, на ці системи накладається ще система обслуговування. Існує, нарешті, велика розмаїтість організаційних взаємин усередині університетської системи в рамках різних об'єднань випускників чи інших груп по інтересах. Розглянутий у цілому університет являє собою складну систему підрозділів, що мають різноманітні цілі, що виконують безліч функцій і вимагають постійного керівництва для оптимізації загальних цілей університету.