Види комунікацій

Передача інформації здійснюється з використанням знакових систем. Існує кілька знакових систем, що використовуються у комунікаційних процесах. При класифікації комунікативних процесів умовно можна виділити вербальну комунікацію, де як знакова система використовується мова, і невербальну комунікацію, коли використовуються різні немовні знакові системи, наприклад, перестукування ув'язнених через стіни.

Вербальна комунікація як знакова система використовує систему фонетичних знаків, що включає два принципи: лексичний і синтаксичний. Мова є найуніверсальнішим засобом комунікації, тому що при передачі інформації за допомогою мови менш всього губиться зміст повідомлення. За допомогою мови здійснюється кодування і декодування інформації.

У структуру мовного спілкування входять значення і зміст слів, фраз. Важливу роль грає точність уживання слова, його виразність і приступність, правильність побудови фрази і її дохідливість, правильність вимови звуків, слів, виразність і зміст інтонації.

В основі невербальних комунікацій лежить інформація, послана відправником без використання слів, замість яких застосовуються будь-які символи, знаки, малюнки, а також окремі жести, звуки, пози. Основні функції невербальних засобів - це доповнення і заміщення мови, відображення емоційних станів партнерів по комунікативному процесі.

Хоча мова є універсальним засобом спілкування, вона здобуває значення тільки в сукупності з використанням невербальних символів для трансляції повідомлень. Проведені дослідження показали, що 55% повідомлень сприймається через вираження обличчя, пози, жести, а 38%- через інтонацію і модуляції голосу. Це говорить про важливість і необхідність вивчення невербальних сигналів.

ФУНКЦІЇ комунікацій:

• забезпечення інформацією про стан навколишнього середовища;

• передача сигналів про відхилення;

• створення інформаційної бази для прийняття рішень;

• інтеграція окремих елементів і ланок у єдину систему;

• формування синергетичного ефекту в організації.

ТИПИ комунікацій:

• вертикальні (міжрівневі);

• горизонтальні (одноурівневі);

• організація – навколишнє середовище;

• керівник – група;

• неформальні.

Наступний приклад показує, як обмін інформацією підвищив конкурентноздатність організації за рахунок підвищення якості і зменшення витрат на виробництво.

Концерн «BMW», почавши виробництво перших авто спортивного виду на базі класу «3», використовував металеві бампери. Звичайний робітник, що працює на конвеєрі, помітив на вулиці як авто такого ж типу погнуло бампер. Йому прийшла думка, що якщо бампер підняти, те авто утратить свій спортивний вид, значить, краще було б змінити бампер, тобто виготовляти його з більш дешевого матеріалу, щоб заміна «не била по кишені» споживача і таким матеріалом виявилася пластмаса. Прийшовши на робоче місце, він відразу «виклав» ідею, що прийшла йому на розум. Як не дивно, ця ідея простого робітника одержала схвалення серед начальства. Сьогодні ми можемо захоплюватися «мафіозними» і спортивними бамперами не тільки автомобілів «BMW», але й інших автомобільних концернів.

У цьому прикладі яскраво виражений вертикальний (міжрівневий) тип комунікацій між робітниками і керівництвом.