3.Особливості різних шкіл управління

Внесок різних шкіл у теорію управління

Школа наукового управління
1.	Використання наукового аналізу для визначення найкращих способів виконання завдання
2.	Відбір працівників, які найкраще підходять для виконання завдань та забезпечення їхнього навчання
3.	Забезпечення робітників ресурсами, необхідними для ефективного виконання їхніх завдань
4.	Систематичне та правильне використання матеріального стимулювання для підвищення продуктивності
5.	Відокремлення планування та обмірковування від самої роботи
Класична школа управління
1.	Розвиток принципів управління
2.	Опис функцій управління
3.	Системний підхід до управління всією організацією
Школа людських відносин та школа наук поведінки
1.	Методи та прийоми управління 6м.6особовими відносинами для підвищення ступеню задоволення та продуктивності праці
2.	Застосування наук про людську поведінку до управління та формування організації таким чином, щоб кожний робітник міг бути повністю використаний відповідно до його потенціалу
Школа науки управління
1.	Поглиблення розуміння складних управлінських проблем завдяки розробці та застосуванню моделей
2.	Розвиток кількісних методів на допомогу керівникам, які приймають рішення у складних ситуаціях
3.	Перехід від календарного планування до стратегічного й далі – до стратегічного управління

. У свою чергу, кожний підхід спричинив розвиток декількох напрямків та організаційно-економічним наукам. Так Ф. і Л. Гілбрети розвинули одну з сторін НОП Ф. Тейлора у самостійну дисципліну “Нормування праці” . У свою чергу, звідціля розвинулись “ергономіка” та “інженерна психологія”.

Функціональний підхід А. Файоля з часом став більш багатоплановим. У сучасному сприйнятті функціонального підходу основну увагу приділяється комунікаціям. Створення глобальних комунікаційних систем типу “Інтернет”, мобільного зв’язку роблять управлінську функцію забезпечення ефективної комунікації одною з найдинамічніших.

Дуже продуктивною виявилася доктрина “людських відносин”, розвинута Д. Мак- Грегором та 6м.. На більш високому рівні вона розвинулась у підході “поведінки” (біхевіоризмі). Цей напрямок вважається найбільш перспективним у формуванні ефективних трудових мотивацій.

Сучасний стан теорії та практики управління

На погляд представників американських ділових кіл, загальна тенденція в управлінському стилі полягає зараз у здвину до більш неформальним, гнучким способам, які ґрунтуються на взаємній згоді між підприємцями та працівниками. За сучасних умов менеджмент повинен менш використовуватися як система влади у вигляді вертикальної ієрархічної піраміди, і більш – як ресурс розвитку горизонтальних оргсистем. Посилюється вплив людського фактору, віддається перевага гнучкості режиму праці, орієнтації на інтереси персоналу, включенню його до управління, участі у прибутках. Докладніше про перспективи розвитку сучасного менеджменту: див. Грейсон Дж. Мол., О’Дейл К. “Американський менеджмент на порозі XXI століття”. – М.: Економіка, 1991.

Наведений тут перелік дає уявлення про деякі теорії у сфері бізнесу з 1960 р. до сучасності.

1960 – 1970

Алгоритми рішень Інструктажі технологічних груп

Управлінські сітки Тотальне управління якістю (NQM)

Заохочення і чистки Менеджмент способом виключення

Теорія Х та теорія У SOFT – аналіз

Мозкова атака SWOT – аналіз

1970 – 1980

Управління за пріоритетами Стратегічні бізнес – блоки

Теорія Z Інженерія праці

Теорія конгломерації Синергетика

Теорія кружків якості Андрогінія

Бюджет нульової відмітки Менеджмент на засадах консенсусу

1980 – 1990

Диверсифікація Стислий менеджмент

Аналіз прибутків Матричний менеджмент

Графіки опиту Канбан-модель

Ланцюжки створення вартості Щохвилинний менеджмент

Делегування повноважень Трансформаційний менеджмент

Погоня за якістю Менеджмент “Зайшов – і – зробив”

JIT “Робота з коліс” Суперлідерство

Реструктуризація TQM (знов)

Сучасний етап розвитку менеджменту (з 1970 р. до нашого часу) пов’язаний з ім.’ям Пітера Ф. Друкера. На його погляд, кожне підприємство повинне визначити свою міру соціальної відповідальності перед суспільством. Мова йде про соціальний менеджмент.

Сьогодні менеджмент поєднує ефективне ділове адміністрування, менеджменти людських ресурсів та бізнесу для гармонічного розвитку суспільства . Існуючі національні особливості лише змінюють вид менеджменту у різних країнах. Ці, переважно, відносини конкуренції у США, відносини взаємної вигоди у Західній Європі, прихильність традиціям у Японії та Великій Британії.