Неокласична модель

Неокласична модель - модель поводження організації, побудови з урахуванням можливостей людини, з'явилася як реакція на представлення класичної школи, що проповідує сугубо механістичний і знеособлений підхід. Цей новий погляд на організацію, розвитий вперше в дослідженнях, що одержали широку популярність, проведених відділенням “Хоуторн” фірми “Вестерн електрик” на початку 30-х років, був викладений Ротлисбергером і Діксоном у журналі “Менеджмент энд уоркер” у 1938 р. Основна увага тут приділялася вже не раціональної моделі традиційної теорії організації, а біхевіористичної моделі, що розглядала людину такою, яка вона є. Нова школа, в основному, сприйняла розглянуті раніш структурні аспекти організації, але змінила ті принципи, що відносяться до людських ресурсів і відносин, що виникають у неформальних групах усередині організації. Імовірно, найбільшим внеском цієї школи був виявлений нею інтерес до досліджень саме таких взаємин у рамках формальної структури організації. Роботи групи “Хоуторн” уперше забезпечили практичну можливість проникати в цю не розглядувану колись область. Основні положення нової школи зводилися до того, що неформальні організації розвиваються унаслідок визначених суспільних потреб - потреб людей у спілкуванні й об'єднанні з іншими людьми, - і що такі неформальні організації впливають на поводження всієї організації в цілому.

Основні відмінності теорії, що враховує людські взаємини, від традиційної теорії організації зводяться до наступного:

1) у виробленні рішень частіше бере участь широке коло співробітників організації, а не тільки вузька група на вищому рівні керування;

2) основною одиницею організації є не індивідуум, а скоріше група, члени якої взаємодіють за допомогою особистих контактів;

3) не тільки адміністративна влада, а і взаємна довіра служить об'єднуючою силою організації;

4) керівник - це скоріше посередник для зв'язку усередині групи і між групами, а не тільки представник вищої влади;

5) необхідне збільшення відповідальності членів організації, а не зовнішній контроль за результатами їхньої роботи.

Професійна модель

Ні традиційна, ні неокласична модель не стосується проблем, що виникають в організаціях визначеного виду - у тих, котрі призначені для виробництва знань, застосування, збереження і поширення їх у спеціально створених для цих цілей системах. Це - професійні організації і вони характеризуються не тільки цілями, що переслідують, але і високим відсотком фахівців у складі апарата (не менше 50%), а також таким розподілом влади між фахівцями і неспеціалістами, при якому фахівці мають вищу владу в питаннях, що стосується головної мети діяльності організації. До організацій такого типу відносяться інститути й університети, дослідницькі організації і великі лікувальні установи, організації для проведення суспільних робіт і психіатричні лікарні. Деякі інші види організацій можна визначити як напівпрофесійні, оскільки вони містять значний відсоток фахівців.

Професійні організації часто зіштовхуються із суперечливими вимогами. З одного боку, ці організації змушені застосовувати традиційний бюрократичний механізм для забезпечення повсякденних операцій, але, з іншого боку, вони повинні мати деяку систему, що дозволяє діяти в незвичайних обставинах і сприятливій змінам. Модель такої організації повинна характеризуватися тим, як часто організація зустрічається зі звичайними і незвичайними обставинами, чи з роботами, що вимагають або високої кваліфікації, або тільки застосування звичайних знань.

Організаційна структура - сукупність підрозділів, відділів і служб однієї і тієї ж організації. Цими частинами організації, як і самої організації, необхідно керувати, що веде до утворення управлінських структур.

УПРАВЛІНСЬКА СТРУКТУРА - сукупність ланок керування і комунікацій, що дозволяють взаємодіяти всім керуючим.

ЛАНКА УПРАВЛІННЯ - організаційно відособлена частина керівників чи управлінський підрозділ, що володіє необхідними засобами для виконання управлінських функцій.

Види взаємозв'язку структурних елементів організації показані в таблиці (див.нижче).

Функціональна	Дивізіональна	Адаптивна
Усередині і між трьома основними блоками: - блок виробничих підрозділів - блок управлінських підрозділів - блок соціальної сфери	Усередині і між підприємствами по напрямках: - продуктовому - територіальному - ринковому - інноваційному(у рамках функціональної структури)	- тимчасові структури - проектна і програмно-цільова - постійні структури - матричні(конструкторські бюро, НДІ, НДОКР у рамках функціональних і дивізіональних структур)