2. Етапи розвитку науки управління

Початком визнання управління як науки та самостійної області досліджень вважається вихід у 1911 р. книги Ф.У. Тейлора “Принципи наукового управління”.

Розвиток управління як наукової дисципліни не відрізнявся послідовністю та спадкоємністю ідей. Було декілька підходів, які дуже часто не збігалися. На теперішній час відомі чотири найважливіших підходи, які внесли суттєвий вклад у розвиток теорій та практики управління.

Підхід з точки зору виділення різних шкіл в управління вміщує у себе фактично чотири різних напрямки. Тут управління розглядається з чотирьох точок зору. Це школи наукового управління, адміністративного управління, людських відносин та науки про поведінку, а також науки управління або кількісних методів.

ПРОЦЕСНИЙ підхід розглядає управління як безперервний процес виконання взаємопов’язаних управлінських функцій (планування, організація, мотивація, контроль).

У СИСТЕМНОМУ підході підкреслюється, що керівники повинні розглядати організацію як сукупність взаємопов’язаних елементів (підсистем), такі як люди, структура, завдання та технологія, які орієнтовані на досягнення різних цілей в умовах змінної зовнішнього середовища.

СИТУАЦІЙНИЙ підхід концентрується на тому, що придатність різних підходів управління визначається середовищем. Оскільки існує така кількість факторів як у самій організації, так й у навколишньому середовищі, нема єдиного “кращого” способу управляти організацією. Найбільш ефективним методом є той, який більш за все відповідає даній ситуації.

Етапи розвитку науки управління. Напрямки та школи управління

Роки	Етапи суспіль ного вироб ництва	Завдання менеджменту	Школи управління	Напрямки шкіл
1830-1860	Епоха промис- лового перевороту	Організація машинного виробництва	-	-
1860- 1920	Масове задово лення попиту	Насичення ринку	Класична школа: «науковий менеджмент» або «наукова організація праці» -Ф.У.Тейлор, Ф. і Л. Гілбрет, А. Файоль	Ф.У.Тейлор: збільшення продуктивності праці будь-якими засобами, за рахунок 4м.4особовими4ії робітників. М.Вебер: бюрократична модель організації управління. А. Файоль: управління як особливий вид діяльності (функціональний підхід)
1920-1950	Масовий збут	Задоволення потреб споживачів	Неокласична школа. Школа «людських відносин» М.П.Фоллетт Э.Мейо А.Маслоу	Мейо: розвиток плідних неформальних контактів, встановлення співпраці робочих один з одним і з адміністрацією
1950-1970	Марке- тингова орієнта- ція	Розвиток ме-неджменту від закритого до відкритого. Аналіз фір- мами минулих результатів та планування майбутньої діяльності. Мотивація персоналу	Школа наук поведінки (біхевіоризм). Ф. Герцберг, Д.МакКлелланд. Концепція саморегулюючих структур; П.Друкер, А.П. Слоан Кількісний підхід Г.Лайкерт	П.Друкер: системний підхід до управління, реорганізація структур управління, принцип самоорганізації. А.П. Слоан: організа- ційні принципи децен- тралізації.
1970-1985	Епоха благопо луччя, що вже настало	Формування споживацьких смаків. Стратегічне планування	Функціональний менеджмент И. Ансофф, Р. Акофф, Э. Лоулер, Л. Портер	Ситуаційні підходи до управління. Формування організа- ційної культури. Мотивація персоналу
1985-2000	Епоха високої якості життя	Стратегічне управління. Інтеграція та конвергенція. Координація діяльності фірм по « ноу-хау»; у збуті – маркетингові пошуки	Соціальний менеджмент Р. Блейк, Дж. Моутон. Менеджмент маркетингу К. Боумен, Ф. Котлер, В. Глюк, Р.Гендерсон, Концепція «виробничої демократії» Т. Питерс, Т. Коно, Л. Якокка	Гнучкість структур управління, розвиток трудового потенціалу Соціально-економічна мотивація персоналу. Значний перерозподіл організаційних рішень та надання робітникам нижчих ієрархічних ступенів
2000-	Глоба-лізація		Концепція «якості трудового життя» Дж. Р. Хекман, Р.Уотермен, В. Оучи, Дж. К. Гренсон	Р. Уотермен: менеджмент визначає розвиток людства