5. Редагування малюнку
Для редагування малюнка використовують команди ПРАВКА, ВИД, РИСУНОК. Ряд команд діє тільки на виділений фрагмент малюнку, інші – на весь малюнок.
РЕДАГУВАННЯ ВИДІЛЕНОГО ФРАГМЕНТА. Для виділення фрагмента можна скористатися кнопками ВЫДЕЛЕНИЕ або ВЫДЕЛЕНИЕ ПРОИЗВОЛЬНОЙ ОБЛАСТИ панелі інструментів. Очищення області малювання здійснюють командою РИСУНОК / ОЧИСТИТЬ. Зміна масштабу здійснюють командою ВИД / МАСШТАБ. Команда ВИД / МАСШТАБ / КРУПНЫЕ уможливлює отримання на екрані збільшеного зображення малюнка. Команда ВИД / МАСШТАБ / ОБЫЧНЫЙ уможливлює повернення до звичайних розмірів малюнка.
Команда РИСУНОК / ОТРАЗИТЬ / ПОВЕРНУТЬ відкриває вікно діалогу, опції якого уможливлюють отримання дзеркального відображення відносно вертикальної осі зліва направо або горизонтальної осі зверху вниз, а також повернути малюнок на 90о, 180о та 270о .
Команда РИСУНОК / РАСТЯНУТЬ / НАКЛОНИТЬ відкриває вікно діалогу РАСТЯЖЕНИЕ И НАКЛОН. Опції цього вікна уможливлюють зміну розмірів за горизонталлю чи вертикаллю, а також нахил малюнок на вказаний кут за вертикаллю чи горизонталлю.
Під редагуванням кольору розуміють зміну кольорів елементів малюнку або палітри.
Кнопка ВЫБОР ЦВЕТОВ панелі інструментів уможливлює копіювання кольору одного елемента малюнка в інші елементи. Для цього після активізації кнопки слід спочатку натиснути на ліву кнопку мишки, коли курсор вказує на елемент, колір якого необхідно скопіювати, а потім обрати елемент, колір якого слід змінити.
Команда РИСУНОК / ОБРАТИТЬ ЦВЕТА змінює всі кольори малюнку на протилежні.
Тема 5. Текстові редактори
1. Функції та класифікація текстових редакторів
Для роботи з текстовою інформацією дуже ефективними є спеціальні програми – системи підготовки текстів, так звані текстові процесори або текстові редактори. На відміну від друкарської машинки, текстові процесори забезпечують можливість за коротший час якісніше підготувати будь-який документ.
Текстовий редактор — програма, призначена для введення, редагування та зберігання у файлах неформатованого тексту, тобто тексту, всі символи якого мають однакові параметри відображення. Текстові редактори включено до набору стандартних застосувань операційних систем — зокрема, до складу всіх версій Windows входить програма Блокнот (Notepad). Файли, створені за допомогою текстових редакторів, мають розширення .txt.
Текстовий процесор — програма, що забезпечує створення, редагування та зберігання форматованого тексту у файлах. Такі файли можуть містити зображення, діаграми, таблиці, формули, звукові вставки, відеокліпи та інші об’єкти.
Текстові процесори використовують у діловодстві — для створення бланків, договорів тощо, для підготовки різноманітних матеріалів (зокрема, навчальних) і навіть книжок. Особливої зручності додає те, що більшість текстових процесорів працює за принципом WYSIWYG (What Your See Is What Your Get — що бачиш, те й маєш), тобто екранний зразок сторінки відповідає її реальному, друкованому вигляду.
Серед текстових процесорів найвідомішим вважають Microsoft Word, що входить до складу пакета Microsoft Office. Альтернативою йому є Writer з пакета OpenOffice.org, який за можливостями мало в чому поступається своєму конкурентові, однак є цілком безкоштовним.
Для розроблення професійної поліграфічної продукції (газет, книжок, журналів, рекламних буклетів тощо) використовують видавничі системи. Вони мають зручні засоби для підготовки багатосторінкових складних видань і забезпечують можливість отримати матеріали, що задовольняють вимогам типографії. Тексти для видавничих систем зазвичай готують за допомогою текстових процесорів; ілюстрації також створюють у спеціалізованих програмах.
Ще до поширення операційної системи Windows створювалося чимало програм для роботи з текстом. Серед них були як найпростіші текстові редактори, скажімо R1 чи MS-DOS Editor, так і складніші — Лексикон, MultiEdit та ChiWriter, які можна вважати текстовими процесорами початкового рівня. Існували навіть видавничі системи, як-от Ventura for DOS. Однак навіть найскладніші з них не підтримували повністю принцип WYSIWYG. Інтерфейс програм містив порівняно небагато команд використання діалогових вікон було зведено до мінімуму, а про панелі інструментів, області завдань, колірні палітри можна було лише мріяти.
До загальних функцій, що можуть бути реалізовані ТР, можна віднести такі:
Введення тексту.
Редагування тексту (заміна, вставляння, виділення тощо).
Пошук необхідної інформації у тексті.
Форматування тексту (встановлення лівої межі тексту, вирівнювання правого краю, встановлення позиції відступу першого рядка абзацу тощо).
Перенесення та копіювання фрагментів тексту.
Виділення частин тексту певним шрифтом.
Розбиття тексту на сторінки з певною кількістю рядків та інтервалів між рядками.
Робота з кількома документами одночасно.
Друкування тексту з заданою щільністю, якістю тощо.
Зберігання тексту на магнітних дисках.
ТР класифікують за кількома ознаками. До основних з них відносять такі:
Кількість алфавітів, які можна використовувати;
Форма подання тексту;
Спосіб використання;
Призначення.
За кількістю алфавітів, що використовують одночасно, розрізняють одно- та багатоалфавітні системи. Одноалфавітні системи допускають одночасну роботу з текстом тільки однією мовою. Найчастіше їх використовують в операційних системах та оболонках. У багатоалфавітних системах робота може одночасно вестись різними мовами. Однак робота з ієрогліфічними текстами (китайським, японським), а також з текстами деякими іншими мовами (наприклад, арабською, яка допускає введення символів справа наліво) досить важка.
За формою подання тексту системи поділяють на лінійні та нелінійні. В лінійних системах подають тільки «чистий» текст, або текст, що зображують символами використовуваних алфавітів і синтаксичними знаками. Такі системи не допускають індексів, показників степеня, математичних формул тощо. У нелінійних системах крім алфавіту, синтаксичних знаків і символів псевдографіки використовують ще широкий набір спеціальних знаків, наприклад, інтеграла, квадратного кореня, символи для побудови малюнків тощо. Нелінійні системи допускають запис «багатоповерхових» математичних виразів, індексів, складних малюнків тощо.
За способом використання системи можна розділити на автономні та мережні. Автономні системи використовує кожен користувач окремо для розв’язування своїх специфічних задач. Текстова інформація в таких системах є індивідуальною. Мережні системи використовують підприємства, установи, контори, фірми. Текстову інформацію можна передавати локальною мережею, тобто вона доступна багатьом користувачам. Право внесення змін у той чи інший документ може відбуватися за спеціальними паролями, присвоєними користувачам. Ці системи скорочують паперовий документообіг.
За призначенням ТР доцільно розділити на системи загального та спеціального призначення. Системи загального призначення орієнтовані на широке коло користувачів, вони прості у роботі і не потребують спеціальних знань. До систем спеціального призначення перш за все треба віднести системи, орієнтовані на роботу з науковим текстом, а також видавничі системи. Робота з такими системами потребує спеціальної підготовки.