2. Поняття інформаційних технологій

Процес управління є, насамперед, інформаційним процесом. На першому його етапі здійснюють збирання та накопичення інформації про стан об’єкта управління та зовнішнє середовище, на другому — її опрацювання для прийняття управлінських рішень. При цьому використовують задані критерії, цілі. Сукупність логічних й обчислювальних дій для вироблення потрібних рішень називають алгоритмом управління. Третій етап процесу управління передбачає видачу та доведення до керованого об’єкта розпоряджень (команд).

Кожний об’єкт управління не може функціонувати без пов’язаної з ним економічної інформаційної системи, яка за своїм складом нагадує підприємство, що опрацьовує дані та виробляє вихідну інформацію. Яка і в будь-якому виробничому процесі, в інформаційній системі присутня технологія перетворення вхідних даних на результуючу інформацію.

Поняття «технологія» (від грец. Тесhnе — мистецтво, майстерність, уміння) охоплює систему методів і способів опрацювання, зміни побудови, властивостей, форми сировини, матеріалу або напівфабрикату та способів виготовлення продукції у виробничому процесі.

Менеджмент завжди, тісно пов’язаний зі збиранням, опрацюванням інформації та доведенням прийнятих рішень. Технологія прийняття рішень завжди мала інформаційну основу. З застосуванням засобів комп’ютерної техніки в менеджменті з’явився спеціальний термін «інформаційні технології».

Поняття ІТ охоплює як методи опрацювання інформації, так і організаційно-управлінські концепції її формування та використання, а також сукупність усіх видів інформації, її формування, а також сукупність усіх видів інформаційної техніки.

Інформаційна технологія — поєднання процедур, що реалізують функції збирання, накопичення, зберігання, опрацювання та передавання даних з застосуванням технічних засобів. Тому ІТ невід’ємно пов’язана з технічним і програмним середовищем, в якому її реалізовано.

Інформаційні технології залежать від таких компонентів:

• Технічних засобів;

• Персоналу, здатного використовувати їх;

• Організації, яка об’єднує засоби та персонал в єдиному процесі;

• Інформаційних засобів, що здійснюють формування та видавання інформації.

Основу технології опрацювання даних складають процеси перетворення вхідної інформації на результуючу. Кожна ІТ закінчується створенням інформаційного продукту.

Технологія розв’язання задачі на комп’ютері охоплює роботи, необхідні для збирання, реєстрації, передавання вхідних даних, їх зберігання, опрацювання на комп’ютері за відповідним алгоритмом, видавання результатів, передавання їх користувачам, а також послідовність виконання цих робіт.

ІТ впливають на підвищення якості та кількості послуг; розвиток програмного забезпечення; створення умов для підвищення рівня життя населення; зміну умов дії соціально-економічного механізму внаслідок зміни умов праці та залучення інформації як предмету праці; значне скорочення інвестиційних та управлінських витрат; розширення доступу до інформації з боку більшої кількості користувачів й удосконалення можливостей отримання, зберігання, поширення інформації при використанні різноманітних джерел; підвищення ефективності економічних контактів; створення нових можливостей зміцнення національної обороноспроможності країни.

Комп’ютерні ІТ пройшли у своєму розвитку етап машинних ресурсів, етап програмування, етап нових інформаційних технологій, етап високих ІТ.

Функціональні обмеження та висока вартість комп’ютерів визначали основне завдання ІТ етапу машинних ресурсів (50-60-ті роки XX ст.) — підвищення ефективності опрацювання даних за формалізованими алгоритмами або такими, що легко формалізуються. Для прискорення кодування за алгоритмами були створені алгоритмічні мови Алгол, Фортран. Однак загальні витрати на програмування становили кілька відсотків вартості машинного часу комп’ютерів. Тому завданням технології на цьому етапі була економія машинних ресурсів, щоб при мінімальній ємності пам’яті, яку займає програма, було забезпечено максимальну кількість операцій, виконуваних за одиницю машинного часу. Вирішенню цього завдання сприяли операційні системи (ОС), орієнтовані на пакетний режим опрацювання даних, оптимізувальні транслятори.

Етап програмування (середина 60-х — початок 80-х років XX ст.) вимагав перегляду сформованих критеріїв функціонування обчислювальних засобів. Успіхи в розвитку електроніки вели до швидкого зниження питомої вартості машинних операцій і біта оперативної пам’яті, тоді як витрати на розроблення та супроводження програм мали тенденцію до зростання. Тому центральне завдання технології на цьому етапі полягало в економії людських ресурсів.

Основу концепції третього етапу — нових інформаційних технологій (початок 80-х років XX ст.) складали ідеї: автоформалізація фахових знань користувачів в обчислювальному середовищі автоматизованих робочих місць (АРМ), інтелектуалізація всіх форм взаємодії користувачів з технічними засобами.

Технічною базою на цьому етапі розвитку ІТ був масовий випуск персональних комп’ютерів. Користувачеві забезпечували можливість автоматизувати все, що люди можуть описати, запрограмувати без програмістів. Основним завданням НІТ було створення типової технології автоматизації персональних знань, а метою – економія праці користувачів. Елементом НІТ стало АРМ фахівця певного профілю.

В основу концепції високих ІТ (четвертий етап) покладено ідею вдосконалення засобів спілкування між людьми з глобалізацією інформаційного простору до масштабів планети. Виникнення високих ІТ стало можливим завдяки здешевленню вартості ПЕОМ і широкому їх охопленню глобальними комп’ютерними мережами, що ґрунтується на платформі «клієнт-сервер».

Програмне забезпечення включає вже не тільки індивідуальні додатки, а й системи конференцій, підтримує мультимедіа і тривимірну графіку. Відбувається злиття двох течій у «хвилю активних додатків», які з одного боку, є інтерактивними розподіленими додатками (загальна парадигма систем «клієнт-сервер»), а з іншого — інтерактивними мультимедійними додатками, що полегшують спілкування людей. Інформаційне забезпечення будується на основі розподілених БД.

Основними завданнями високих ІТ є: досягнення універсальності методів комунікацій; підтримання систем мультимедіа та максимальне спрощення інтерфейсу «людина-комп’ютер», який ґрунтується на принципах інтуїтивного інтерфейсу; відкритість стандартів, тобто використання протоколів та програмних інтерфейсів, що гарантували б створення єдиного інтерфейсу при роботі з комп’ютером (доступу до файлів, повідомлень, сторінок, документів, тобто до локальних дисків і Web-сторінок, графіки та мультимедіа).

Метою цього етапу є зниження вартості інформаційних матеріалів, необмеженість обсягу доступної користувачу інформації, повноцінність використання як персональних машинних ресурсів, так і мережних.

За способом використання засобів інформаційної техніки під час опрацювання інформації виділяють інформаційні технології у централізованих автоматизованих інформаційних системах (ІС) та ІТ у децентралізованих системах опрацювання даних.

За способом реалізації в АІС розрізняють традиційні, нові та високі ІТ.

За ступенем охоплення задач управління ІТ поділяють на: ІТ електронного опрацювання даних, ІТ автоматизації функцій управління, ІТ підтримання прийняття рішень, ІТ електронного офісу, ІТ експертної підтримки.