2. Основа сучасних нових інформаційних технологій

Остання чверть XX ст. увійде до історії людства як період значних звершень у багатьох галузях науки та техніки, що складають основу науково-технічної та технологічної революції. Досягнення останніх років у галузі біології, інформатики, опрацювання інформації та комунікацій призвели до створення нової системи знань, яка безперечно впливає на розвиток соціального мислення та практичну діяльність.

Ключове місце у сучасній науці та техніці належить інформатиці. Фахівці з комп’ютерної техніки визначають інформатику як дисципліну, що зайнята розробленням комп’ютерів і програмного забезпечення.

Фахівці з інформації визначають інформатику як наукову дисципліну, що вивчає структуру і властивості наукової інформації, закономірності науково-інформаційної діяльності.

Є пропозиції, що узагальнюють такі погляди на інформатику та пропонують вважати предметом інформатики не саму інформацію, а той процес, в результаті якого інформація переходить від джерела до користувача, а також систему, у межах якої проходить цей процес – засоби, методи, способи, що утворюють систему спілкування «джерело інформації – користувач».

В Україні інформатика своєю появою зобов’язана інформаційній діяльності, що пов’язана зі збиранням, зберіганням, опрацюванням і поширенням наукової інформації. Розроблення та впровадження в практику засобів автоматизації інформаційної діяльності, створення інформаційно-пошукових систем – все це призвело до наближення інформаційної діяльності до розділу кібернетики, який вивчає методи та засоби управління інформаційними процесами.

За думкою академіків В.Глушкова і В.Михалевича, інформатика являє собою комплексну наукову та інженерну дисципліну, що вивчає всі аспекти проектування, розроблення, створення, оцінювання, функціонування комп’ютеризованих систем опрацювання інформації, їх застосування і впливу на різні об’єкти соціальної практики.

Якщо об’єднати в інформатиці поняття «інформація» й «автоматика», то до інформатики необхідно віднести комплекс дисциплін, що вивчають загальні властивості, структуру, закономірності інформації, використання її до управління, і дисциплін, що уможливлюють здійснення систематичного автоматизованого логічного опрацювання, зберігання, накопичення інформації та її поширення. Серед цих дисциплін чільне місце займають кібернетика, обчислювальна математика, теорія інформації, теорія зв’язку.

В документах ЮНЕСКО інформатика названа великим науковим напрямком, що заслуговує на активний розвиток в інтересах усього людства. Але ще потрібен час для того, щоб склалася єдина думка про інформатику як науково-технічну дисципліну.

Методи та засоби інформатики матеріалізують і доводять до користувача у вигляді так званих нових інформаційних технологій (НІТ) під якими розуміють: сучасні види інформаційного обслуговування, які організовані на базі засобів комп’ютерної техніки та засобів зв’язку.

На всіх етапах розвитку суспільства ІТ забезпечували інформаційний обмін між людьми, колективами, інститутами, відображали відповідний рівень і можливості систем реєстрації, зберігання, опрацювання та передавання інформації. ІТ по суті є синтезом методів оперування людини з інформацією в інтересах тієї або іншої галузі її діяльності.

Людина постійно використовує інформаційні технології, але останнім часом рівень їх розвитку відстає від потреб. Важливим історичним етапом розвитку ІТ стала писемність. Наступний етап визначився як винахід книгодрукування, в результаті чого різко зросли тиражі носіїв інформації, що створило передумови для зростання виробничих потужностей. Техніка оперування людини з інформацією пройшла тривалий і цікавий шлях розвитку.

Методи реєстрування та зберігання інформації започатковані в наскальних знаках, малюнках на корі, папірусах. В наш час носіями інформації є папір, фотоплівка, магнітна стрічка, магнітні диски, дискети, оптичні диски. На оптичні диски інформацію записують і відтворюють за допомогою лазерного променя.

Потреба в передаванні інформації важлива також, як і бажання її отримати. Необхідність передавання інформації змусила людину колись використати з цією метою кур’єрів, пошту, семафорний телеграф тощо. Винайдення електричного телеграфу та телефону принципово змінив можливості передавання інформації. Створені супутникові і кабельні лінії зв’язку, останніми роками також волоконно-оптичні лінії, які уможливлюють передавання великих обсягів інформації за дуже малі проміжки часу.

Особливе місце в організації НІТ займає комп’ютер. Академік Н. Моїсєєв вважає створення комп’ютера такою ж значною віхою в становленні людства, як і використання вогню. З появою комп’ютера з’явилися можливості автоматизації розумової діяльності людини, звільнення її від рутинних операцій і передавання частини інформаційних потоків комп’ютеру.

Сучасний комп’ютер забезпечує можливість накопичувати необхідну інформацію, а саме: записувати до пам’яті реферати та зміст книг, статей, доповідей, звітів, результати досліджень, а потім використовувати цю інформацію за необхідністю. Кожна людина, яка вміє користуватися комп’ютером, може отримати на екрані інформацію, що їй потрібна, за умови, що це передбачено програмними засобами.

Книгодрукування було початком паперової технології, поява комп’ютера відкрила еру безпаперової технології. Настання такої ери передбачав академік В.М.Глушков ще у 60-ті роки ХХ ст. З’явилась можливість створювати автоматизовані системи опрацювання інформації. Телефонна мережа, а потім спеціалізовані мережі передавання даних стали основою для поєднання комп’ютерів у комплекси та розподілені мережі.

На базі методів інформатики створюють:

• Комп’ютерні мережі з базами даних,

• Автоматизовані інформаційні системи,

• Системи електронної пошти та телеконференції,

• Автоматизовані системи управління,

• Системи комплексної автоматизації управлінської діяльності.

Останні є основою для створення нових інформаційних технологій.

Шляхи формування HIT як інтегрованої системи опрацювання та передавання інформації. Огляд схеми свідчить, що інформаційні технології є результатом сполучення:

• Засобів комп’ютерної техніки,

• Засобів зв’язку,

• Засобів зберігання та відображення інформації.

Широкі можливості інтеграції різних видів інформації і засобів її опрацювання з’явилися у зв’язку з упровадженням цифрових методів передавання інформації. При цьому електричні сигнали, що передають різну інформацію: мовлення, зображення, музику, текст, можна формувати в єдиний груповий сигнал, а потім передавати його одним широкополосним каналом, запам’ятовувати у базі даних, виконувати необхідні операції. Основу сучасних HIT складають три технічні досягнення:

1. Поява нового середовища накопичення інформації на магнітних і оптичних носіях;

2. Розвиток засобів зв’язку (радіо, телебачення, супутниковий зв’язок тощо);

3. Можливість автоматизованого опрацювання інформації за допомогою комп’ютера за заданими алгоритмами (сортування, класифікація, архівування тощо).

Наведемо приклади формування нових інформаційних технологій.

1. Абоненти телефонної мережі є одночасно абонентами інформаційно-довідкових мереж:

• Служби погоди,

• Служби точного часу,

• Замовлення авіа та залізничних квитків тощо.

2. Система електронної пошти потребує наявності:

• Комп’ютера,

• Пристрою довготермінової пам’яті,

• Системи факсимільного зв’язку,

• Мережі передавання даних.

Цей вид інформаційного обслуговування з’явився на початку 90-х років ХХ ст., очікували, що з часом він замінить традиційну пошту.

3. Пошук інформації в бібліотеках. Створено спеціальне програмне забезпечення, що використовують в університетських бібліотеках США, Європи, провідних університетах України.

4. Телеконференції. Учасники їх використовують (крім звичайного відеотелефона) необхідні бази даних, передають один одному будь-які види інформації, при необхідності виконують розрахунки. Це можливо за умови використання:

• Широкополосних ліній зв’язку;

• Телебачення;

• Комп’ютерних інформаційних мереж.

Останніми роками поняття НІТ поступово втрачає новизну, стає повсякденним робочим терміном непрофесіоналів в галузі ПК. У свою чергу професіонали все частіше надають перевагу терміну «комп’ютеризовані технології», що прийнятніший для використання у назвах спеціальностей, наукових напрямів, навчальних дисциплін.