11.3. Перегляд судових рішень в порядку виключного провадження

Така форма оскарження рішень судів, що набрали законної сили являє собою ще один процесуальний бар’єр на шляху судової помилки. Це остання можливість адвоката, у якій би якості він не виступав у конкретній справі, добитись усунення судової помилки чи зловживання, встановлення істини у справі і виправлення рішення на користь свого клієнта.

Закон передбачає досить широкий спектр обставин, які дозволяють виправити неправосудне рішення суду. Підставами для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, в порядку виключного провадження є:

1) нововиниклі обставини;

2) неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення.

Нововиниклими обставинами згідно з законом визнаються:

1) фальсифікація доказів, неправильність перекладу, а також показань свідка, потерпілого, обвинувачуваного, підсудного, висновку і пояснень судового експерта, на яких ґрунтується вирок;

2) зловживання прокурора, дізнавача, слідчого чи суддів під час провадження у справі;

3) усі інші обставини, які не були відомі суду при винесенні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність засудження або виправдання підсудного.

Фальсифікація доказів, свідомо неправильний переклад, свідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, свідомо неправильний висновок і пояснення судового експерта, зловживання прокурорів, дізнавачів, слідчих і суддів є підставами для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, в порядку виключного провадження лише в тому разі, коли вони встановлені вироком, що набрав законної сили, а при неможливості постановлення вироку – матеріалами розслідування.

Перегляд виправдувального вироку, ухвали чи постанови про закриття справи за нововиниклими обставинами допускається лише протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності і не пізніше одного року з дня виявлення нових обставин.

Днем виявлення нових обставин є день набрання законної сили вироком суду щодо свідка, потерпілого, судового експерта, перекладача у зв’язку з дачею ними свідомо неправдивих показань, свідомо неправильного висновку, пояснень чи перекладу, щодо прокурора, дізнавача, слідчого, судді у зв’язку з допущеним ними зловживанням, а також щодо інших осіб у зв’язку з фальсифікацією ними доказів, а при неможливості постановлення вироку – день складання прокурором за матеріалами розслідування висновку про наявність нововиниклих обставин.

За наявності доказів, які підтверджують, що особа вчинила більш тяжкий злочин, ніж той, за який вона була засуджена, справа може бути відновлена у зв'язку з нововиниклими обставинами тільки протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за більш тяжкий злочин.

За наявності доказів, які підтверджують невинуватість засудженого або вчинення ним менш тяжкого злочину, відновлення справи за нововиниклими обставинами строками не обмежено.

Подання про перегляд судового рішення за нововиниклими обставинами. Їх мають право робити Генеральний прокурор України та його заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, прокурор міст Києва та Севастополя, військовий прокурор (на правах прокурора області).

Подання про внесення на судовий розгляд клопотання про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 400-4 цього Кодексу, мають право вносити судді касаційного суду в кількості не менше п’яти осіб.

Скасування вироку (постанови) з поверненням справи прокурору, на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. На час створення даного підручника Кримінально-процесуальне законодавство України, ще користується численними інститутами, що перенесені з КПК УРСР, затвердженому ще в шістдесяті роки, тобто, він відтворює засади Конституції СРСР, т.зв. «сталінської», що була прийнята ще в 1936 році. Багаторазові зміни та доповнення до цього раритетного документа значно наблизили його до сьогоднішнього статусу України, але, на жаль, не змогли позбавити кодекс від багатьох скверн тоталітарного режиму. Справа в тому, що автори діючого КПК, не змогли переступити внутрішній поріг і замахнутися на горезвісне ДС – додаткове слідство.

У своїй сукупності, статті 281 і 120 Цивільно-процесуального кодексу дозволяють слідчому навіть після визнання вищою судовою інстанцією вироку необгрунтованим утримувати обвинуваченого під вартою в слідчому ізоляторі до півроку. В практиці немало випадків, коли справи за допомогою додаткового слідства точилися по декілька років, і, врешті-решт, завершувалися припиненням самим слідчим чи судовим виправданням особи.

Уже сама присутність такої норми в Законі розбещує слідчого, породжує зневагу до процесуальних термінів. При відсутності існуючої нині правової лазівки, слідчий буде знати – справу потрібно розслідувати так ретельно та сумлінно, щоб у суду не виникло сумнівів щодо законності та допустимості добутих доказів.