- •Зміст курсу
- •Тема 1. Філософсько-історичні витоки адвокатури
- •Тема 2. Українська адвокатура: історичний аспект
- •Тема 3. Адвокатура незалежної України
- •Тема 4. Адвокатура в контексті судово-правової реформи в Україні
- •Тема 5. Правове поле адвокатської діяльності
- •Тема 6. Адвокат у кримінальному процесі
- •Тема 7. Угода про правову допомогу у кримінальній справі
- •Тема 8. Захисник на досудовому слідстві
- •Тема 9. Адвокат – захисник в суді
- •Тема 10. Адвокат у цивільному процесі
- •Тема 11. Оскарження судових вироків та рішень
- •Тема 12. Виконання судових рішень
- •Тема 13. Адвокат у господарській сфері
- •Тема 14. Допоміжні галузі знань в роботі адвоката
- •Тема 15. Віктимологія в захисній практиці
- •Тема 16. Етика – невідємна складова адвокатського професіоналізму
- •Тема 17. Призначення, роль та мистецтво судової риторики
- •Тема 18 Інші галузі допоміжних знань
- •Конспект лекцій
- •Тема 1. Філософсько-історичні витоки адвокатури
- •1.1. Геоісторія доримського судочинства та професійного захисту
- •1.2. Юстиція давнього Риму
- •1.3 Ренесанс європейської адвокатури
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 2. Українська адвокатура: історичний аспект
- •2.1. Історичний дуалізм розвитку української адвокатури
- •2.2. Українська адвокатура часів Радянського Союзу
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 3. Адвокатура незалежної України
- •3.1. Вихідні позиції української адвокатури
- •3.2. Міжнародний фактор розбудови української адвокатури
- •Питання для самоконтрол.Ю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 4. Адвокатура в контексті судово-правової реформи в Україні
- •4.1. Окремі аспекти реформування української адвокатури
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 5. Правове поле адвокатської діяльності
- •5.1. Конституційно-правовий статус та принципи діяльності
- •5.2. Види правової допомоги. Права та обов’язки адвоката
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 6. Адвокат у кримінальному процесі
- •6.1. Морально-правова основа кримінально-правового захисту
- •6.2. Адвокат – захисник: процесуально-правовий статус
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 7. Угода про правову допомогуу кримінальній справі
- •7.1. Угода про правову допомогу – відповідальний юридичний акт
- •7.2. Спеціалізація адвоката у кримінальному судочинстві
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 8. Захисник на досудовому слідстві
- •8.1. Роль та завдання адвоката-захисника на досудовому слідстві
- •8.2. Гарантії, права та обов’язки захисника на досудовому слідстві
- •8.3. Пошук та надання захисником доказів на досудовому слідстві
- •8.4. Етичні аспекти на досудовому слідстві
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 9. Адвокат – захисник у суді
- •9.1. Судове засідання – вирішальна стадія судочинства
- •9.2. Захисник у судовому засіданні
- •9.3. Нестандартні ситуації в судовому засіданні
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 10. Адвокат у цивільному процесі
- •10.1. Загальні засади цивільного процесу
- •10.2. Особливості адміністративного судового процесу
- •Питання для самоконтролю
- •Питання джля самостійного вивчення
- •Тема 11. Оскарження судових вироків та рішень
- •11.1. Інститут апеляції в українському судочинстві
- •11.2. Адвокат в касаційній інстанції
- •11.3. Перегляд судових рішень в порядку виключного провадження
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 12. Виконання судових рішень
- •12.1. Представництво на стадії виконання судових рішень
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 13. Адвокат у господарській сфері
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 14. Допоміжні галузі знань в роботі адвоката
- •14.1. Практична психологія
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 15. Віктимологія в захисній практиці
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 16. Етика – невідємна складова адвокатського професіоналізму
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 17. Призначення, роль та мистецтво судової риторики
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного ввчення
- •Тема 18. Інші галузі допоміжних знань
- •18.1. Адвокатський етикет
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Індивідуальне завдання
- •Питання для підготовки до заліку
- •Список літератури
- •Бірюченський о.Т. Проблеми забезпечення права особи на захист у кримінальному судочинстві / о.Т. Бірюченський // Вісник Верховного Суду України. – 1999. − № 6 (16).
- •Гловацький і.Ю. Діяльність адвоката-захисника у кримінальному процесі / і.Ю. Гловацький. – к.: Атіка, 2003. – 351 с.
- •Перлов и.Д. Защита и правосудие / и.Д. Перлов // Роль и задачи советской адвокатуры. – м., 1972. − 216 с.
- •Трудности защиты в российских судах: осторожные советы американского адвоката / е.Ю. Львова // Защита по уголовному делу. – м., 1998.
- •Термінологічний словник
- •Покажчик імен
- •Плевако ф.М. (пом. 1908) – видатний московський адвокат, один із перших присяжних пореформеної Росії, полум’яний оратор, відомий своїми блискучими виступами в ролі захисника.
1.3 Ренесанс європейської адвокатури
У період європейського Відродження становлення адвокатури відбувалася в різних країнах по-різному. На тлі тривалого руйнівного Середньовіччя, залишки якого ще тяжіли над Європою до початку XVI століття, з’являлись нові народи і народжувались держави, перед якими відкривались невідворотні перспективи майбутнього соціального та державного прогресу.
Вибухнувши на благодатній апенінській території десь на початку XІV століття, епоха Відродження поступово, обходячи з великими труднощами заповідники середньовіччя і феодалізму, невпинно і переможно завойовувала європейські простори.
З появою державного устрою та судових установ відроджувався, заснований на берегах Тібра і збережений історичними анналами, інститут судового захисту – адвокатура.
В Англії роль перших захисників у спорах приписують так званим фехтувальникам, які пропонували свої послуги, мандруючи з міста до міста ще в ХІІІ ст. Офіційна роль захисників (баристерів) у суді була визнана вперше королем Англії Едвардом. Слід зазначити, що саме англійська адвокатура вдалася до більш-менш вузької спеціалізації в певних галузях права, про яку згадується у праці І.Ю. Гловацького. Це: 1. Конституційне право. 2. Історія права. 3. Право судочинства. 4. Майнове право. 5. Публічне право.
Адвокатурі Німеччини відводиться виняткова давність походження – до часів християнства. Але лише за часів Відродження вона зазнала свого юридичного визнання та законодавчого оформлення. І хоча згадки про адвокатуру зустрічаються в більш ранніх законах, одними з найважливіших віх відродження німецької адвокатури визнаються закони від 1555 р., якими вводилася присяга, від 1654 р., визнавалась морально-етична складова адвокатської діяльності, та Баварський кримінальний кодекс 1753 р.
Історично ранні кроки в сенсі запровадження адвокатури зроблені Галами, що населяли територію нинішньої Франції. Як це нерідко відбувається в історії, прогресу народів сприяють кровопролитні війни. Гали за свій прогрес в праві заплатили велику ціну. Іноді зустрічається: «До честі римлян, вони після захоплення ними Галії, не запроваджували там своє право проти волі місцевого населення. Воно добровільно сприймало римське право як своє».1
Необхідно відмітити, що шлях адвокатури до свого загального визнання в Росії був нелегким і навіть тернистим. Усі, без винятку, диктатори розглядали представників цієї професії, майже як своїх особистих ворогів. Росія не була виключенням. Катерина ІІ свого часу писала: «Адвокаты и прокураторы у меня не законодательствуют и никогда законодательствовать не будут, пока я жива, а после меня будут поступать моим началам». Трохи пізніше Микола І, наставляючи Голіцина, вирік: «А кто погубил Францию, если не адвокаты. Нет князь, пока я буду царствовать, России не нужны адвокаты, проживем и без них». Такі погляди панували не тільки в кріпосній Росії, але і на освіченому Заході. «Я бажаю, – заявляв Наполеон Бонапарт, – щоб можна було відрізати язика адвокату, який користувався ним проти уряду». А трохи раніше в сусідній Німеччині Фрідріх Великий іменував адвокатів «п’явками». В.І. Ленін (Ульянов) відкрито ганьбив своїх колег, обзиваючи останніх «буржуазной сволочью». Й.В. Сталін характеризував адвокатський стан нецензурно.
І все ж, незважаючи на різко негативне особисте відношення до адвокатури, більшість зазначених правителів вимушені були піти на створення такого інституту, як захист прав обвинуваченого чи підсудного. І робили вони так не з власного бажання. Прогресивно налаштовані державні та політичні особи, а згодом і цілі версти суспільства розуміли, що інквізиційне судочинство є несумісним в умовах народження демократичних ідей, пропагуючих рівність, свободу, справедливість. Існування істинно справедливого судочинства можливе лише за наявності інституту захисту від обвинувачення. А останнє є можливим лише за умов існування інституту незалежної адвокатури.
Про адвокатуру США неможливо говорити, як про єдиний організм, керований якимсь федеральним законом чи іншим нормативним актом. Тут доречно згадати знайомі слова з української класики: «Кожному городу нрав і права». У кожного штату держави є своє розуміння статусу адвоката. Між цими уявленнями досить значна невідповідність. Головною рисою американської конституції, як і окремих штатів, є наголос не на питаннях регламентації чи розбудови адвокатури, а на декларації права обвинувачуваного на захист. Характерним для організації адвокатури США є створення на добровільних засадах сильних місцевих асоціацій штатів, які, знову ж таки добровільно, об’єднуються в Американську асоціацію адвокатів, яка існує близько 130 років. Федерації та асоціації штатів не є залежними від Федеральної асоціації. Але рекомендацій останньої в питаннях з юридичної етики вважають за потрібне дотримуватись.