- •Зміст курсу
- •Тема 1. Філософсько-історичні витоки адвокатури
- •Тема 2. Українська адвокатура: історичний аспект
- •Тема 3. Адвокатура незалежної України
- •Тема 4. Адвокатура в контексті судово-правової реформи в Україні
- •Тема 5. Правове поле адвокатської діяльності
- •Тема 6. Адвокат у кримінальному процесі
- •Тема 7. Угода про правову допомогу у кримінальній справі
- •Тема 8. Захисник на досудовому слідстві
- •Тема 9. Адвокат – захисник в суді
- •Тема 10. Адвокат у цивільному процесі
- •Тема 11. Оскарження судових вироків та рішень
- •Тема 12. Виконання судових рішень
- •Тема 13. Адвокат у господарській сфері
- •Тема 14. Допоміжні галузі знань в роботі адвоката
- •Тема 15. Віктимологія в захисній практиці
- •Тема 16. Етика – невідємна складова адвокатського професіоналізму
- •Тема 17. Призначення, роль та мистецтво судової риторики
- •Тема 18 Інші галузі допоміжних знань
- •Конспект лекцій
- •Тема 1. Філософсько-історичні витоки адвокатури
- •1.1. Геоісторія доримського судочинства та професійного захисту
- •1.2. Юстиція давнього Риму
- •1.3 Ренесанс європейської адвокатури
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 2. Українська адвокатура: історичний аспект
- •2.1. Історичний дуалізм розвитку української адвокатури
- •2.2. Українська адвокатура часів Радянського Союзу
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 3. Адвокатура незалежної України
- •3.1. Вихідні позиції української адвокатури
- •3.2. Міжнародний фактор розбудови української адвокатури
- •Питання для самоконтрол.Ю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 4. Адвокатура в контексті судово-правової реформи в Україні
- •4.1. Окремі аспекти реформування української адвокатури
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 5. Правове поле адвокатської діяльності
- •5.1. Конституційно-правовий статус та принципи діяльності
- •5.2. Види правової допомоги. Права та обов’язки адвоката
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 6. Адвокат у кримінальному процесі
- •6.1. Морально-правова основа кримінально-правового захисту
- •6.2. Адвокат – захисник: процесуально-правовий статус
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 7. Угода про правову допомогуу кримінальній справі
- •7.1. Угода про правову допомогу – відповідальний юридичний акт
- •7.2. Спеціалізація адвоката у кримінальному судочинстві
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 8. Захисник на досудовому слідстві
- •8.1. Роль та завдання адвоката-захисника на досудовому слідстві
- •8.2. Гарантії, права та обов’язки захисника на досудовому слідстві
- •8.3. Пошук та надання захисником доказів на досудовому слідстві
- •8.4. Етичні аспекти на досудовому слідстві
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 9. Адвокат – захисник у суді
- •9.1. Судове засідання – вирішальна стадія судочинства
- •9.2. Захисник у судовому засіданні
- •9.3. Нестандартні ситуації в судовому засіданні
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 10. Адвокат у цивільному процесі
- •10.1. Загальні засади цивільного процесу
- •10.2. Особливості адміністративного судового процесу
- •Питання для самоконтролю
- •Питання джля самостійного вивчення
- •Тема 11. Оскарження судових вироків та рішень
- •11.1. Інститут апеляції в українському судочинстві
- •11.2. Адвокат в касаційній інстанції
- •11.3. Перегляд судових рішень в порядку виключного провадження
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 12. Виконання судових рішень
- •12.1. Представництво на стадії виконання судових рішень
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 13. Адвокат у господарській сфері
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 14. Допоміжні галузі знань в роботі адвоката
- •14.1. Практична психологія
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 15. Віктимологія в захисній практиці
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 16. Етика – невідємна складова адвокатського професіоналізму
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 17. Призначення, роль та мистецтво судової риторики
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного ввчення
- •Тема 18. Інші галузі допоміжних знань
- •18.1. Адвокатський етикет
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Індивідуальне завдання
- •Питання для підготовки до заліку
- •Список літератури
- •Бірюченський о.Т. Проблеми забезпечення права особи на захист у кримінальному судочинстві / о.Т. Бірюченський // Вісник Верховного Суду України. – 1999. − № 6 (16).
- •Гловацький і.Ю. Діяльність адвоката-захисника у кримінальному процесі / і.Ю. Гловацький. – к.: Атіка, 2003. – 351 с.
- •Перлов и.Д. Защита и правосудие / и.Д. Перлов // Роль и задачи советской адвокатуры. – м., 1972. − 216 с.
- •Трудности защиты в российских судах: осторожные советы американского адвоката / е.Ю. Львова // Защита по уголовному делу. – м., 1998.
- •Термінологічний словник
- •Покажчик імен
- •Плевако ф.М. (пом. 1908) – видатний московський адвокат, один із перших присяжних пореформеної Росії, полум’яний оратор, відомий своїми блискучими виступами в ролі захисника.
Питання для самоконтролю
Психологічні аспекти адвокатської професії.
Психологія – наука про душу.
Професійна психологія юриста.
Психологія слідчого.
Психологія судді.
Психологія адвоката.
Психологія клієнта.
Психологія обвинувачуваного.
Психологія підсудного.
Психологія свідка.
Психологія експерта.
Питання для самостійного вивчення
Психологічні аспекти адвокатської професії.
Психологія – наука про душу.
Професійна психологія юриста.
Психологія слідчого.
Психологія судді.
Психологія адвоката.
Психологія клієнта.
Психологія обвинувачуваного.
Психологія підсудного.
Психологія свідка.
Психологія експерта.
Тема 15. Віктимологія в захисній практиці
Найповажніші видання з кримінології, відгалуженням якої вважається віктимологія, схильні розглядати останню як систему знань про жертву злочину. Власне, така позиція не суперечить батькам самого відгалуження, на яких посилаються автори, Бенджаміну Мендельсону, Гансу фон Гентігу, Генрі Елленбергеру. Зокрема, саме Ганс фон Гетінг є автором праці «Злочинець та його жертва», де він розвиває думку про елементи «інтеграції між злочинцем та жертвою».
Віктимологія за своїм призначенням, на думку авторів та їхніх послідовників, покликана шляхом вивчення поведінки окремих вразливих категорій людей та впровадження певної системи їхнього виховання, запобігати певній категорії злочинів, захисту прав жертв, що потерпіли від злочину тощо.
Віктимологія (лат. «victima» – жертва + грецьке. «logos» – вчення, наука) – вчення про жертв злочину. Слід визнати, що вважати віктимологію наукою на даний час підстав немає. На сьогодні, це, скоріше, недостатньо систематизована сукупність знань про поведінку потерпілого в різних обставинах і у багатьох її проявах. У той же час потрібно відмітити певну увагу окремих вчених-юристів та психологів до цієї цікавої і, загалом, малодослідженої теми. Зокрема, ця тема фігурує майже в усіх підручниках з кримінології.
Але нас цікавить дещо інший аспект кримінології, а саме – використання адвокатом-захисником віктимологічних факторів у процесі здійснення захисту обвинувачуваного, підсудного.
Від поведінки жертви нерідко залежить дуже багато, а іноді і все, аж до тієї крихкої межі, за якою вирішується – бути злочинові чи ні. У давні часи поводженню жертви придавалось велике значення. Парадоксально, але повне перекладення вини на злочинця демобілізує потенційну жертву, позбавляє її відповідальності перед собою ж за результати власного поводження. Криміналісти інших країн більш категоричні, вважаючи, що від жертви залежить майже все. «Поведінка жертви виявляє суттєвий вплив на мотивацію злочинної поведінки. Вона може полегшувати і навіть провокувати її», – вважають автори підручника кримінології. Завдання віктимології якраз і полягає в тому, щоб виховувати в людях обережність поводження з незнайомими людьми, продуманість своїх дій у світлі можливих наслідків.
Віктимологічні прояви жертв насилля виявляються та фіксуються шляхом дослідження поведінки потерпілих від злочину. Окремі фахівці схильні трактувати поняття віктимності, як здатність людини через певні фізичні та духовні якості, за певних об’єктивних обставин, постійно виявлятися мішенню для злочинних проявів. Наведене визначення, на наш погляд, значно наблизилось би до істини при заміні слова «здатність» на «схильність». Наявність у людини певної здатності до чогось може існувати довгий час без зовнішнього прояву до появи бажання чи схильності скористатися нею. Навпаки, схильність може штовхати людину до надбання певної здібності.
Нині вже розроблена та вдосконалюється система заходів по віктимізації особистості: підготовка особи до зіткнення зі злочинними проявами, захист осіб певної категорії, зведення до мінімуму віктимогенних ситуацій. До таких засобів відноситься соціалізація маргінальних типів: бомжів, проституток, особливо підлітків; підвищена ступінь інструктажів таких категорій працівників як таксисти, продавці нічних кіосків, заправники АЗС, аптекарі, працівники міліції тощо. Окремі автори праць на цю тему справедливо наполягають на підвищенні рівня інформативного забезпечення населення щодо злочинних проявів та координації дій у профілактичній роботі з населенням.
Вивчення слідчої та судової практики у справах про статеві злочини свідчить про те, що багато дівчат та молодих жінок, що стали жертвами статевих домагань, постраждали з власної вини через легковажність, необачність, особливо під час знайомства з незнайомими чоловіками. Майже кожна друга потерпіла знаходилась у стані алкогольного сп’яніння, нерідко вживаючи спиртне спільно з майбутнім насильником. Майже 75 % потерпілих раніше не були знайомі з насильником, а познайомились на вулиці, в міському транспорті, в місцях відпочинку.
На жаль, явні ознаки віктимологічного характеру, частіше за все, ігноруються не тільки прокурорами та суддями, але і самими адвокатами. Нерідко, потенціальна жертва вдається до хитрощів та завідомо аморальних прийомів, свідомо припускаючи конфліктну ситуацію з негативними наслідками для себе.
Отже, віктимологія, як сфера знань про роль потерпілих у виникненні злочину, не ігнорується вченими, а навпаки, розвивається в якості невід’ємної галузі знань у контексті кримінологічних досліджень з метою використання їх у практиці правоохоронних органів.