- •Поняття, функції та принципи права зовнішніх зносин.
- •Система органів зовнішніх зносин.
- •3. Дипломатичне право: основні поняття.
- •4. Дипломатичні привілеї та імунітети.
- •5. Консульське право: основні поняття.
- •6. Консульські привілеї та імунітети.
- •7. Право спеціальних місій: основні поняття.
- •8. Дипломатичне право міжнародних організацій: основні поняття.
- •9. Поняття та юридична природа міжнародно-правової відповідальності.
- •10. Підстави для виникнення міжнародно-правової відповідальності.
- •11. Види і форми міжнародно-правової відповідальності.
- •12. Поняття, типи, види й форми міжнародно-правових санкцій.
- •13. Міжнародно-протиправне діяння та його ознаки.
- •14. Класифікація міжнародно-протиправних діянь.
- •15. Особливості міжнародних спорів у сучасному світі.
- •16. Система мирних засобів вирішення міжнародних спорів.
- •17. Універсальні та регіональні механізми врегулювання міжнародних спорів.
- •18. Міжнародний судовий і арбітражний розгляд.
- •19. Міжнародні спори за участю приватних осіб.
- •20. Особливості розв’язання міжнародних економічних спорів.
- •21. Розгляд спорів Міжнародним Судом оон.
- •22. Принцип заборони застосування сили та загрози силою.
- •23. Історія і сучасна система правових гарантій міжнародної безпеки.
- •Глава VII Статуту оон – примусові заходи військового та невійськового характеру для врегулювання спорів; використання регіональних організацій безпеки.
- •24. Види законного застосування сили в сучасному міжнародному праві.
- •25. Проблеми реалізації принципу незастосування сили чи загрози силою.
- •26. Право держав на самооборону.
- •27. Концепція «гуманітарної інтервенції».
- •28. Універсальна система колективної безпеки за Статутом оон. Рада Безпеки оон.
- •Глава VII Статуту оон – примусові заходи військового та невійськового характеру для врегулювання спорів; використання регіональних організацій безпеки.
- •29. Міжнародні організації з проблем європейської безпеки.
- •Глава VII Статуту оон – примусові заходи військового та невійськового характеру для врегулювання спорів; використання регіональних організацій безпеки.
- •30. Основні міжнародні угоди в сфері роззброєння.
- •31. Юридичний статус і правовий режим Арктики.
- •32. Міжнародно-правовий статус Антарктики.
- •33. Поняття та джерела міжнародного морського права.
- •34. Міжнародно-правові статус і режим внутрішніх вод.
- •35. Міжнародно-правові статус і режим територіального моря.
- •36. Міжнародно-правові статус і режим прилеглої зони.
- •37. Міжнародно-правові статус і режим виключної економічної зони.
- •38. Міжнародно-правові статус і режим відкритого моря.
- •39. Делімітація, міжнародно-правові статус та режим континентального шельфу.
- •40. Дослідження і охорона морського середовища. Безпека на морі.
- •41. Статус морських суден та екіпажів.
- •42. Правове регулювання міжнародних морських торгових перевезень.
- •43. Поняття і джерела міжнародного повітряного права.
- •44. Правовий статус повітряного простору.
- •45. Правовий статус повітряного судна і його екіпажу.
- •46. Правова регламентація та юридична класифікація міжнародних повітряних сполучень.
- •47. Міжнародний аеропорт. Правове регулювання діяльності авіапідприємств.
- •48. Правове регулювання комерційної діяльності в міжнародних повітряних сполученнях. „Свободи повітря”.
- •49. Боротьба з актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації.
- •50. Міжнародні організації в галузі цивільної авіації.
- •51. Поняття і головні особливості міжнародного космічного права.
- •52. Джерела міжнародного космічного права.
- •53. Міжнародно-правовий режим космічного простору та небесних тіл.
- •54. Правовий статус космічних апаратів і екіпажів.
- •55. Міжнародно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну космічними об’єктами.
- •56. Проблеми делімітації космічного простору і варіанти її вирішення.
- •57. Правові аспекти дистанційного зондування Землі.
- •58. Критерії правомірності міжнародного безпосереднього телевізійного віщання.
- •59. Міжнародно-правові форми мирного дослідження і використання космічного простору.
- •60. Співробітництво держав у рамках міжурядових космічних організацій.
- •61. Міжнародне гуманітарне право як галузь міжнародного права.
- •62. Система міжнародного гуманітарного права. Зміст „права Гааги”.
- •63. Система міжнародного гуманітарного права. Зміст „права Женеви”.
- •64. Сфера дії міжнародного гуманітарного права.
- •65. Заборонені засоби і методи ведення воєнних дій.
- •66. Особи, що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права.
- •67. Роль Міжнародного комітету Червоного Хреста у збройних конфліктах.
- •68. Реалізація та імплементація норм міжнародного гуманітарного права.
- •69. Поняття та джерела міжнародного кримінального права.
- •70. Міжнародні злочини. Відповідальність за злочини проти миру та людства.
- •71. Поняття та види злочинів міжнародного характеру. Зобов’язання держав згідно з міжнародними конвенціями.
- •72. Міжнародні кримінальні трибунали ad hoc. Міжнародний кримінальний суд.
- •73. Правова допомога у кримінальних справах.
- •74. Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол).
- •75. Поняття та джерела міжнародного економічного права.
- •76. Принципи міжнародного економічного права.
- •77. Договірно-правовий та інституційний механізми міжнародних економічних відносин.
- •78. Суб’єкти міжнародного економічного права.
- •79. Примусові заходи в міжнародних економічних відносинах.
- •80. Проблема встановлення нового міжнародного економічного порядку і створення системи міжнародної економічної безпеки.
- •81. Світова організація торгівлі: створення, членство, функції, структура.
- •82. Міжнародні торговельні договори системи вто (сот).
- •83. Зміст і особливості гатт 1994 р. Договори, суміжні з гатт.
- •84. Генеральна угода з торгівлі послугами (гатс).
- •85. Угода з торгових аспектів прав інтелектуальної власності (тріпс).
- •86. Врегулювання спорів в рамках вто (сот).
- •87. Принципи та джерела міжнародного екологічного права.
- •88. Охорона навколишнього середовища та сталий розвиток.
- •89. Міжнародні організації та охорона довкілля.
- •90. Світовий океан як об’єкт міжнародно-правової охорони.
- •91. Захист довкілля від радіоактивного зараження.
- •92. Охорона тваринного світу. Охорона рослинного світу.
- •93. Охорона атмосферного повітря.
- •94. Охорона біологічного розмаїття.
- •95. Охорона довкілля під час збройних конфліктів.
- •96. Міжнародно-правові питання оцінки шкідливого транскордонного впливу на довкілля.
45. Правовий статус повітряного судна і його екіпажу.
Воздушное судно представляет собой летательный аппарат, который может держаться в атмосфере за счет взаимодействия с воздухом, отличного от взаимодействия с воздухом, отраженным от земной поверхности. К воздушным судам не относятся: космические корабли, суда на воздушной подушке, метеорологические шары и беспилотные аэростаты.
Воздушные суда подразделяются на гражданские и государственные. В число последних входят воздушные суда, используемые на военной, таможенной и полицейской службах.
Все воздушные суда подлежат государственной регистрации. Гражданские суда заносятся в реестр гражданских воздушных судов. Государственные суда должны иметь знаки принадлежности к вооруженным, таможенным, полицейским силам государства. Военный летательный аппарат — это летательный аппарат, принадлежащий вооруженным силам какого-либо государства и имеющий внешние признаки (отличительный знак, бортовой номер), отличающие его от летательных аппаратов других государств. Летательный аппарат находится под командованием офицера, состоящего на правительственной службе, имя которого внесено в список офицеров вооруженных сил; экипаж летательного аппарата подчинен регулярной военной дисциплине.
Воздушное судно может быть занесено в реестр только одного государства и иметь только одну государственную принадлежность.
Воздушные суда осуществляют два типа полетов: международные полеты и полеты в пределах одного государства.
Члены экипажа являются представителями владельца (эксплуатанта) судна, который отвечает за их действия. Командир судна несет в целом ответственность за воздушное судно, других членов экипажа, пассажиров и грузы.
В международном воздушном праве не существует документа, который бы в целом определял правовое положение экипажа, отдельные правила содержатся в Токийской конвенции 1963 г. и Чикагской конвенции.
В целом же правовое положение экипажа определяется национальным законодательством государства регистрации судна. Во многих странах в состав экипажа не могут входить иностранные граждане.
46. Правова регламентація та юридична класифікація міжнародних повітряних сполучень.
Для польоту літаків визначеним маршрутом виділяються повітряні смуги шириною приблизно 30 км. Шлях, яким здійснюється політ, називається повітряною трасою, а її проекція на землю — наземною трасою повітряної лінії.
Повітряна лінія — постійний маршрут регулярних польотів літаків між населеними пунктами, забезпечений наземним устаткуванням обслуговування польоту.
Сукупність усіх повітряних ліній і пристроїв, призначених для забезпечення регулярних польотів цивільної авіації, складає мережу повітряних шляхів сполучення.
В залежності від категорій обслуговування повітряних ліній аеропорти поділяються на міжнародні та внутрішні.
Повітряні лінії, якими здійснюються польоти літаків, поділяються на внутрішні та міжнародні. Польоти літаків на внутрішній і міжнародній повітряній лініях поділяють на регулярні рейси, виконувані відповідно до опублікованих розкладів, і замовлені (чартерні), виконувані на основі договорів з підприємствами, організаціями, туристичними фірмами.
Перевезення авіатранспортом пасажирів і їхнього багажу здійснюється на підставі договору повітряного перевезення. Він укладається між авіатранспортним підприємством (перевізником) з однієї сторони й окремими громадянами, організаціями, туристичними фірмами з іншої.
Перевізник і пасажир є сторонами договору зі своїми правами та обов'язками. Суть договору повітряного перевезення в тому, що перевізник зобов'язується перевезти пасажира та його багаж у пункт призначення, надавши місце на повітряному судні, що здійснює рейс, зазначений у квитку, а пасажир зобов'язується оплатити перевезення за встановленим тарифом.
Документом, що засвідчує договір повітряного перевезення, є пасажирський авіаквиток. Основні пункти договору — номер рейсу, дата та час його отримання, тариф на перевезення — зазначені в авіаквитку. Інші умови, що визначають права та обов'язки сторін договору, викладені в Правилах перевезення пасажирів, багажу та вантажів на повітряних лініях.
Права та обов'язки сторін договору багато в чому визначаються особливостями експлуатації повітряного транспорту як транспорту підвищеної небезпеки. Перевізнику надані особливі права. Він може в односторонньому порядку без попередження пасажирів скасувати, затримати чи перенести виліт повітряного судна на інший час, змінити передбачений розкладом маршрут чи пункт посадки. Причинами зміни умов договору, що дозволяють користуватись особливими правилами, можуть бути: стихійне лихо, несприятливі метеорологічні умови, вимоги державних органів, а також технічні причини, наприклад, несправність літака, що виконує рейс. У цьому випадку перевізник зобов*язаний вжити всіх заходів для виконання рейсу за розкладом із забезпеченням безпеки польоту літака.
Перевізник має право відмовити пасажирові у перевезенні з метою забезпечення безпеки польоту:
- для запобігання порушень законів, правил, розпоряджень державних органів;
- коли пасажир має неправильно оформлені документи чи не виконує вказівки перевізника.
Пасажир, як сторона договору, також має право на його зміну, але тільки за узгодженням з перевізником, а не в односторонньому порядку. Він може змінити маршрут перевезення, проміжні пункти та пункт призначення, дату вильоту, номер рейсу, клас обслуговування. Зміна умов договору не означає припинення самого договору. Він може вважатися перерваним, якщо з огляду застосування тарифу новий маршрут перевезення не пов'язаний із уже здійсненим перевезенням.
Договір перевезення може бути анульований у будь-який момент в односторонньому порядку, але за умови, що це не буде суперечити вимогам державних органів відповідної країни.