95. Охорона довкілля під час збройних конфліктів.

5 листопаду 2001 року Генеральна Асамблея оголосила 6 листопаду кожного року Міжнародним днем запобігання експлуатації навколишнього середовища під час війни і озброєних конфліктів (резолюція 56/4). Ухвалюючи це рішення, вона враховувала, що збиток, заподіюваний навколишньому середовищу під час озброєних конфліктів, приводить до погіршення стану екосистем і природних ресурсів на тривалий період після припинення конфліктів і часто зачіпає не тільки одну державу і не тільки нинішнє покоління. Вона також послалася на Декларацію тисячоліття Організації Об'єднаних Націй, в якій була підкреслена необхідність вживати заходи по охороні нашого загального навколишнього середовища.

Ріо-де-Жанейрська декларація по навколишньому середовищу і розвитку

Затверджена Конференцією ООН по навколишньому середовищу і розвитку, Ріо-де-жанейро, 3-14 червня 1992 року

Принцип 24

Війна неминуче надає руйнівну дію на процес стійкого розвитку. Тому держави повинні поважати міжнародне право, що забезпечує захист навколишнього середовища під час озброєних конфліктів, і повинні співробітничати, при необхідності, в справі його подальшого розвитку.

У 1868 р. була прийнята Санкт-петербурзька декларація, що встановлює огрануй на право сторін у військовому конфлікті руйнувати об'єкти, які є частиною природного середовища.

Міжнародний день запобігання експлуатації навколишнього середовища під час війни і озброєних конфліктов- за рішенням 56-ої сесії Генеральної Асамблеї ООН щорічно, з 2001 року, наголошується 6-го листопаду.

Як сказано в резолюції, при ухваленні цього рішення було враховано, що погіршення стану екосистеми спостерігається тривалий час після припинення конфліктів, зачіпає не одне покоління.

Резолюція закликає держави і міжнародні організації відзначати цей день, просить Генерального секретаря забезпечити виконання цієї резолюції і сприяти розповсюдженню інформації про неї.

У своєму посланні в 2005 році Генеральний секретар ООН відзначає, що ліквідація екологічного збитку, нанесеного війною, є важливою задачею ООН.

Після війни в Югославії персонал Програми Організації Об'єднаних Націй по навколишньому середовищу очистив чотири забруднених хімічними речовинами об'єкту в Сербії і Чорногорії.

У посланні сказано, що Месопотамські болота Іраку і Ірану до 2002 року виявилися майже повністю знищеними і сотні тисяч людей покинули свої будинки. До 2005 року в співпраці з місцевими общинами вироблено заводнювання 40 відсотків болотяних угідь, завдяки чому 80 000 жителів повернулися в рідні місця.

У своєму посланні в 2006 році Генеральний секретар ООН відзначає, що не дивлячись на наявність певних міжнародних угод, в цілому екологічні наслідки війни ігноруються сучасними законами.

96. Міжнародно-правові питання оцінки шкідливого транскордонного впливу на довкілля.

Конвенцiя ЄЕК ООН з оцiнки впливу на навколишнє середовище у транскордонному контекстi (Конвенцiя ОВНС) була пiдписана Україною 26 лютого 1991 року. 10 вересня 1997 р. Конвенцiя набула чинностi. На даний час вона ратифiкована 21 країною, з них 3 держави мають спiльний кордон з Україною (Республiка Молдова, Угорщина, Польща).

Суть Конвенцiї полягає у регламентацiї питань своєчасного iнформування державами, якi є її Сторонами, своїх сусiдiв про намiчуване ними здiйснення будiвництва промислових та iнших об'єктiв чи певної дiяльностi, якi можуть мати вплив на навколишнє середовище не тiльки країни де будуть реалiзовуватись, а й сумiжних держав.

Конвенцiя ОВНС є першою багатосторонньою угодою, якою визначаються права та обов'язки кожної з сторiн у випадку можливого виникнення транскордонного впливу на довкiлля в результатi здiйснення того чи iншого виду дiяльностi. Конвенцiя спрямована на запобiгання та пом'якшення наслiдкiв дiяльностi, що може завдати шкоди довкiллю як країни, де розташований суб'єкт дiяльностi, так i в транскордонному контекстi.

Виконання положень Конвенцiї передбачає широку участь громадськостi в обговореннi питань впливу на довкiлля запланованої дiяльностi i врахування позицiй сусiднiх держав при прийняттi рiшень щодо реалiзацiї тiєї чи iншої дiяльностi, яка може негативно вплинути на їх територiю.

Визначений Конвенцiєю перелiк потенцiйно екологiчно небезпечних видiв дiяльностi, якi можуть мати транскордонний вплив, практично спiвпадає з затвердженим Постановою Уряду України вiд 27.07.95 р. N 554 "Перелiком видiв дiяльностi та об'єктiв, що становлять пiдвищену екологiчну небезпеку", для яких в Українi є обов'язковим здiйснення державної екологiчної експертизи.

Стаття 2 Конвенцiї покладає на Сторони, що планують дiяльнiсть з транскордонними наслiдками, такi зобов'язання:

- забезпечувати здiйснення при плануваннi потенцiйно екологiчно небезпечних видiв дiяльностi, процедур ОВНС, якi мають надавати можливiсть участi громадськостi в цьому процесi;

- проводити процедури i готувати матерiали ОВНС до прийняття рiшень щодо реалiзацiї вiдповiдних проектiв;

- повiдомляти вiдповiднi органи iнших Сторiн про дiяльнiсть, що планується i може загрожувати їх довкiллю та надавати громадськостi цих Сторiн можливiсть ознайомлення з результатами здiйснених щодо планованої дiяльностi оцiнок впливу на довкiлля.

Ст. 6 покладає на Сторони зобов'язання враховувати зауваження, сформульованi в результатi проведення ОВНС, при прийняттi рiшень про реалiзацiю вiдповiдних проектiв. Конвенцiя передбачає можливiсть вирiшення конфлiктних питань через арбiтражний суд.

1. Поняття, функції та принципи права зовнішніх зносин.

2. Система органів зовнішніх зносин.

3. Дипломатичне право: основні поняття.

4. Дипломатичні привілеї та імунітети.

5. Консульське право: основні поняття.

6. Консульські привілеї та імунітети.

7. Право спеціальних місій: основні поняття.

8. Дипломатичне право міжнародних організацій: основні поняття.

9. Поняття та юридична природа міжнародно-правової відповідальності.

10. Підстави для виникнення міжнародно-правової відповідальності.

11. Види і форми міжнародно-правової відповідальності.

12. Поняття, типи, види й форми міжнародно-правових санкцій.

13. Міжнародно-протиправне діяння та його ознаки.

14. Класифікація міжнародно-протиправних діянь.

15. Особливості міжнародних спорів у сучасному світі.

16. Система мирних засобів вирішення міжнародних спорів.

17. Універсальні та регіональні механізми врегулювання міжнародних спорів.

18. Міжнародний судовий і арбітражний розгляд.

19. Міжнародні спори за участю приватних осіб.

20. Особливості розв’язання міжнародних економічних спорів.

21. Розгляд спорів Міжнародним Судом ООН.

22. Принцип заборони застосування сили та загрози силою.

23. Історія і сучасна система правових гарантій міжнародної безпеки.

24. Види законного застосування сили в сучасному міжнародному праві.

25. Проблеми реалізації принципу незастосування сили чи загрози силою.

26. Право держав на самооборону.

27. Концепція «гуманітарної інтервенції».

28. Універсальна система колективної безпеки за Статутом ООН. Рада Безпеки ООН.

29. Міжнародні організації з проблем європейської безпеки.

30. Основні міжнародні угоди в сфері роззброєння.

31. Юридичний статус і правовий режим Арктики.

32. Міжнародно-правовий статус Антарктики.

33. Поняття та джерела міжнародного морського права.

34. Міжнародно-правові статус і режим внутрішніх вод.

35. Міжнародно-правові статус і режим територіального моря.

36. Міжнародно-правові статус і режим прилеглої зони.

37. Міжнародно-правові статус і режим виключної економічної зони.

38. Міжнародно-правові статус і режим відкритого моря.

39. Делімітація, міжнародно-правові статус та режим континентального шельфу.

40. Дослідження і охорона морського середовища. Безпека на морі.

41. Статус морських суден та екіпажів.

42. Правове регулювання міжнародних морських торгових перевезень.

43. Поняття і джерела міжнародного повітряного права.

44. Правовий статус повітряного простору.

45. Правовий статус повітряного судна і його екіпажу.

46. Правова регламентація та юридична класифікація міжнародних повітряних сполучень.

47. Міжнародний аеропорт. Правове регулювання діяльності авіапідприємств.

48. Правове регулювання комерційної діяльності в міжнародних повітряних сполученнях. „Свободи повітря”.

49. Боротьба з актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації.

50. Міжнародні організації в галузі цивільної авіації.

51. Поняття і головні особливості міжнародного космічного права.

52. Джерела міжнародного космічного права.

53. Міжнародно-правовий режим космічного простору та небесних тіл.

54. Правовий статус космічних апаратів і екіпажів.

55. Міжнародно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну космічними об’єктами.

56. Проблеми делімітації космічного простору і варіанти її вирішення.

57. Правові аспекти дистанційного зондування Землі.

58. Критерії правомірності міжнародного безпосереднього телевізійного віщання.

59. Міжнародно-правові форми мирного дослідження і використання космічного простору.

60. Співробітництво держав у рамках міжурядових космічних організацій.

61. Міжнародне гуманітарне право як галузь міжнародного права.

62. Система міжнародного гуманітарного права. Зміст „права Гааги”.

63. Система міжнародного гуманітарного права. Зміст „права Женеви”.

64. Сфера дії міжнародного гуманітарного права.

65. Заборонені засоби і методи ведення воєнних дій.

66. Особи, що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права.

67. Роль Міжнародного комітету Червоного Хреста у збройних конфліктах.

68. Реалізація та імплементація норм міжнародного гуманітарного права.

69. Поняття та джерела міжнародного кримінального права.

70. Міжнародні злочини. Відповідальність за злочини проти миру та людства.

71. Поняття та види злочинів міжнародного характеру. Зобов’язання держав згідно з міжнародними конвенціями.

72. Міжнародні кримінальні трибунали ad hoc. Міжнародний кримінальний суд.

73. Правова допомога у кримінальних справах.

74. Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол).

75. Поняття та джерела міжнародного економічного права.

76. Принципи міжнародного економічного права.

77. Договірно-правовий та інституційний механізми міжнародних економічних відносин.

78. Суб’єкти міжнародного економічного права.

79. Примусові заходи в міжнародних економічних відносинах.

80. Проблема встановлення нового міжнародного економічного порядку і створення системи міжнародної економічної безпеки.

81. Світова організація торгівлі: створення, членство, функції, структура.

82. Міжнародні торговельні договори системи ВТО (СОТ).

83. Зміст і особливості ГАТТ 1994 р. Договори, суміжні з ГАТТ.

84. Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС).

85. Угода з торгових аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС).

86. Врегулювання спорів в рамках ВТО (СОТ).

87. Принципи та джерела міжнародного екологічного права.

88. Охорона навколишнього середовища та сталий розвиток.

89. Міжнародні організації та охорона довкілля.

90. Світовий океан як об’єкт міжнародно-правової охорони.

91. Захист довкілля від радіоактивного зараження.

92. Охорона тваринного світу. Охорона рослинного світу.

93. Охорона атмосферного повітря.

94. Охорона біологічного розмаїття.

95. Охорона довкілля під час збройних конфліктів.

96. Міжнародно-правові питання оцінки шкідливого транскордонного впливу на довкілля.

95