- •Поняття, функції та принципи права зовнішніх зносин.
- •Система органів зовнішніх зносин.
- •3. Дипломатичне право: основні поняття.
- •4. Дипломатичні привілеї та імунітети.
- •5. Консульське право: основні поняття.
- •6. Консульські привілеї та імунітети.
- •7. Право спеціальних місій: основні поняття.
- •8. Дипломатичне право міжнародних організацій: основні поняття.
- •9. Поняття та юридична природа міжнародно-правової відповідальності.
- •10. Підстави для виникнення міжнародно-правової відповідальності.
- •11. Види і форми міжнародно-правової відповідальності.
- •12. Поняття, типи, види й форми міжнародно-правових санкцій.
- •13. Міжнародно-протиправне діяння та його ознаки.
- •14. Класифікація міжнародно-протиправних діянь.
- •15. Особливості міжнародних спорів у сучасному світі.
- •16. Система мирних засобів вирішення міжнародних спорів.
- •17. Універсальні та регіональні механізми врегулювання міжнародних спорів.
- •18. Міжнародний судовий і арбітражний розгляд.
- •19. Міжнародні спори за участю приватних осіб.
- •20. Особливості розв’язання міжнародних економічних спорів.
- •21. Розгляд спорів Міжнародним Судом оон.
- •22. Принцип заборони застосування сили та загрози силою.
- •23. Історія і сучасна система правових гарантій міжнародної безпеки.
- •Глава VII Статуту оон – примусові заходи військового та невійськового характеру для врегулювання спорів; використання регіональних організацій безпеки.
- •24. Види законного застосування сили в сучасному міжнародному праві.
- •25. Проблеми реалізації принципу незастосування сили чи загрози силою.
- •26. Право держав на самооборону.
- •27. Концепція «гуманітарної інтервенції».
- •28. Універсальна система колективної безпеки за Статутом оон. Рада Безпеки оон.
- •Глава VII Статуту оон – примусові заходи військового та невійськового характеру для врегулювання спорів; використання регіональних організацій безпеки.
- •29. Міжнародні організації з проблем європейської безпеки.
- •Глава VII Статуту оон – примусові заходи військового та невійськового характеру для врегулювання спорів; використання регіональних організацій безпеки.
- •30. Основні міжнародні угоди в сфері роззброєння.
- •31. Юридичний статус і правовий режим Арктики.
- •32. Міжнародно-правовий статус Антарктики.
- •33. Поняття та джерела міжнародного морського права.
- •34. Міжнародно-правові статус і режим внутрішніх вод.
- •35. Міжнародно-правові статус і режим територіального моря.
- •36. Міжнародно-правові статус і режим прилеглої зони.
- •37. Міжнародно-правові статус і режим виключної економічної зони.
- •38. Міжнародно-правові статус і режим відкритого моря.
- •39. Делімітація, міжнародно-правові статус та режим континентального шельфу.
- •40. Дослідження і охорона морського середовища. Безпека на морі.
- •41. Статус морських суден та екіпажів.
- •42. Правове регулювання міжнародних морських торгових перевезень.
- •43. Поняття і джерела міжнародного повітряного права.
- •44. Правовий статус повітряного простору.
- •45. Правовий статус повітряного судна і його екіпажу.
- •46. Правова регламентація та юридична класифікація міжнародних повітряних сполучень.
- •47. Міжнародний аеропорт. Правове регулювання діяльності авіапідприємств.
- •48. Правове регулювання комерційної діяльності в міжнародних повітряних сполученнях. „Свободи повітря”.
- •49. Боротьба з актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації.
- •50. Міжнародні організації в галузі цивільної авіації.
- •51. Поняття і головні особливості міжнародного космічного права.
- •52. Джерела міжнародного космічного права.
- •53. Міжнародно-правовий режим космічного простору та небесних тіл.
- •54. Правовий статус космічних апаратів і екіпажів.
- •55. Міжнародно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну космічними об’єктами.
- •56. Проблеми делімітації космічного простору і варіанти її вирішення.
- •57. Правові аспекти дистанційного зондування Землі.
- •58. Критерії правомірності міжнародного безпосереднього телевізійного віщання.
- •59. Міжнародно-правові форми мирного дослідження і використання космічного простору.
- •60. Співробітництво держав у рамках міжурядових космічних організацій.
- •61. Міжнародне гуманітарне право як галузь міжнародного права.
- •62. Система міжнародного гуманітарного права. Зміст „права Гааги”.
- •63. Система міжнародного гуманітарного права. Зміст „права Женеви”.
- •64. Сфера дії міжнародного гуманітарного права.
- •65. Заборонені засоби і методи ведення воєнних дій.
- •66. Особи, що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права.
- •67. Роль Міжнародного комітету Червоного Хреста у збройних конфліктах.
- •68. Реалізація та імплементація норм міжнародного гуманітарного права.
- •69. Поняття та джерела міжнародного кримінального права.
- •70. Міжнародні злочини. Відповідальність за злочини проти миру та людства.
- •71. Поняття та види злочинів міжнародного характеру. Зобов’язання держав згідно з міжнародними конвенціями.
- •72. Міжнародні кримінальні трибунали ad hoc. Міжнародний кримінальний суд.
- •73. Правова допомога у кримінальних справах.
- •74. Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол).
- •75. Поняття та джерела міжнародного економічного права.
- •76. Принципи міжнародного економічного права.
- •77. Договірно-правовий та інституційний механізми міжнародних економічних відносин.
- •78. Суб’єкти міжнародного економічного права.
- •79. Примусові заходи в міжнародних економічних відносинах.
- •80. Проблема встановлення нового міжнародного економічного порядку і створення системи міжнародної економічної безпеки.
- •81. Світова організація торгівлі: створення, членство, функції, структура.
- •82. Міжнародні торговельні договори системи вто (сот).
- •83. Зміст і особливості гатт 1994 р. Договори, суміжні з гатт.
- •84. Генеральна угода з торгівлі послугами (гатс).
- •85. Угода з торгових аспектів прав інтелектуальної власності (тріпс).
- •86. Врегулювання спорів в рамках вто (сот).
- •87. Принципи та джерела міжнародного екологічного права.
- •88. Охорона навколишнього середовища та сталий розвиток.
- •89. Міжнародні організації та охорона довкілля.
- •90. Світовий океан як об’єкт міжнародно-правової охорони.
- •91. Захист довкілля від радіоактивного зараження.
- •92. Охорона тваринного світу. Охорона рослинного світу.
- •93. Охорона атмосферного повітря.
- •94. Охорона біологічного розмаїття.
- •95. Охорона довкілля під час збройних конфліктів.
- •96. Міжнародно-правові питання оцінки шкідливого транскордонного впливу на довкілля.
49. Боротьба з актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації.
3 основні конвенції:
Токійська 1963
Гаазька 1970
Монреальська 1971
Коротко прорезюмуємо їх основний зміст:
1. Токійська конвенція про злочини та деякі інші дії, здійснені на борту повітряного судна 1963 року:
- застосовується по відношенню до актів, що загрожують безпеці польоту;
- надає командиру повітряного судна право вживати розумних заходів, в тому числі
обмежувальних, до будь-якої особи, якщо він має підстави вважати, що ця особа здійснила чи готується здійснити такий акт, у випадку необхідності забезпечити безпеку повітряного судна;
- зобов’язує договірні держави затримати злочинців та відновити контроль законного командира над повітряним судном.
2. Гаазька конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден, 1970 року:
- кваліфікує в якості злочинного діяння, коли будь-яка особа на борту повітряного судна, що знаходиться в польоті, «незаконно, шляхом насилля, чи загрози застосування насилля, чи шляхом будь-якої іншої форми залякування захоплює це повітряне судно, чи здійснює над ним контроль», або намагається здійснити таку дію;
- зобов’язує учасників конвенції приймати «суворі міри покарання» за захоплення повітряного судна;
- зобов’язує сторони, що утримують злочинців під вартою, здійснити їх видачу, або передати справу своїм компетентним органам з метою кримінального покарання;
- зобов’язує сторони надавати один одному допомогу щодо процесуальних дій, що
передбачені конвенцією.
3. Монреальська конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації 1971 року:
- кваліфікує у якості злочину акти незаконного втручання в діяльність цивільної авіації;
- зобов’язує учасників конвенції приймати «суворі міри покарання» щодо подібних злочинів;
- зобов’язує сторони, що утримують злочинців під вартою, здійснити їх видачу, або передати справу своїм компетентним органам з метою кримінального покарання.
4.Протокол про боротьбу з незаконними актами насилля в аеропортах, що обслуговують міжнародну цивільну авіацію 1988 року, доповнюючий Монреальську конвенцію 1971 року:
- розширює положення Монреальської конвенції з метою поширення її дії на терористичні акти, що здійснюються в аеропортах, що обслуговують міжнародну цивільну авіацію.
50. Міжнародні організації в галузі цивільної авіації.
У 1944 р. засновано міжурядову спеціалізовану установу ООН — Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), яка практично функціонує з 1947 р. і членами якої є понад 160 держав. Ця організація вивчає проблеми міжнародних повітряних сполучень, розробляє рекомендації та стандарти щодо правил польотів, експлуатації літаків, сприяє безпеці польотів на міжнародних авіалініях. Так, зокрема, вона прийняла (як доповнення до Чиказької конвенції 1944 р.) Міжнародні стандарти та рекомендувала практичні заходи щодо забезпечення регулярності, ефективності та безпеки повітряної навігації і забезпечення повітряних перевезень. Ці стандарти та рекомендації визначають діяльність пілотів авіатранспортних компаній, екіпажів літаків, операторів служби повітряного руху та наземних екіпажів, а також конструкцію та характеристику літака, його устаткування. В них також розроблені правила польотів — як візуальних, так і за приладом, а також аеронавігаційні карти, що використовуються в усьому світі.
Порівняно недавно ІКАО провела складну роботу з перегляду та оновленню Варшавської конвенції, яка з 1929 р. регламентувала страхування авіаперельотів і змістовно обмежувала вимоги компенсацій. За новим правилом, протягом десяти днів після нещасного випадку зареєстровані особи отримують приблизно 62 тисячі доларів завдатку. Але найголовніше нововведення — скасування компенсаційних лімітів, у тому числі і максимальних, що наприкінці 90-х років становили 8 300 доларів у випадку поранення авіапасажира і 20 000 доларів — в разі загибелі.
Також ІКАО кожні 2 місяці складає цілковито таємні звіти, що стосуються останніх катастроф, але у них ніколи не вказується назва авіакомпанії, якій належав літак. Проте ці дані можна знайти в дослідженнях учених, які працюють у галузі статистики авіатранспорту. За їхніми спостереженнями, що охоплюють значний період, найнадійніша авіакомпанія — американська Веііа (один нещасний випадок на 8,7 млн. польотів за останні 10 років). На першому місці в Європі (і на 8-му в світовій класифікації) стоїть німецька авіакомпанія Ьи/тата.
У системі міжнародних організацій повітряним транспортом також займаються:
Міжнародний союз авіаційних страховиків, заснована 1934 р.;
Міжнародна асоціація повітряного транспорту (ІАТЛ) — 1945р.;
Асоціація європейських авіакомпаній (АЄА) — 1954 р.;
Європейська конференція цивільної авіації (ЄКЦА) — 1954 р.;
Європейська організація безпеки повітряної навігації (Єврокон-троль) — 1960 р.;
Міжнародна федерація асоціацій диспетчерів повітряного руху - 1961р.;
Міжнародна асоціація цивільних аеропортів — 1962 р.;
Міжнародна рада асоціації власників повітряних суден і піго-тів — 1964 р.;
Асоціація західноєвропейських аеропортів (АЗЄА) — 1966 р.;
Міжнародна асоціація повітряних перевізників — 1971р.;
Координаційна рада асоціацій аеропортів — 1970р.;
Асоціація авіакомпаній Е.С.(АСІ) — 1980р.;