49. Боротьба з актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації.

3 основні конвенції:

Токійська 1963

Гаазька 1970

Монреальська 1971

Коротко прорезюмуємо їх основний зміст:

1. Токійська конвенція про злочини та деякі інші дії, здійснені на борту повітряного судна 1963 року:

- застосовується по відношенню до актів, що загрожують безпеці польоту;

- надає командиру повітряного судна право вживати розумних заходів, в тому числі

обмежувальних, до будь-якої особи, якщо він має підстави вважати, що ця особа здійснила чи готується здійснити такий акт, у випадку необхідності забезпечити безпеку повітряного судна;

- зобов’язує договірні держави затримати злочинців та відновити контроль законного командира над повітряним судном.

2. Гаазька конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден, 1970 року:

- кваліфікує в якості злочинного діяння, коли будь-яка особа на борту повітряного судна, що знаходиться в польоті, «незаконно, шляхом насилля, чи загрози застосування насилля, чи шляхом будь-якої іншої форми залякування захоплює це повітряне судно, чи здійснює над ним контроль», або намагається здійснити таку дію;

- зобов’язує учасників конвенції приймати «суворі міри покарання» за захоплення повітряного судна;

- зобов’язує сторони, що утримують злочинців під вартою, здійснити їх видачу, або передати справу своїм компетентним органам з метою кримінального покарання;

- зобов’язує сторони надавати один одному допомогу щодо процесуальних дій, що

передбачені конвенцією.

3. Монреальська конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації 1971 року:

- кваліфікує у якості злочину акти незаконного втручання в діяльність цивільної авіації;

- зобов’язує учасників конвенції приймати «суворі міри покарання» щодо подібних злочинів;

- зобов’язує сторони, що утримують злочинців під вартою, здійснити їх видачу, або передати справу своїм компетентним органам з метою кримінального покарання.

4.Протокол про боротьбу з незаконними актами насилля в аеропортах, що обслуговують міжнародну цивільну авіацію 1988 року, доповнюючий Монреальську конвенцію 1971 року:

- розширює положення Монреальської конвенції з метою поширення її дії на терористичні акти, що здійснюються в аеропортах, що обслуговують міжнародну цивільну авіацію.

50. Міжнародні організації в галузі цивільної авіації.

У 1944 р. засновано міжурядову спеціалізовану установу ООН — Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), яка практично функціонує з 1947 р. і членами якої є понад 160 держав. Ця організація вивчає проблеми міжнародних повітряних сполучень, розробляє рекомендації та стандарти щодо правил польотів, експлуатації літаків, сприяє безпеці польотів на міжнародних авіалініях. Так, зокрема, вона прийняла (як доповнення до Чиказької конвенції 1944 р.) Міжнародні стандарти та рекомендувала практичні заходи щодо забезпечення регулярності, ефективності та безпеки повітряної навігації і забезпечення повітряних перевезень. Ці стандарти та рекомендації визначають діяльність пілотів авіатранспортних компаній, екіпажів літаків, операторів служби повітряного руху та наземних екіпажів, а також конструкцію та характеристику літака, його устаткування. В них також розроблені правила польотів — як візуальних, так і за приладом, а також аеронавігаційні карти, що використовуються в усьому світі.

Порівняно недавно ІКАО провела складну роботу з перегляду та оновленню Варшавської конвенції, яка з 1929 р. регламентувала страхування авіаперельотів і змістовно обмежувала вимоги компенсацій. За новим правилом, протягом десяти днів після нещасного випадку зареєстровані особи отримують приблизно 62 тисячі доларів завдатку. Але найголовніше нововведення — скасування компенсаційних лімітів, у тому числі і максимальних, що наприкінці 90-х років становили 8 300 доларів у випадку поранення авіапасажира і 20 000 доларів — в разі загибелі.

Також ІКАО кожні 2 місяці складає цілковито таємні звіти, що стосуються останніх катастроф, але у них ніколи не вказується назва авіакомпанії, якій належав літак. Проте ці дані можна знайти в дослідженнях учених, які працюють у галузі статистики авіатранспорту. За їхніми спостереженнями, що охоплюють значний період, найнадійніша авіакомпанія — американська Веііа (один нещасний випадок на 8,7 млн. польотів за останні 10 років). На першому місці в Європі (і на 8-му в світовій класифікації) стоїть німецька авіакомпанія Ьи/тата.

У системі міжнародних організацій повітряним транспортом також займаються:

Міжнародний союз авіаційних страховиків, заснована 1934 р.;

Міжнародна асоціація повітряного транспорту (ІАТЛ) — 1945р.;

Асоціація європейських авіакомпаній (АЄА) — 1954 р.;

Європейська конференція цивільної авіації (ЄКЦА) — 1954 р.;

Європейська організація безпеки повітряної навігації (Єврокон-троль) — 1960 р.;

Міжнародна федерація асоціацій диспетчерів повітряного руху - 1961р.;

Міжнародна асоціація цивільних аеропортів — 1962 р.;

Міжнародна рада асоціації власників повітряних суден і піго-тів — 1964 р.;

Асоціація західноєвропейських аеропортів (АЗЄА) — 1966 р.;

Міжнародна асоціація повітряних перевізників — 1971р.;

Координаційна рада асоціацій аеропортів — 1970р.;

Асоціація авіакомпаній Е.С.(АСІ) — 1980р.;