11. Види і форми міжнародно-правової відповідальності.

Відповідальність розділяють на матеріальну і політичну. До політичної відповідальності належить сатисфакція і міжнародні санкції. До матеріальної – репарації і реституції. Іноді виділяють ще одну форму – реторсію.

Сатисфакція як форма політичної відповідальності може виражатися шляхом вибачення, співчуття, віддання почесті державі, що постраждала, покарання винуватих, прийняття організаційних або законодавчих заходів для запобігання подібним випадкам у майбутньому, виплати компенсації за моральну шкоду особам, що постраждали, тощо. Віддання почесті державі, котра постраждала, здійснюється шляхом виконання гімну цієї країни, підняття її прапора в столиці держави-деліквента, іноді сполучення того та іншого, посилання спеціальної місії в державу, котра постраждала, тощо.

До політичної відповідальності належать також санкції. Характер санкції, природно, залежить від характеру правопорушення: делікт чи міжнародний злочин. У разі такого злочину, як агресивна війна, винувата держава може бути окупована, у неї може бути відторгнуто частину території.

Разом з тим міжнародному праву відомі такі традиційні заходи впливу на порушників міжнародного права, як реторсії та репресалії.

Реторсії – правомірні індивідуальні дії у відповідь на недружній акт іншої держави. Реторсії, як правило, носять характер відповідних адекватних дій і переслідують мету відновити принцип взаємності у взаємовідносинах між державами. Реторсії застосовуються, наприклад, під час висилки дипломатів «за дії, не сумісні з їхнім статусом». У відповідь на це держава, що постраждала, висилає таку саму кількість дипломатів держави-порушника; нерідко такі дії вживаються щодо журналістів, пересування яких обмежується в країні перебування у відповідь на подібні обмеження у країні-порушнику.

Репресалії – правомірні примусові дії, які застосовуються до держави-порушника міжнародного права як засіб примусити її відмовитися від своїх незаконних акцій. Репресалії не передбачають застосування збройного впливу на порушника, але можуть бути пов’язані з демонстрацією збройної сили чи мирною блокадою.

Матеріальна відповідальність покладає на винувату державу обов’язок загладити заподіяну правопорушником шкоду. Відшкодування збитків включено в загальне поняття репарації. Репараціям історично передували контрибуції, які були інститутом «старого» міжнародного права.

Контрибуції – грошові суми, які виплачувалися переможцю переможеною державою і не пов’язувались із заподіяною шкодою. Репарації як засіб матеріального відшкодування застосовуються не тільки у зв’язку з війною, але й у мирний час, у зв’язку з міжнародним правопорушенням. Однак у цих випадках не завжди легко визначити їх розмір, оскільки репарації нерідко носять не тільки компенсаційний, але й штрафний характер.

Реституція – спосіб відшкодування збитків, але не шляхом компенсації, а повернення стану речей, який існував до вчинення протиправної дії. (Субституція – заміна пошкодженої речі на рівноцінну)