5.2. Оборот промислового капіталу. Сутність капіталу.

Здійснюючи рух від початкової форми до отримання прибутку про-мисловий капітал проходить три стадії:

Перша стадія. Здійснюється в сфері обігу.

Зв

Г¹ - Т¹

Рс

На цій стадії гроші, пущені в оборот перетворюються на фактори ви-робництва – робочу силу та засоби виробництва (предмети праці, засоби праці)

Друга стадія. Сфера безпосереднього виробництва:

Зв

Т¹ - В.......В – Т²

Рс

Робоча сила, використовуючи засоби виробництва, створює новий товар. Засоби виробництва в ході виробничого споживання переносять свою вартість на новий товар, але різні складові цих засобі виробництва роблять це по різному. В залежності від способу переносу вартості виділяють основний та оборотний капітал. Оборотний капітал – та частина авансованого капіталу, яка витра-чається на придбання тих засобів виробництва, що повністю спожи-ваються в ході одного виробничого циклу (сировина, матеріали, енергія тощо), а свою вартість повністю переносять на новий товар.

Основний капітал - та частина авансованого капіталу, яка витрача-ється на придбання тих засобів виробництва, що функціонують на протязі багатьох виробничих циклів, і свою вартість переносять на новий товар по частинах, пропорційно моральному та фізичному зно-су. Сюди відносять будівлі, споруди, устаткування, різного роду машини.

Процес поступового перенесення вартості основного капіталу на но-вий продукт пропорційно зносу називають амортизацією. Внаслідок амортизації основний капітал знецінюється.

Існує два види зносу – моральний та фізичний. Моральний знос – знецінення основного капіталу зумовлене появою нових, більш прогресивних засобів виробництва. Фізичний знос – поступова (і наростаюча) втрата здатності основного капіталу виконувати свої функції.

Частка вартості основного капіталу, яка переноситься на новий капітал взята в процентному виразі називається нормою амортизації. Норма амортизації у всіх країнах встановлюється урядами і жорстко контролюється.

В Україні в 1997 р. встановлені такі норми амортизації: для будівель, споруд – 5%; для транспортних засобів, інформаційних систем – 25%; для інших основних фондів – 15%. З 01.01.2004р ці норми були збільшені в 1,6 рази.

На відміну від інших складових капіталу робоча сила не переносить свою вартість на нову продукцію, а створює нову вартість, при цьому більшу ніж та, яку було потрачено на її найм.

Третя стадія. Здійснюється в сфері обігу. Новий товар реалізується і в результаті отримують суму грошей більшу, ніж була авансована.

Т² – Г² (Г¹ + Д)

В результаті завершальної стадії отримують авансовані кошти – Г¹ – і прибуток – Д, заради якого здійснювались всі операції.

Джерело Д. Для того, щоб зрозуміти джерело прибутку треба розгляднути структуру вартості новоствореного товару. В трудовій теорії вартості вона представлена в такому вигляді:

W = C + N = C + ( v + m)

де:

W – вартість новоствореного товару Т.

C - вартість засобів виробництва, перенесених на новий товар.

N – новостворена вартість, нова вартість створена робочою силою в ході виготовлення

товару Т, яка дорівнює v + m.

v – вартість робочої сили; m – додаткова вартість.

Додаткова вартість, створена робочою силою і є основою прибутку - Д, який привласнюється власником засобів виробництва. В цьому роз-кривається політ економічний аспект (сутність) капіталу.

Капітал – система економічних відносин між власником засобів виробництва і найманою робочою силою в ході функціонування якої власник капіталу привласнює новостворену додаткову вартість.