7.2. Моделі кругових потоків

В основу макроекономічного аналізу покладено дослідження моделі кругових потоків ресурсів, продуктів та доходів. Потік – без-перервний економічний процес переміщення благ (товарів, послуг) і коштів від одних суб’єктів до інших. Вимірюється у грошових оди-ницях за певний період, як правило – за рік. Круговий потік – потік товарів та послуг, урівноважений зустрічним потоком грошей.

Залежно від того, які суб’єкти охоплює модель, розрізняють:

А. Закриту приватну економіку в простому варіанті – кругообіг ресурсів, благ і доходів при взаємодії всього двох суб’єктів – сектору домогосподарств та підприємницького сектору;

Б. Ускладнений варіант закритої приватної економіки - крім двох суб’єктів простого варіанту враховує вплив посередників (фінансового ринку);

В. Закриту економіку з участю держави ( враховує вплив державного сектору);

Г. Відкриту економіку – крім трьох суб’єктів, вказаних вище включає вплив «закордону».

І. Макроекономічний потік в простій моделі закритої приватної економіки. Ця модель описує потік ресурсів, товарів і послуг, яким обмінюються домогосподарства і фірми, урівноважений потоком грошей. Передумови моделі:

- в національному господарстві функціонують всього два суб’єкти: сектор домогосподарств і підприємницький сектор;

- відсутній державний сектор;

- відсутній зв’язок з закордонним сектором – економіка є закритою;

- економіка є замкненою системою – доходи одних економічних агентів постають як витрати інших;

- доходи домогосподарств (заробітна плата, рента, відсотки за депо-зити тощо) є витратами підприємницького сектору (підприємств), а доходи підприємств (виручка за товари і послуги) є витратами до-могосподарств;

- сума доходів обох економічних суб’єктів дорівнює сумі витрат.

7.1. Проста модель кругових потоків у закритій приватній економіці.

На цьому рисунку прямі лінії відображають рух (потік ресурсів і грошей) від одних суб’єктів до інших, а саме:

1. Пропозиція підприємницьким сектором вироблених ним товарів та послуг (побутових і капітальних).

2. Придбання підприємницьким сектором ресурсів, запропонованих домогосподарствами.

3. Пропозиція домогосподарств на ринку ресурсів – робоча сила, фінансові ресурси, послуги, товари.

4. Придбання домогосподарствами продукції підприємницького сектору.

До відома читача: Ці позначення використовуються і в схемах 7.2, 7.3, 7.4.

З викладеного можна зробити наступні висновки:

Перший. Для закритої приватної економіки загальна величина обсягу національного виробництва (продукції підприємницького сектору) у вартісному (грошовому) виражені дорівнює сумарній величині дохо-дів домогосподарств (національному доходу).

Другий. Збалансованість закритої приватної економіки має місце в то-му разі, коли всі доходи споживаються. Така ситуація можлива тільки при простому відтворенні національного виробництва. Її моделювання здійснюється як методологічний прийом для спрощення і формалізації макроекономічних процесів.

В реальній дійсності мають місце більш складні процеси. Усклад-нення проявляється в тому, що частина доходів домогосподарств заощаджуються. Населення не споживає всі доходи відразу. В резу-льтаті, обсяг щорічних витрат населення менший від їх доходів. Ви-никає таке явище як заощадження населення та проблема їх акуму-ляції і перетворення у інвестиції.

ІІ. Ускладнена модель кругообороту враховує такі явища як заощадиження, інвестиції та вплив фінансового ринку.

Переважну кількість заощаджень здійснюють домогосподарства.

Заощадження населення – частина доходів, яка залишається після відрахування від загальної суми доходів витрат на придбання товарів і послуг та сплати податків. Форми заощаджень – готівкові збереження, депозити, цінні папери, банківські метали, облігації тощо.

На противагу домогосподарствам підприємства щорічно витрачають дещо більше, ніж отримують доходів. Це відбувається з метою розширення виробництва за рахунок інвестицій.

Схема 7.2. Графічне відображення грошових і товарних потоків у закритій ринковій економіці

де:

5. – Заощадження населення; 6 - Кредити, надані населенню; 7 - Заощадження підприємницького сектору; 8 – Інвестиції в підприємницький сектор.

Інвестиції – вкладення капіталу (як правило довготермінові ) в різні сфери діяльності як в межах національної економіки, так і за кордоном з метою нарощування маси прибутку.

Переважну кількість інвестицій здійснює підприємницький сек -тор.

Розрізняють такі види інвестицій:

А. В основний капітал. Б. В житлове будівництво. В. В запаси товарних цінностей. Г. В проведення наукових досліджень та конструкторські роботи. Д. В «людський капітал» – на підвищення кваліфікації та освіти працівників, покращення їх здоров’я, житлових умов тощо.

Посередником в цьому процесі виступає фінансовий ринок.

Інвестиції здійснюються двома шляхами:

Пряме фінансування – кошти від власника заощаджень ідуть прямо до позичальника шляхом придбання акцій та облігацій підприємств, які мають потребу в коштах.

Опосередковане фінансування – заощадження спочатку аку-мулюються посередниками в особі банків, інвестиційних фондів, страхових компаній тощо, а потім вкладаються в підприємства. Утворення заощаджень (якщо вони не використовуються для інвес-тицій) є порушенням балансу доходів і витрат. Їх наявність може спричиняти негативні явища в економіці – падіння обсягів реалізації, скорочення зайнятості тощо і може породжувати тенденції до падіння ділової активності.

Для відновлення рівноваги заощадження треба перетворити в інвес-тиції, залучити їх до потоку «доходи – споживання». Якщо заоща-дження дорівнюють інвестиціям порушення кругообігу не буде.

ІІІ. Модель кругообороту закритої економіки за участі держави.

Ринкова економіка зазнає суттєвого впливу з боку органів дер-жавного управління. Це проявляється у вигляді сплати податків при-ватними структурами до державного бюджету, закупівлі державними органами товарів та послуг на ринку, у вигляді грошових трансфертів з бюджету у сектор домогосподарств (витрати на підтримку населення з низькими доходами, освіту тощо), у підприємницький сектор (програми розвитку окремих галузей, підтримка національного бізнесу і т.п.). Відповідні зміни в грошових та товарних потоках відображено в схемі 7.3.

Схема 7.3. Графічне відображення товарних та грошових потоків у закритій ринковіц економіці за участю держави

де:

А і Б – рух грошей та товарів, який відображає закупівлю державним сектором товарів на приватному ринку.

Т і Т¹ - трансферти з бюджету у підприємницький сектор та сектор домогосподарств

П та П¹ - податки, сплачені підприємницьким сектором та сектором домогосподарств

Д та Д¹ - державні запозичення на фінансовому ринку та розміщення державних коштів на фінансовому ринку.

ІІІ. Модель кругообороту відкритої економіки. В сучасному світі всі національні економіки функціонують за втручання держави та пов’язані економічними відносинами з іншими країнами. Ці відносини проявляються як потоки товарів, послуг, капіталів (інвестицій) між країнами. Можна виділити такі складові цього потоку:

А. На схемі 7.4. стрілкою ІТ відображено товарний експорт та грошо-ві платежі за ввезені товари (стрілка двонаправлена). Стрілка ЕК відо-бражає експорт товарів та кошти, які надходять в національну еконо-міку як розрахунки за товари експортовані за межі країни.

Б. Стрілка 6 відображає надходження в країну коштів з закордонного сектору в вигляді кредитів та інвестицій. Таким чином відбувається приплив капіталу. Якщо грошові потоки спрямовуються за межі країни, то відбувається відтік капіталу. Це може бути в тому випадку, якщо країна сама інвестує кошти в економіку інших держав або виплачує відсотки по іноземних кредитах та інвестиціях.

Знаючи, які потоки формуються в національній економіці можна відповідним чином впливати на них і спричиняти вплив на ділову активність в цілому.

ФІ ФК

Схема 7.4. Модель потоків ринкової, регульованої державою економіки, яка взаємодіє з світовою економікою.

де:

ФІ – фінансові потоки (інвестиції) з-за кордону; ІТ – Імпорт товарів та розрахунки за них; ЕК – Експорт товарів та оплата за них; ФК – Фінансові потоки за кордон.

Наприклад, при надмірному експорті, який призводить до зменшенні товарів на внутрішньому ринку можна встановити квоти на експорт або підвищити експортне мито і таким чином зробити вивезення товарів менш вигідним.