5. 3. Робоча сила. Умови перетворення робочої сили в товар

Робоча сила – невід’ємний і вирішальний фактор будь-якого вироб-ництва. Робоча сила – сукупність фізичних, інтелектуальних і орга-нізаторських здібностей, якими володіє людина і використовує в ході виробничої діяльності.

Робоча сила постійно вдосконалюється – отримує освіту, наби-рається досвіду, знань. Чим більш розвинуте виробництво, тим більші вимоги до якості робочої сили – її дисциплінованості, відпові-дальності, рівня освіти, кваліфікації. Це проявляється, наприклад, в постійному зростанні кількості років навчання, які необхідні для того, щоб молодь була придатною до використання у виробництві. Для забезпечення себе засобами існування власник робочої сили може використати один з двох варіантів:

Перший. Створити власне підприємство і виробляючи товари або послуги продавати їх на ринку для отримання доходу.

Другий. Пропонувати свою здатність до праці уже функціонуючим підприємствам в обмін на засоби існування, тобто продавати свою робочу силу за гроші. В такому разі робоча сила перетворюється в товар.

Умови перетворення робочої сили в товар:

А. Носій робочої сили, її власник (людина) – повинен бути юридично вільною особою.

Б. Власник робочої сили повинен бути позбавленим засобів вироб-ництва і існування.

5.4. Вартість і ціна товару «робоча сила»

Як і всякий товар, робоча сила має споживчу вартість і вартість.

Споживча вартість робочої сили – здатність людини своєю працею (завдяки своїм знанням, кваліфікації тощо) – створювати новий про-дукт і нову вартість, величина якої більша, ніж вартість самої робочої сили.

Вартість робочої сили – затрати суспільно необхідного робочого часу, потрібні для відтворення робочої сили. Визначається вартістю товарів та послуг, необхідних для відтворення та забезпечення нор-мального існування людини в певних соціально-економічних умовах. Розвиток виробництва викликає збільшення витрат на формування робочої. Розширюється асортимент товарів і послуг, які стають «нормою» суспільного життя. Це веде до зростання вартості робочої сили. Одночасно, підвищення продуктивності суспільної праці сприяє зменшенню її вартості. На ринку вартість робочої сили проявляється як заробітна плата.

Заробітна плата - це ціна (грошовий вираз вартості) товару робо-ча сила. Як і всяка ціна, заробітна плата має здатність відхилятися від вартості товару «робоча сила». Вона буде опускатися нижче вар-тості в тому випадку коли існує надмірна пропозиція робочої сили (безробіття) і отримує тенденцію до зростання, в випадку дефіциту робочої сили.

Сутність заробітної плати розкривається у її функціях. В теорії виокремлюють три її основні функції:

І. Відтворювальна функція. Заробітна плата повинна бути достат-ньою для розширеного відтворення робочої сили відповідної професії та кваліфікації.

ІІ. Стимулююча функція. Заробітна плата має набути таких форм і систем, які сприяють найбільш повне використання здібностей, знань, досвіду власника робочої сили.

ІІІ. Регулююча функція. Заробітна плата повинна стимулювати роз-поділ робочої сили між галузями і сферами виробництва, відповідно до інтересів найбільш ефективного розвитку національної економіки.

В плані купівельної спроможності отримуваної заробітної плати розрізняють номінальну і реальну заробітну плату.

Номінальна заробітна плата – сума грошових знаків, які отримує власник робочої сили за виконану роботу.

Реальна заробітна плата – кількість товарів та послуг, які можна придбати на номінальну заробітну плату.

З метою забезпечення соціально сприйнятного рівня споживання най-маного персоналу законодавством розвинутих країн встановлюється мінімальна заробітна плата.

Мінімальна заробітна плата – грошовий вираз вартості некваліфіко-ваної робочої сили з урахуванням продуктивності її праці.

Існує кілька способів розрахунку мінімальної заробітної плати. Най-більш розповсюджені – «прив’язка» або до середньої зарплати в країні, або до мінімального споживчого бюджету людини.

В розвинутих країнах мінімальна заробітна плата прив’язується до середньої зарплати в країні. В США, наприклад, мінімальна зарплата не може бути меншою, ніж 50% середньої.

За висновками міжнародної комісії, створеної ЄС, справедливою є мінімальна зарплата, яка становить 68 % середньої заробітної плати.(ЕЕС, Т.1 с. 529) Міжнародна організація праці рекомендує встановлювати її на рівні 60% середньої, як це робиться у Франції. ( Експрес. 7-14. 02. 2008.-с.10) .

В Україні мінімальна заробітна плата встановлюється на основі мінімального споживчого бюджету. В неї не включають доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Тому вона, як правило, менша від мінімального споживчого бюджету.