Тема 15.Глобальні економічні проблеми сучасного світу.

Сучасний світ ввійшов в стадію свого розвитку на якій все більше проблем стають спільними для всіх країн. Мета вивчення теми: ознайомитися з економічними проблемами сучасного світу та можли-вими напрямами їх розв’язання.

ЗМІСТ

Вступ. 15.1. Головні причини регіоналізації та глобалізації світової економіки. 15.2. Економічні проблеми процесу глобалізації. Вис-новки.

Вступ. Сучасний світ – складне переплетіння проблем людства – економічних, екологічних, соціальних, національних, релігійних тощо. Значна кількість вчених попереджають, що загострення цих проблем може призвести в недалекому майбутньому до тяжких катаклізмів – воєн за ресурси, міжрелігійної ворожнечі, посиленням голоду та нестачі питної води, глобальної екологічної кризи, яка поставить цивілізацію на грань загибелі. Тому дуже важливим є розуміння закономірностей розвитку цього процесу для усунення його негативних наслідків.

15.1. Головні причини регіоналізації та глобалізації світової економіки

Поняття «глобалізація» стало широко використовуватись з 80-х ро-ків ХХ століття. Воно походить від французького «global» - «глобальний, всесвітній».

Інтернаціоналізація господарського життя еволюціонує на протязі сотень років. На протязі цього періоду головними учасниками цього процессу були національні економіки, політично організовані в держави. Вони відстоювали свої економічні інтереси, значною мірою, силовими методами: захоплювали колонії, примушували під загрозою застосування військової сили йти на поступки. Наприклад, з 1641 по 1790 р. Англія провела в війнах 66 років.

З розвитком військових сил війни набули колосальної руйнівної дії. Це примусило шукати нові шляхи примноження і перерозподілу економічних благ. Міждержавні конфлікти на економічному підгрунті продовжують існувати, але набирають інших, відносно мирних форм – так званих «торгових (або економічних) війн». В цих умовах інтерна-ціоналізація господарського життя набуває нових форм – регіоналі-зації та глобалізації економічних процесів.

Регіоналізм. Уряди країн, намагаючись досягти перемоги шукають союзників, створюють коаліції. Після Другої світової війни вони стали переходити від індивідуального забезпечення своїх економічних інте-ресів до впровадження колективних форм – регіональних економіч-них угруповань.

Приклад. В 1957 р. створена Європейська економічна спільнота (ЄЕС), в 1960 – Європейська зона вільної торгівлі.

Менш розвинуті країни почали копіювати ці методи. В 1957 р. Було створено Раду арабсь-кої економічної спілки, в 1960 – Центральноамериканський спільний ринок, в 1964 р. – Арабський спільний ринок і багато інших. В такий спосіб проявилася регіоналізація економічного простору.

Починаючи з 80-х років ХХ ст. піднімається нова хвиля регіоналізації: зони вільної торгівлі, митні об’єднання, спільні ринки стали швидко примножуватися. В 1995 році їх було 23, в 2000 р. – 82, в середині 2007р – 148. На середину 2008 року обсяг товаропотоків в межах регіональних торгових блоків досягає приблизно 40 % світової торгівлі. ( Шишков Ю. Регионализация и глобализация мировой экономики: альтернатива или взаимодополнение?// МЭиМО – 2008, №8, с.3-20, с. 3)

На активізацію створення торгово-економічних альянсів на початку 90-х років ХХ ст. вплинуло два фактори:

Перший. Зростання взаємозалежності національних економік.

Ступінь економічної, екологічної, науково-технічної, правової та інформаційної взаємозалежності національних господарств досяг такого рівня при якому склалися небачені раніше сприятливі умови для полегшення транскордонних переміщень товарів та послуг, для зарубіжного прямого та портфельного інвестування капіталів, для міжнародної міграції робочої сили.

Другий. Набуття багатьма економічними процесами (виробництва, обміну) світового масштабу і зростання пресингу з їх боку на націо-нальні господарства.

В кінці ХХ ст. виник новий фактор стимулювання створення регіональних організацій - глобалізація світового економічного простору. Регіоналізм – один з способів справитися з глобальною трансформацією, оскільки більшості країн недостає сил і засобів, щоб подолати такі проблеми на національному рівні.

Глобалізація світового економічного простору.

На протязі ХХ ст. відносно аморфна сукупність взаємоповязаних гос-подарств окремих країн перетворилася в цілісну систему, в якій націо-нальні формування виступають складовими елементами єдиного все-світнього економічного організму. Він створений не тільки міжна-родним поділом праці, але і гігантськими за своїми масштабами все-світніми виробничо-збутовими структурами, глобальною фінансовою системою та планетарною інформаціонною мережею Інтернету. В результаті почалася глобалізація світового економічного простору.

Глобалізація, як якісно новий етап інтернаціоналізації господарського життя стала можливою внаслідок:

- індустріалізації більшої частини країн світу;

- радикального покращення і здешевлення транспортної інфра-структури та засобів зв’язку;

- небувалого раніше поглиблення міжнародного розподілу праці;

- перетворення транснаціональних компаній (ТНК) в вирішальний фактор розподілу інвестицій, технологій та зайнятості в світовому масштабі;

- кардинальної лібералізації міжнародного пересування товарів, послуг та фінансових ресурсів в усіх регіонах світу.

В минулому, провідну роль відігравали національні економічні від-носини. Центри зростання світової цивілізаціїї формувалися на локалізованих територіях, в межах окремих країн або регіонів, а потім розширювалися, витісняючи в конкурентній боротьбі менш розвинуті господарські уклади. Найбільш розвинуті національні господарства визначали характер, форми та механізми міжнародних відносин. Вони нав’язували іншим країнам і світовому товариству в цілому свої моделі господарської взаємодії.

В сучасному світі все світове господарство перетворюється на поле на якому розміщення виробничих сил, галузева структура інвестицій, виробництва і збуту визначаються з урахуванням світової кон’юнк-тури. Для ТНК суттєво знижується значення економік конкретних країн. Як тих, де знаходяться офіси цих компаній, так і тих, де працю-ють їх філії. Для них мало значить і те, капітал якої країни залуча-ється до її активів. Таким чином вони перетворюються в глобальні корпорації ( ГК).

Приклад. Глобальна фінансова криза яка охопила світ в 2008 р. почалася в США влітку 2006 р. Основна її причина полягала в тому, що протягом попередніх 15-и років обсяги житлового будівництва в США постійно зростали., а в 2005-2006 роках вони Були найбільшими за останні 23 роки. Цьому сприяла максимальна доступність іпотечного кредиту для населення. Гроші видавалися без довідки про доходи, виписки з бюро кредитних історій, без застави або під заставу спеціально оформлених брокерами короткострокових депозитів. В результаті іпотекою скористалися понад 90% працездатних громадян. Але не всі брали кредит під будівництво житла для власних потреб. Значна частина тих, хто позичав гроші в банку думали заробити на продажу житла. Проте пропозиція житла на ринку значно переви-щила попит. Ціни впали і чверть наданих кредитів не була повернута. Зрозумівши, що іпотечних кредитів надається аж надто багато, банки США для почали продавали пакети однорідних іпотечних кредитів іншим фінансовим установам. Ті, в свою чергу, під куплені облігації випускали вторинні цінні папери. Багато фінансових інструментів виявилися прив’язаними до нерухомості в США, яка падала в ціні. Європейські й азіатські банки, купуючи на біржах ці фінансові інструменти перенесли наслідки американської іпотечної кризи на Євразійський континент. Звісно, криза реально вплине й на Україну. Це виявиться, зокрема, у зменшені припливу інвестицій у нашу державу, утрудненні доступу українських банків до зовнішніх ресурсів.» (Вісник НБУ. Грудень 2008. с.33. Костенко І. – В матеріалах студентської конференцїї «Проблеми і перспективи становлення фінансової вистеми України»).

Внаслідок цього всесвітні економічні відносини все більше набу-вають рис провідних, визначальних, в той час як економічні відно-сини в межах навіть крупних країн повинні пристосовуватися до реалій глобальної економіки. Світова економіка стає сильнішою і впливовішою національних економік навіть на території цих економік. Основні наслідки глобалізаційних процесів:

І. Глобалізація призводить до знецінення традиційних регулюючих функцій держави, яка вже не може в тій мірі як раніше захищати національну економіку від небажаних зовнішніх впливів.

ІІ. Менш залежними від держави стають зовнішньоекономічні від-носини національних підприємств. Якщо раніше вони регулюва-лися міждержавними угодами, то глобалізація діяльності перетво-рює їх в практично нерегульовані.

ІІІ. Кількість екзогених (зовнішніх) ризиків, які впливають на національний бізнес та уряди країн значно зростає, що робить державне регулювання малоефективним і залежним від зовнішніх факторів.

IV. В умовах глобалізації конкуренція на світовому ринку стає значно більш жорсткою та безкомпромісною.