7.3. Система національних рахунків (снр).

Для ефективного управління національним господарством необхідно мати дані, які характеризують процеси, що відбуваються в економіці: обсяги виробленої продукції (товарів і послуг), суми доходів населення і підприємств, імпорту та експорту продукції тощо. Спроби створення системи таких показників відомі з ХVІІІ століття (таблиці Франсуа Кене). Та, що використовується в наш час почала впровад-жуватись за рекомендацією ООН з 1993 р. і отримала назву Системи Національних Рахунків (СНР).

Система національних рахунків – комплекс балансових таблиць, які характеризують кругообіг товарів і грошей у процесі безпосереднього виробництва, обміну, розподілу та кінцевого споживання в межах національної економіки.

Перехід до застосування СНР пов’язаний з двома основними чинниками :

Перша. Активізація державного регулювання національним господ-дарством. Потр ібно було знати точні обсяги продукції і послуг, які виробляються в країні, динаміку населення, зайнятості, обсяги доходів тощо з метою визначення урядових регуляторних заходів.

Друга. Розширення міжнародних економічних зв’язків (торгівельних, фінансових, валютних тощо) і потребою визначення їх впливу на національну економіку та узгодження зусиль національних так міжнародних органів управління.

В цілому, в обліку використовують понад 500 рахунків, які від об-ражають різні сторони національної економіки. Для зручності корис-тування їх об’єднують в групи, які відображають стан певної сторони національної економіки.

Основні макроекономічні показники. Стан національного господарства відображається в системі показників, які зібрано в три групи :

І. Потокові показники відображають обсяги благ (товарів і послуг), реалізованих одними суб’єктами економічної діяльності іншим за певний період діяльності (як правило рік). До них відносять:

- ВВ – валовий випуск;

- ВВП – валовий внутрішній продукт;

- ВНП – валовий національний продукт;

- ЧНП – чистий національний продукт;

- НД – національний доход.

Вимір потокових макроекономічних показників базується на вимірі валового випуску.

Валовий випуск (ВВ) – сума вартості всіх благ (товарів і послуг) вироблених суб’єктами господарської діяльності за певний час (рік). Цей показник є базовий, але містить великий недолік – повторний облік. Для того щоб показати різницю між загальною сумою товарів, які продаються на ринку і ціною продукту готового до кінцевого спо-живання розглянемо наступний приклад (став класичним в економіч-ній літературі):

Фермер вирощує вівцю і отримує з неї вовну, яку продає за 5 грошових одиниць (гр.о.). Зроблену з вовни пряжу продано за 8 гр.о. З пряжі виготовлено тканину, яку продано за 15 гр.о. З тканини пошили костюм і продали за 35 гр.о.

Таким чином, маємо:

А. Проміжні продукти – товари, які вживають для подальшої переробки – вовну, пряжу, тканину.

Б. Кінцевий продукт – костюм – продукт, готовий для споживання.

Більшість продуктів проходить через кілька виробничих стадій. Окремі частини і компоненти продукту купуються і продаються декілька разів. Для визначення ВВП (тобто вартості продукції, готової для остаточного споживання) треба, щоб вартість усіх продуктів і послуг була врахована лише один раз і не дублювалася при переході від виробника до виробника.

Щоб уникнути багаторазове врахування вартості частин продуктів, які передаються від однієї стадії виробництва до наступної, при обчисленні ВВП враховують лише вартість додану обробкою на кожному з етапів виготовлення продукції. Вона акумулюється в вартості кінцевих продуктів і є складовою ВВП. Урахування повної вартості проміжних продуктів означало б подвійний рахунок, що завищувало б обсяг ВВП Приклад, який відображає цей принцип обчислення ВВП відображено в таблиці 7.1.

Таблиця 7.1.

Обрахування цін продажу та вартості доданої обробкою.

	Назва продукту	Ціна продажу (гр. одиниць)	Вартість додана обробкою (гр. одиниць)
1	Вовна	5	5
	Пряжа	8	3
	Тканина	15	7
	Костюм	35	20
5	Всього	63	35

Таким чином, сума продажів на ринку (валовий випуск ВВ) становить 63 гр. о., вартість продукту готового для споживання (валовий внутрішній продукт ВВП) – 35 гр. о. Звідси, сума повторного обліку = 63гр.о. – 35 гр. о.= 28 гр. о.

Взаємозв’язок окремих поток ових показників видно з рисунку 7.3.

Рисунок 7.3. Графічне відображення взаємозалежність деяких показників СНР.

ВВП – сукупність вартості усіх товарів і послуг кінцевого споживання, виготовлених на території країни резидентами господарської діяльності. Проміжні продукти зараховуються до складу ВВП лише в випадку їх експорту.

Існує два основні способи виміру ВВП :

Перший. Обрахування за витратами.

Відповідно до нього ВВП = В_Д + І_П + Д_В + Ч_Е.

де:

В_Д – витрати домогосподарств на придбання товарів і послуг.

І_П – інвестиції (витрати) підприємств.

Д_В – витрати уряду (держави) на закупівлю товарів і послуг на ринку.

Ч_Е – чистий експорт (різниця між імпортом і експортом).

Другий. Обрахування за доходами. В товарному виробництві витрати одних суб’єктів – дохід інших. Тому можна записати:

ВВП = Зп + П_В + Н_П + A.

де:

Зп – заробітна плата

П_В – доходи від власності (прибуток підприємств, відсотки на вклади, рента тощо)

Н_П – непрямі податки (акцизи, ПДВ, митні збори тощо)

A – амортизаційні відрахування.

Крім ВВП обраховується також валовий національний продукт (ВНП)

ВНП – сукупність вартості усіх товарів і послуг кінцевого споживання, виготовлених національними суб’єктами господарської діяльності як на території країни, так і за її межами. Обсяги ВНП також дають певну уяву про економічну потужність країни.

Чистий валовий продукт (ЧВП) = ВВП – Амортизаційні відрахування поточного року. Фактично – це вартість створена протягом звітного періоду.

Національний дохід (НД) = сума фактичних доходів власників факторів виробництва.

Непрямі податки –податки, які включаються в ціну і стягуються з покупців (акцизи, ПДВ, мито і тому подібне), але в бюджет сплачуються продавцями.

Номінальний і реальний ВВП.

У будь-якій економіці обсяги ВВП кожного року змінюються. Ці зміни пов’язані з двома основними чинниками :

І. Змінами фізичних обсягів виробленої продукції

ІІ. Зміни цін на продукцію

Для виміру потокових показників можна використовувати ціни поточного року(фактичні) і ціни базового (порівняльного) року. В зв’язку з тим, що внаслідок різних чинників фактичні ціни постійно змінюються для порівняння ВВП, виробленого в різні роки необхідно його вимірювати в цінах якогось певного періоду (базового року).

Таким чином можливі два види вимірювання потокових макроекономічних показників – реальний і номінальний.

Реальний вимір макроекономічних показників – вимір в цінах базового періоду.

Номінальний вимір - в цінах поточного року.

Для очистки впливу інфляції на обсяги ВВП використовують особливий коефіцієнт – дефлятор.

Дефлятор = (Рівень цін поточного року/Рівень цін базового року) Х 100%

Таблиця 7.2

ВНП деяких країн в 2005 рік (в млрд. дол.) за даними світового банку*

Розвинуті країни		Постсоціалістичні країни
США	12047,4	Росія	4 87,6
Японія	4759,0	Польща	232,6
Німеччина	2484,9	Чехія	93,3
Великобританія	2012,6	Угорщина	83,5
Франція	1799,4	Україна	61,0
Австралія	1608,6	Словаччина	35,0

*Шостак Л. Маркетинг як інструмент експансії національного господарства у світовому економічному просторі.// Економіка України. - 2007, № , с.74-84.

Для характеристики національних господарств ООН рекомендує використовувати перш за все показник ВВП

ІІ. Показники запасів – економічні величини, які відображають зміну обсягів цінностей, що відбулася внаслідок їх виробництва, спожи-вання і нагромадження за певний час на певну дату (на початок та кінець року, кварталу, місяця). До них відносять, наприклад, показ-ники майна підприємств, національне багатство, обсяги грошових заощаджень тощо.

ІІІ. Показники економічної кон’юнктури – величини, в яких відображається динаміка господарських процесів (ділової активності) за певний інтервал часу. Це такі показники, наприклад, як процентна ставка на кредити і депозити, рівень інфляції, рівень безробіття, темпи зростання цін, темпи приросту НД, ВВП тощо.