Тема 12. Світове господарство. Міжнародні економічні від-носини.

В сучасному світі не існує країн, які б ізолювавшись від інших народів і державних утворень самостійно забезпечували себе необхідним на рівні, досягнутому рештою країн. Всі країни в ході виробничої діяль-ності певним чином взаємодіють одна з одною.

Мета вивчення теми: визначити сутність світового господарства та форми її прояву, ознайомитись з інструментами регулювання міжна-родної торгівлі, дослідити базові аспекти міжнародної економічної інтеграції

ЗМІСТ

Вступ. 12.1. Сутність та основи розвитку світового господарства. 12.2. Світовий ринок та міжнародні економічні відносини. 12.3.Міжнародна торгівля в світовому господарстві. 12.4. Міграція робочої сили. 12.5. Світовий ринок капіталів. 12.6. Міжнародна еконо-мічна інтеграція. Висновки

Вступ

Світове господарство - це середовище, у якому відбуваються еконо-мічні зв’язки між країнами, здійснюється міжнародна економічна активність підприємницьких структур та окремих людей.

Динамізм процесів світового господарства залежить від чинників істо-ричного розвитку: соціальних, економічних, наукових, технічних та інших. Для розуміння основних напрямків еволюції світового господарства необхідно зрозуміти його сутність та форми прояву.

12.1. Сутність та основи розвитку світового господарства

Світове господарство - це динамічна система взаємопов’язаних національних господарств, міжнародних економічних організацій та економічних відносин між ними, яка охоплює усі стадії циклу економічного відтворення.

В сучасному світі існує близько 230 країн, в яких проживає понад 6 млрд. чоловік, а економіка кожної з яких більш чи менш активно взаємодіє з національними господарствами інших країн. Рівень економічного та соціального розвитку цих країн значно відріз-няється. Згідно класифікації ООН на рубежі ІІ і ІІІ тисячоліть серед країн світу виділяють три групи: розвинені, такі, що розвиваються та країни з перехідною економікою.

Згідно даних МВФ світовий ВВП становив (в середині 2007 року) понад 48 трлн. доларів, капіталізація ринку акцій – 50,8 трлн. доларів, сумарні активи банків – 70,9 трлн.дол., а вартість всіх цінних паперів – 190,4 трлн. дол.. Сумарний обсяг золотовалютних резервів усіх держав світу оцінюється на рівні 6,9 трлн. доларів.¹ В грошовому обігу сучасного світу використовується понад 300 найменувань грошових одиниць.²

Як єдина система світове господарство містить три підсистем:

- національні господарства

- міжнародні економічні відносини

- міжнародні економічні організації.

Основні групи національних господарств в світовій економіці.

Розвинені країни – ті, для яких характерний високий технічний та технологічний рівень (автоматизація виробництва, висока науко-місткість продукції), значна частка сфери послуг у національному виробництві (до 75% працюючих зайняті у сфері послуг). До контин-генту розвинутих відносять (за різними оцінками) 25-35 країн, а 10 – до високорозвинутих. Вони виробляють близько 55% світового ВВП, здійснюють майже 70% світового експорту.

Країни, що розвиваються - ті, в яких поєднуються різні типи госпо-дарських відносин – від архаїчних до капіталістичних. Серед країн, що розвиваються, загальною кількістю близько 150, виділяють кілька груп.

Першу з них складають країни-експортери нафти (Кувейт, Саудівська Аравія та інші), які отримують значні доходи за рахунок продажу природного багатства, що забезпечує високий рівень життя значній частині населення при порівняно слабкому розвитку продуктивних сил.

До другої групи, відносять так звані «нові індустріальні країни», які за багатьма показниками економічного розвитку обганяють інші країни, що розвиваються, відстаючи разом з тим, від передових країн і по рівню життя, і по загальному розвитку національної економіки (Сінгапур, Тайвань, Південна Корея та інші).

¹ Чебанов С. Суверенные инвестиционные фонды: новый феномен мировой економи-ки//Мировая экономика и международные отношения. – 2008, №10. с.12-22, с.20

²Економічна енциклопедія. Т.3. – К.: Академія, 2000. -с.329)

Ці дві групи об’єднують 18 країн. ВВП на душу населення в них перевищує 10 000 доларів США. Для них характерні відносно стабільні та високі – 6-8 % % - темпи економічного розвитку.

Решта країн на шляху розвитку також не однорідні за рівнем розвиту, але мають ряд спільних рис: більшість населення зайняте в сільському господарстві з значними пережитками феодалізму, низький рівень грамотності, масове безробіття, низький рівень продуктивності праці. Ці країни також можна поділити на дві групи.

До першої відносять 80 країн з середнім ВВП на душу населення понад 760 доларів США (станом на середину 90-х років ХХ ст.). Характерною рисою економіки цих країн є переважаюче виробництво сільськогосподарської продукції та видобуток незначної за обсягом мінеральної сировини.

До другої групи цих країн відносять близько 50 країн, найбільш бідних та проблематичних в аспекті економічного розвитку. Рівень ВВП на душу населення в цих країнах менше 765 доларів США на рік, а економіка базується на сільськогосподарському виробництві. Згідно з міжнародними стандартами ВВП в обсязі до 375 дол. США – показник абсолютної злиденносі, а від 376 до 750 дол. США – безумовної бідності. Серед них Афганістан, країни Центральної та Південної Африки (за виключенням Південно-Африканської Республіки).

До третьої групи відносять держави з так званою перехідною економікою, що сформувалися після розпаду соціалістичної системи, з так званою перехідною економікою. По рівню ВВП на душу населення вони, інколи, наближаються до країн на шляху розвитку. Разом з тим, в них високий освітній рівень населення, пройдено етап індустріалізації. Хибний економічний світогляд, успадкований від комуністичної епохи, стримує проведення кардинальної економічної перебудови національного господарства цих країн.

Світове господарство реалізується в різноманітних формах міжна-родної економічної діяльності, які відповідають економічним інтере-сам підприємницьких та державних структур. Практичним механіз-мом, який реалізує закономірності світового господарства та міжна-родних економічних відносин є світовий ринок.