4.4. Міжнародні організації в сфері інтелектуальної власності

Система міжнародних договорів про охорону прав інтелектуальної власності об’єднується та вдосконалюється в рамках Всесвітньої організації інтелектуальної власності, Світової організації торгівлі та інших організацій.

Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) заснована у 1970 році в рамках Стокгольмської конвенції 1967 року.

Метою функціонування цієї організації є створення єдиного світового центру організації міжнародного співробітництва в сфері охорони інтелектуальної власності та взаємодія ВОІВ з іншими міжнародними організаціями.

З грудня 1974 р. ВОІВ є спеціалізованою установою ООН і підтримує тісні зв’язки з Програмою розвитку ООН та ЮНЕСКО, що дозволяє ВОІВ здійснювати ряд міжнародних проектів із залученням коштів цієї організації. Високий міжнародний авторитет ВОІВ проявляється в тому, що жоден національний закон в галузі промислової власності в світі за останні 16 років на приймався без попередньої консультації з ВОІВ.

ВОІВ підтримує контакти із міждержавними організаціями, у функції яких входить охорона промислової власності, зокрема, зі всіма регіональними патентними системами, а також більше, ніж із 100 неурядовими організаціями, серед яких:

Міжнародна торговельна палата (ICC);

Міжнародна асоціація по охороні промислової власності (AIPPI);

Міжнародна Федерація винахідницьких асоціацій (IFIA);

Міжнародна Федерація повірених в галузі промислової власності (FICPI );

Комітет національних інститутів патентних повірених(CNIPA);

Союз європейських спеціалістів, що практикують в галузі промислової власності(VEPIP).

Участь в Конвенції ВОІВ дозволяє відповідній державі залучатися до міжнародної співпраці в галузі інтелектуальної власності в початковій та загальній формі, але не надає громадянам та юридичним особам цих держав жодних пільг при патентуванні їх винаходів, крім тих, які визначені в угоді.

Членство ВОІВ оформлюється здаванням на охорону ратифікаційної грамоти або акта про приєднання Генеральному директору ВОІВ у Женеві.

На сьогодні членом ВОІВ є більше 150 держав, в тому числі Україна.

Керівними органами ВОІВ є:

Генеральна асамблея, яка складається із представників країн-учасниць, по одному представнику від уряду кожної держави. При цьому держави обов’язково повинні бути членами Бернського та Паризького Союзів;

Конференція - складається із представників урядів кожної держави – члена ВОІВ, незалежно від того, чи є держава учасниця Бернського та Паризького Союзів;

Координаційний комітет - складається із представників держав, які є членами Виконавчого комітету Паризького Союзу або Бернського Союзу, або обох одночасно. Виконує адміністративні функції;

Міжнародне бюро ВОІВ функціонує з 1970 р. і є правонаступником створених у 1983 р. Об’єднаних міжнародних бюро по охороні інтелектуальної власності (БІРПІ), які в свою чергу були наступниками Міжнародного бюро Паризького союзу та Міжнародного бюро Бернського союзу. Виконує функції Секретаріату ВОІВ.

Основними напрямами діяльності ВОІВ є:

• реєстраційна діяльність – полягає у наданні прямих послуг особам, які подають заявки на права промислової власності чи власникам цих прав. У ВОІВ проводиться обробка міжнародних заявок згідно з Договором про патентну кооперацію, а також міжнародна реєстрація товарних знаків та промислових зразків. Така діяльність, як правило, фінансується за рахунок мит, які платять заявники, що складає приблизно половину бюджету ВОІВ;

• сприяння міжнародному співробітництву у сфері управління інтелектуальною власністю – полягає у розпорядженні збірниками патентних документів, які використовуються для патентного пошуку і складання довідок, та створення спрощених способів отримання інформації, яку вони повинні містити; підтримання та оновлення міжнародних систем класифікації; складання статистичних зведень; регіональному вивченні промислової власності та контролі за дотриманням законодавства про авторське право;

• матеріальна (програмна) діяльність ВОІВ – полягає у сприянні широкому ухваленню державами-учасницями світової співдружності існуючих договорів, оновленні, у разі необхідності цих договорів шляхом їх перегляду, укладенні нових договорів та організації участі держав у спільній діяльності з їх розвитку;

• допомога країнам, що розвиваються, полягає у сприянні охороні інтелектуальної власності в кожній країні та в міжнародних відносинах між країнами. Для здійснення цих завдань ВОІВ прийняла ряд спеціальних постійних програм:

Постійна програма ВОІВ зі співробітництва з метою розвитку, пов’язаного з промисловою власністю (почала діяти з 1975 року). Її мета – забезпечити країни, що розвиваються, безплатними звітами про патентний пошук для встановлення сучасного рівня техніки та іншими послугами в галузі патентної інформації в рамках угод, що складаються ВОІВ та службами з охорони промислової власності розвинених країн, які сприяють виконанню програми.

Постійна програма ВОІВ зі співробітництва у цілях розвитку в галузі авторського права. Цілі програми полягають в заохоченні в країнах, що розвиваються, творчої діяльності в галузі літератури, науки, мистецтва; розповсюдженні в межах компетенції ВОІВ на чесних та розумних умовах творів літератури, науки, мистецтва, аудіо записів, захищених авторським правом та суміжним правом; розробка та вдосконалення законодавства та створення установ для охорони авторського права та суміжних прав в країнах, що розвиваються.

Світова організація торгівлі (СОТ) Становлення сучасних правових форм міжнародних торговельно-економічних відносин проходило після Другої світової війни та створення ООН. Однією з цілей діяльності ООН є здійснення міжнародної співпраці по вирішенню міжнародних проблем економічного характеру. Це зумовило перехід до багатосторонніх форм регулювання правовідносин. У 1947 році був укладений багатосторонній торговельний договір – Генеральна угода по тарифам і торгівлі (ГАТТ), на базі якого у 1995 році була створена Світова організація торгівлі – СОТ (Маракесська угода про створення Світової організації торгівлі 1994 р. – Маракесська угода). Серед основних органів СОТ діє Рада по торговим аспектам прав інтелектуальної власності, яка обслуговує Угоду ТРІПС (Додаток до Маракесської угоди).

Ініціативу по укладанню Угоди ТРІПС висловили промислово розвинуті країни, які зазнавали значних збитків від конкуренції контрафактних товарів, особливо з країн, що розвиваються.

«Одно из огромных преимуществ этого соглашения состоит в том, что оно предусматривает значительно более четкий механизм урегулирования споров, который позволяет нам более эффективно контролировать, как наши партнеры соблюдают меры, обеспечивающие открытый доступ на свои рынки, участниками которых все мы являемся» (Коментар до Угоди ТРІПС). Особливість ТРІПС полягає в тому, що він не дублює вже існуючі міжнародні норми в сфері інтелектуальної власності, а посилається на них, зокрема, на Паризьку конвенцію 1883 року, Бернську конвенцію 1886 року, Римську конвенцію 1951 року та Договір з інтелектуальної власності стосовно інтегральних мікросхем (ст. 2 ). Це зобов’язує держави-учасниці Угоди ТРІПС виконувати положення зазначених міжнародних договорів, незалежно від того, чи є держава учасницею цих Союзів чи ні.

Регулювання відносин в рамках ТРІПС поширюється на авторські та суміжні права, товарні знаки, географічні зазначення, промислові зразки, винаходи, топології інтегральних мікросхем, охорону закритої інформації і контроль за конкурентною практикою через договірні ліцензії.

Основні питання, які регулює Угода ТРІПС:

• порядок застосування основних принципів міжнародних відносин з питань торгівлі та дотримання прав інтелектуальної власності. Ці принципи походять з принципів діяльності СОТ, до них відносять: принцип національного режиму та принцип найбільшого сприяння.

• сфери та порядок забезпечення заходів по охороні прав інтелектуальної власності;

• порядок вирішення спорів з питань інтелектуальної власності між учасниками СОТ;

• охорона прав інтелектуальної власності на територіях інших держав;

• контроль за дотримання положень ТРІПС;

• спеціальні заходи охорони прав інтелектуальної власності.

Крім універсальних багатосторонніх угод в сфері інтелектуальної власності, функціонують регіональні угоди по охороні промислової власності.

Європейська патентна організація (ЄПО) заснована на підставі Мюнхенської Конвенція про видання європейського патенту 1973 р. Передбачає для будь-яких країн отримувати патент на винаходи з правом в тих країнах, в яких заявник висловив бажання підтримувати. Заявка подається в Мюнхені або в Гаазі.

У 1975 році в Люксембурзі була ухвалена Конвенція про європейський патент для Спільного ринку (Конвенція про патент Співдружності). Завдяки цій Конвенції «Європейський патент» являє собою «букет» національних патентів. Таким патентам надається національний режим в країнах-учасницях.

У рамках ЄПО функціонує заснований в 1977 році Інститут професійних представників (ЕРІ), який виконує функції постійної професіональної асоціації і міжнародної корпорації з питань законодавства у рамках ЄПО. Діяльність ЕРІ спрямована на співробітництво у сфері підвищення кваліфікації спеціалістів з питань охорони промислової власності.

В рамках Європейського Союзу з 1996 року функціонує Товариство по товарним знакам (СТМ). Метою Товариства є гармонізація національних законів країн ЄС з питань охорони знаків для товарі та послуг з метою встановлення правил для спрощення і полегшення процедури міжнародної реєстрації знаків для країн-учасниць. Встановлені єдині правила складання заявки, проведення експертизи та реєстрації знаків, а також порядку сплати зборів, які діють на території держав ЄС. Заявки подаються у компетентне національне патентне відомство країн-учасниць, у Відомство по гармонізації внутрішнього ринку (ОНМІ), або у Відомство по товарних знаках країн Бенілюксу.

Особливе значення для України має Угода про заснування Міждержавної ради з охорони промислової власності, підписана у 1993 році країнами бувшого СРСР, яка є спробою створити міждержавну систему охорони промислової власності на території колишнього СРСР.

Євразійська патентна організація з Адміністративною Радою заснована шляхом підписання Євразійської патентної конвенції 1994 р. Штаб-квартира у Москві. Видає євразійський патент на винаходи, який діє на території країн-учасниць. Видача обумовлена відповідними матеріально-технічними нормами, які містяться в Конвенції. Строк дії євразійського патенту – 20 років з дати подання заявки. Процедурні норми передбачають подання заявки через національні патентні відомства.

В Євросоюзі проводиться робота в рамках спеціальної Конвенції 1975 р. в напрямку створення єдиного патенту Євросоюзу в координації з Європейською патентною організацією. Тісні зв’язки встановлені з патентними відомствами США та Японії.

В країнах Бенілюксу також створені єдині Центри для реєстрації та захисту промислових зразків та торговельних марок.

На Африканському континенті діють такі регіональні організації:

Африканська організація інтелектуальної власності (Камерун). Була створена відповідно до підписаної в 1977 році Бангійської угоди для французькомовних країн Центральної і Західної Африки. Відповідно до цієї угоди було створене єдине патентне відомство та ухвалене єдине для країн-учасниць законодавство у сфері захисту промислової власності.

Африканська регіональна організація промислової власності (Зімбабве). В рамках цієї Організації створене єдине Відомство промислової власності англомовних країн Африки з метою видачі патентів за єдиною процедурою і на підставі єдиних вимог до заявок на винаходи. Ця система не передбачає видачі єдиного патенту, а патенти, які видаються Відомством, мають у країнах-учасницях силу національних охоронних документів.