5.1. Поняття та базові положення авторського права

В юридичній літературі запропоновано чимало наукових визначень авторського права. Кожне із наданих визначень підкреслює певні характерні риси, ознаки авторського права:

Авторське право - сукупність наданих авторові прав (повноважень), необхідних для охорони інтересів, які виникають у зв’язку зі створенням творів та використанням їх суспільством¹⁶.

Авторське право – правове становище авторів та створених ними творчою працею творів літератури, науки, мистецтва.¹⁷

Авторське право – це надане законом виключне право автора твору оголосити себе творцем цього твору, відтворювати його, розповсюджувати або доводити його до відома публіки будь-якими способами і засобами, а також дозволяти іншим особам використовувати твір визначеним способом¹⁸.

Міжнародні договори та національне законодавство не містять легального визначення поняття «авторське право». Аналіз нормативного регулювання інституту авторського права, а також визначення, що містяться в наукових джерелах, дає можливість виділити суб’єктивну і об’єктивну складові досліджуваного поняття.

В об’єктивному розумінні авторське право – сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають у зв’язку зі створенням і використанням творів науки, літератури і мистецтва.

В суб’єктивному розумінні авторське право – це особисті немайнові і майнові права, що належать особам, які створили твори науки, літератури і мистецтва.¹⁹

Сучасне законодавство багатьох країн світу, в тому числі й України, надає правову охорону двом групам творчої інтелектуальної діяльності, які об’єктивно відображають результат діяльності автора:

• твори науки, літератури, мистецтва

• об’єкти, які прирівняні до творів, - комп’ютерні програми і бази даних.

Тріада «твори літератури, науки, мистецтва» є більше традицією, ніж має практичне значення, так як чинне законодавство та міжнародна практика не встановлюють будь-яких принципових розмежувань в правовому регулюванні цих груп творів²⁰.

В основі дії авторського права лежать принципи, закріплені Бернською конвенцією:

принцип національного режиму - встановлення однакового режиму правової охорони авторських прав як для громадян України, так і для іноземців, осіб без громадянства;

принцип територіальності - охорона прав автора надається всім особам, незалежно від того, чи є країна, громадянами якої вони є, учасницею Бернського Союзу ;

До інших принципів авторського права можна віднести²¹:

• принцип свободи творчості;

• принцип поєднання особистих інтересів автора з інтересами суспільства;

• принцип морального та матеріального заохочення автора за створення та подальше використання творів;

• принцип охорони прав та законних інтересів авторів;

• принцип невідчужуваності особистих немайнових прав;

• принцип свободи авторського договору.

Принцип свободи творчості закріплений в Конституції України і дозволяє самому авторові обирати тему, форму та методи створення майбутнього твору. Свобода творчості є несумісною з цензурою творів науки, літератури та мистецтва (ст.45-1, 47 ЗУ «Про інформацію»).

Принцип поєднання особистих інтересів автора з інтересами суспільства полягає в одночасному законодавчому закріпленні прав автора та його спадкоємців, інтересів суспільства. Наприклад, немайнове право на літературний твір належить авторові, що створив твір, протягом його життя, та його спадкоємцям протягом 70 років після смерті автора. По закінченню зазначеного терміну твір стає надбанням суспільства.

Принцип морального та матеріального заохочення полягає в тому, що як правило, авторові виплачується гонорар за створення твору; авторові можуть виплачуватися відсотки від прибутку, який отриманий в результаті реалізації на ринку його творів. Повинні дотримуватися етичні норми у взаємовідносинах з автором, зокрема, необхідно інформувати автора про долю твору, погоджувати з автором питання, пов’язані з виданням його творів та внесення в нього зміни, виявляти повагу до автора. Вищевказані дії необхідні тому, що твір створений виключно працею автора і автор повинен приймати участь в отримані матеріальних і моральних зисків від подальшого використання його творів.

Принцип всеохоплюючої охорони прав і законних інтересів автора полягає в тому, що законом передбачені: відповідальність за порушення авторського права та способи поновлення порушених прав.

Відповідно до принципу невідчужуваності особистих немайнових прав автора, особисті немайнові права не можуть перейти до інших осіб, хоча б сам автор виявив на це згоду. Угода про передачу особистих немайнових прав автора не буде мати юридичної сили та є недійсною.

Принцип свободи авторського договору замінив діючий раніше принцип нормативної регламентації основних прав та обов’язків за авторськими договорами. У зв’язку з цим законодавство закріпило можливі типи авторських договорів, а також істотні умови. Крім цих та ряду інших обмежень, що вказані в законі, сторони вільні у визначенні змісту та інших умов авторського договору.

Основним завданням авторських і суміжних прав є стимулювання діяльності по створенню і використанню творів, а завданням суміжних прав – забезпечення використання об’єктів, тісно пов’язаних з використанням творів.²²

Правове становище автора забезпечується законодавством як сукупність особистих немайнових та виключних прав автора, іншими словами авторське право має подвійний характер: з одного боку, існує тісний зв’язок з особою автора, з іншого – твори є майновою цінністю.

Поділ прав на особисті немайнові та майнові є умовним, оскільки в деяких випадках важко віднести ті чи інші права до однієї з груп. Частина прав закріплюється тільки щодо певних видів творів, наприклад, право слідування – щодо творів образотворчого мистецтва та літературних творів, право доступу – щодо творів архітектури.

Проте національне законодавство України визначає, які права відносяться до особистих немайнових (ст. 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права»), а які до майнових (ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Загалом законодавство України про авторське право спрямоване на захист інтересів авторів шляхом надання їм певних визначених, обмежених у часі прав, що дозволяють їм контролювати використання їхньої творчої діяльності. Причому ці права стосуються не матеріального об’єкта, у якому може бути втілений результат творчої праці, а продукту діяльності людського розуму як такого ²³.

Значення такого поділу полягає в тому, що особисті немайнові права можуть належати лише авторові і не можуть передаватися іншим особам. Майнові права носять виключний характер. Такий характер мають не лише суб’єктивні авторські права, які належать творцю, а й права, які переходять відповідно до закону іншим особам, зокрема, роботодавцям або спадкоємцям. Авторські права, які передаються на підставі авторського договору, можуть бути як виключними, так і не виключними.

Особливістю авторського права є автоматичне виникнення авторських прав з моменту створення твору (ст. 5 Бернської конвенції, ст.11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). При цьому чинне законодавство України встановлює право автора здійснити державну реєстрацію результату своєї творчої інтелектуальної діяльності. «Реєстрація права на твір дозволяє істотно скоротити судові витрати автора, забезпечити позитивний результат розгляду справи за умови можливого відшкодування витрат на адвоката, а також домогтися значного відшкодування збитків»²⁴.

Відсутність формального підходу до виникнення правової охорони авторських прав має як позитивну сторону – полегшення становища автора твору, так і негативну сторону – в певних випадках важко довести авторство і, відповідно, захистити порушені права. Законодавець визначає, що автором твору буде вважатися та особа, яка зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору, т.зв. презумпція авторства ( ч.1 ст.435 ЦК України).

Моментом створення слід вважати надання твору такої об’єктивної форми, яка придатна для сприйняття твору іншими особами та для його відтворення. В національному законодавстві відсутня норма, яка б чітко визначала форми, в яких може бути створений об’єкт (ч.2 ст. 433 ЦК України). Проте такий висновок можна зробити із змісту діючих норм: письмова, усна, звукова, візуальна, об’ємно-просторова форми, зображення.

Правова охорона авторського права за законодавством України виникає на твори незалежно від того, були вони оприлюднені чи ні (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Під оприлюдненням твору слід розуміти здійснення за згодою автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав дії, що вперше робить твір доступним для публіки шляхом опублікування, публічного виконання, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення тощо (ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Всесвітня конвенція про авторське право дозволяє кожній державі вимагати дотримання формальностей чи інших умов для набуття і здійснення авторського права та твори, вперше опубліковані на його території, чи на твори його громадян, незалежно від їх опублікування (Україна в тому числі).

Стаття 3 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначає територіальні межі дії авторського права:

• на території України - на всіх авторів та їх правонаступників незалежно від їх громадянства;

• на громадян України та їх правонаступників - за її межами;

• на іноземців - за межами України на території тих іноземних держав, з якими Україна уклала міжнародні договори.

Не підлягають правовій охороні твори громадян України та громадян держав, з якими Україна уклала міжнародні договори, які були вперше обнародувані за межами України і не оприлюднені на її території протягом 30 днів, а також твори іноземців, які не укладали з Україною міжнародних договорів.

Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, який проставляється на оригіналі і кожному примірнику. Цим знаком є: © - латинська літера С в колі, зазначення імені особи, яка має авторське право, та рік першої публікації твору (ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Слід зазначити, що проставлення даного знаку відіграє суто інформаційну роль і свідчить про те, що певна особа вважає себе власником авторських прав. Тому в ряді випадків необхідно навести й інші докази, які підтверджують авторство.

Якщо твір опубліковано анонімно або під псевдонімом, видавець твору вважається представником автора і має право захищати права останнього. Це право належить представникові до моменту оприлюднення автором свого імені або заявки на авторство.

Для захисту інтересів автора, з одного боку, і для забезпечення інтересів суспільства, з іншого боку, Бернська конвенція та національне законодавство встановлюють строк охорони авторських прав. За загальним правилом, ст. 425, 446 ЦК України, особисті немайнові права охороняються безстроково; строк охорони майнових прав становить все життя автора та 70 років після його смерті. Відлік строку охорони майнових прав починається з 1 січня наступного року за роком смерті автора. З цього правила існують виключення, закріплені в ст. 28 Закону України «Про авторське право і суміжні права», зокрема, строк охорони прав на твори, створені у співавторстві, опубліковані анонімно чи під псевдонімом, опубліковані після посмертної реабілітації автора, вперше опубліковані протягом 30 років після смерті автора, вперше оприлюднені після закінчення 70-річного строку після смерті автора.

По закінченню строку правової охорони твори стають суспільним надбанням. Такі твори можуть вільно використовуватися всіма особами без виплати авторської винагороди, але з обов’язковим дотримання особистих немайнових прав автора.