8.2. Способи комерціалізації прав інтелектуальної власності

Як зазначалося раніше, використання інтелектуальної власності в господарській діяльності здійснюється на умовах її комерціалізації. Впровадження і використання об'єктів інтелектуальної власності становить собою комерційний інтерес і дозволяє одержувати певні прибутки як власникові прав, так і одержувачу прав використання. Постає питання: яким саме чином можливе здійснення такого використання і які воно має особливості? Загалом даний процес має назву комерціалізації об'єктів інтелектуальної власності і може бути реалізований декількома шляхами залежно від обраної стратегії їх використання (рис. 8.2.)⁷¹. Оскільки сучасний ринок щільно наповнений конкурентами, а ефективне впровадження об'єктів інтелектуальної власності є доцільним і обґрунтованим, то актуальним є дослідження і аналіз основних підходів до їх комерціалізації.

Основними способами комерціалізації об'єктів права інтелектуальної власності (ОІВ) є:

- використання об'єктів права інтелектуальної власності у власному виробництві;

- внесення прав на об'єкти права інтелектуальної власності до статутного капіталу підприємства;

- передача (продаж) прав на об'єкти права інтелектуальної власності (рис.8.3. )

Рис.8.2. Стратегії використання прав на об’єкти інтелектуальної власності

З точки зору отримання прибутку така форма комерціалізації як використання ОПІВ у виробництві товарів і послуг є найбільш вигідною, тому що весь прибуток, що генерується ОІВ у процесі виробництва товару або послуги, залишається на підприємстві. В той же час цей спосіб комерціалізації пов’язаний зі значними витратами на доопрацювання ОПІВ, розроблення технології, запровадження продукції у виробництві тощо. Такі витрати можуть набагато перевищувати видатки на створення ОПІВ, що використовуються у виробництві. Тому існує емпіричне правило, згідно з яким приступати до комерціалізації в такий спосіб слід у випадках, коли очікуваний прибуток від використання ОПІВ у виробництві у 100 і більше разів перевищуватиме витрати на створення ОПІВ.

.

Рис.8.3. Основні способи комерціалізації об‘єктів інтелектуальної власності

Отримання прибутку під час впровадження ОПІВ у виробничу діяльність є опосередкованим, оскільки він забезпечується не за рахунок самого ОПІВ, а при продажу товару, виробленого з його використанням. ОПІВ ставиться на облік за вартістю, що дорівнює витратам на його створення.

Економічний ефект від використанняОПІВу господарській діяльності

забезпечує підприємству потенційні можливості :

- створення нової технології;

- освоєння нових ринків;

- зниження витрат на виробництво (при впровадженні ресурсо-,

енергозберігаючих технологічних процесів).

Хоча спосіб комерціалізації шляхом використання ОПІВ у виробництві товарів і послуг може принести найбільший прибуток серед існуючих способів, він пов’язаний із найбільшими ризиками. Тому що від моменту прийняття рішення про комерціалізацію і до моменту випуску продукції минає багато часу і за цей час можуть статися події (виробничого, фінансового, політичного характеру), що перешкоджатимуть здійсненню інноваційного проекту або будуть ускладнювати його здійснення. Серйозною перешкодою для цього способу комерціалізації є те, що він вимагає значних початкових інвестицій (внутрішніх або зовнішніх).

Стосовно вкладення прав на об'єкти інтелектуальної власності до статутного капіталу інших підприємств як способу їх комерціалізації можна зазначити, що він дозволяє брати участь в організаційно-управлінських процесах і отримувати певні прибутки залежно від розміру вкладених прав. Тобто такого роду права становлять собою насьогодні нематеріальний актив, що має реальну цінність, створює додаткову ринкову вартість підприємства і може бути формою участі у капіталі інших підприємств, приносячи в результаті реальну вигоду власникові. Внесення прав на об'єкти інтелектуальної власності до статутного капіталу дозволяє збільшити його, що є, в свою чергу, привабливим з точки зору привертання інтересу кредиторів та інвесторів до даного підприємства. Внесення прав на ОІВ до статутного капіталу замість «живих грошей» надає:

1. право на отримання частки прибутку (дивідендів);

2.право на участь в управлінні підприємством через загальні збори правління.

Якщо правовласник не передбачає використовувати ОІВ у власному виробництві чи розпочати новий бізнес або створити спільне підприємство, він може передати повністю права власності на ОІВ іншій фізичній або юридичній особі. Майнові права на ОІВ є сукупністю права володіти, користуватися і розпоряджатися цим об'єктом.

Передача прав власності шляхом їх продажу передбачає зміну такої частини майнового права, як право власності. Продаж прав у повному обсязі здебільшого проводиться через договір купівлі-продажу як договір обмінної угоди, за яким у результаті передачі права власності на об'єкт інтелектуальної власності (продажу охоронного документа - патенту або свідоцтва) власник як сторона, яка продає, втрачає всі майнові права на нього. Тобто якщо продано патент на винахід, то він перереєстровується на ім'я нового правовласника і до останнього переходять всі майнові права на цей об'єкт.

Але частіше передається лише право користування об'єктом інтелектуальної власності.Власник прав на будь-який об'єкт промислової власності (ліцензіар) може продати ліцензію (видати дозвіл на користування об'єктом інтелектуальної власності) будь-якій особі (піцензіату), якщо він не хоче або не в змозі використовувати відповідний об'єкт.

Продаючи ліцензію мають мету отримати прибуток, не втрачаючи капіталу на виробництво та освоєння ринку. Продаж ліцензії - це шлях впровадження технології на ринку без продажу товарної продукції. Доходами від продажу ліцензій юридичні або фізичні особи покривають свої витрати на наукові дослідження. Придбання або продаж ліцензії є діловою угодою. Факт продажу або купівлі ліцензії юридичне оформляється ліцензійним договором Ліцензіат отримує право на використання об'єкта інтелектуальної власності лише на обумовленій ліцензійним договором території та на певний термін.

Найменшефективним є спосіб комерціалізації через продаж інформації про розробку, тобто, коли продаються результати інтелектуальної діяльності, права на які не захищені охоронним документом — патентом або свідоцтвом. В свою чергу, набагато ефективнішим способом комерціалізації ОПІВ є розвиток бізнесу з його подальшою капіталізацією на фондовому ринку.

Передача прав користування ОПІВ може відбуватися за такими договорами:

- за ліцензійним договором;

- за договором комерційної концесії (франшизи);

- за договором лізингу.

Продаж ліцензій на використання ОПІВ є одним з найпопулярніших способів їх комерціалізації, передача прав за договором комерційної концесії (франшизи) сприяє поширенню бізнесу, а вибір такої схеми комерціалізації, як лізинг, дозволяє підприємцям-початківцям відкривати

свою власну справу навіть за умов обмеженого стартового капіталу. Це дозволяє оперативно використовувати у виробництві продукти інтелектуально-інноваційної діяльності.

У випадку укладання ліцензійних угод, договорів лізингу і комерційної концесії майнове право у частині його володіння залишається за власником, передаються лише права користування. Загалом, слід зазначити, що такий підхід до комерціалізації об'єктів інтелектуальної власності становить собою неабиякий інтерес для обох сторін угоди. Правовласник одержує прибуток у вигляді платежів за користування переданим ним правом іншою особою, тим самим компенсує понесені свого часу витрати на створення такого об'єкту.

Друга сторона даного процесу, у свою чергу, отримує вже готові розробки, технологію, торгову тарку, імідж, ім'я тощо, маючи економію на початкових витратах розгортання бізнесу. Тому ефективна організація такого формату ведення бізнесу є привабливою для обох сторін угоди.

Зокрема, у разі укладання ліцензійної угоди, ліцензіар надає право користуватися ліцензією ліцензіатові на умовах сплати роялті-платежу, паушального платежу або комбінованого. Про високу дохідність об'єктів інтелектуальної власності свідчить той факт, що на сьогодні світові темпи зростання торгівлі ліцензіями сягають у середньому 12%.

Стосовно передачі прав на об'єкти інтелектуальної (зокрема промислової) власності, офіційні дані Держслужби інтелектуальної власності України свідчать про те, що відбувалась активна робота по реалізації завдань, спрямованих на проведення державної політики у сфері використання прав на об'єкти промислової власності, що мають правову охорону в Україні ( таблиці 8.1 – 8.3 )⁷².

Таблиця 8.1.