5.5. Договори в сфері авторських прав і суміжних прав

Передача прав на використання твору іншими особами здійснюється на підставі авторського договору (ст.31 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Договірна форма дозволяє учасникам інтелектуально-правових відносин деталізувати і максимально захистити як права автора, так і права користувачів авторськими правами.

Авторський договір – це угода автора чи його правонаступника з іншими особами про вчинення відповідно до закону будь-яких дій з приводу володіння, користування та розпорядження твором⁴⁵.

Авторський договір є цивільно-правовим, тому на нього поширюються загальні положення про договори та норми зобов’язального права за невиконання правочинів.

За правовою природою авторський договір двосторонній, консенсуальний, платний.

Сучасне українське законодавство виходить з принципу свободи авторського договору, відповідно до якого сторони самостійно встановлюють взаємні права та обов’язки, а також інші умови договору. Поряд з цим, законодавство містить ряд умов, які викладені в диспозитивній або імперативній формі. Диспозитивні правила вступають в силу тоді, коли сторони в договорі не врегулювали певні питання, наприклад, права, що передаються на підставі договору, вважаються невиключними, якщо інше не встановлено в договорі. Імперативні норми встановлюють або заборонену поведінку, або зобов’язання вчинити певні дії.

Класифікацію авторських договорів можна провести за наступними критеріями⁴⁶:

- в залежності від виду твору, з приводу якого укладається договір, виділяють авторські договори на створення і використання: літературних, музичних, аудіовізуальних, архітектурних та інших творів;

- за предметом договору: договори замовлення, на готовий твір;

- за передачею виключних авторських прав: з повною передачею, з частковою передачею, без передачі. За авторським договором про передачу виключних прав покупець стає фактичним володільцем твору. Договір про передачу невиключних прав дозволяє використовувати твір разом з іншими особами, які наділені виключними правами;

- за способом використання твору: видавничий, постановочний, сценарний, про депонування рукопису, художнього замовлення та ін. Наприклад, розмноження і тиражування літературних, наукових, музичних творів здійснюється на підставі видавничих договорів, які укладаються між автором і видавництвом.

ЦК України не визнає авторських договорів, і містить тільки положення про ліцензійні договори, однакові для використання як в сфері авторського права, так і в сфері промислової власності. Закон України «Про авторське право і суміжні права» (ст. 31) встановив можливість укладати такі основні види договорів : авторський договір на право використання твору, авторський договір замовлення.

До різновидів зазначених договорів можна віднести:

- договір про передачу права на використання твору (передбачає право автора або його правонаступників надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами. Договір може передбачати передачу виключного права на використання твору або передачу невиключного права використання твору)

- видавничий договір ( передбачає передання автором або його правонаступником видавництву науковий чи літературний твір, а видавництво зобов’язується опублікувати цей твір. Автор передає видавництву виключні чи невиключні права на відтворення та розповсюдження. В договорі може бути передбачена умова про конфіденційність змісту договору);

- договір про депонування рукопису (передбачає встановлення умов та порядку оприлюднення і подальшого використання твору, який є цікавим для звуженого кола осіб. Об’єктом договору є рукопис статті, огляди, монографії, збірники наукових праць, матеріали конференцій, науково-дослідні роботи. Договір депонування близький до договору схову, по суті це і є передача рукопису на зберігання.)

- постановочний договір (передбачає створення і передання видовищній організації драматичний, музичний або музично-драматичний, хореографічний або пантомімний твір, а організація зобов’язується випустити твір у світ та виплатити авторську винагороду.)

- сценарний договір (передбачає створення і передання кіно-, теле- або організації мовлення сценарій для фільму або телепередачі в обумовлений сторонами строк, а студія зобов’язується сплатити авторську винагороду. Особливістю цього договору є те, що поряд із правами автора, у режисерів, постановників та операторів виникають також авторські і суміжні права на твір.)

- договір на створення і використання комп'ютерних програм (передбачає можливість перевідступлення авторського договору; визначення типів пер­сональних комп'ютерів, для яких може бути використана комп'ютерна програма, їх кіль­кість і місцезнаходження; права сторін на по­дальші модифікації і удосконалення; кількість виготовлених копій; забезпечення доступу до вихідного коду; порядок використання твору третіми особами; терміни і порядок навчання користувача; інші (особливі) умови, які сторо­ни визнають за необхідне передбачити в автор­ському договорі. Цей договір може включати такі документи: текст договору; технічне зав­дання; технічні умови; календарний план або програму робіт; специфікації; опис використо­вуваного обладнання; угоду між авторами про розподіл винагороди.)

- договір художнього замовлення (визначає відносини, пов'язані зі створенням твору обра­зотворчого мистецтва з метою його публічного показу. Предметом договору є різноманітні тво­ри образотворчого мистецтва, які створюються автором на замовлення організацій та приват­них осіб і стають власністю останніх. Володільці придбаних творів вправі розпоряджатися ними на свій розсуд, дотримуючись законодавства про авторське право.)

- договір на використання в промисловості творів декоративно-прикладного мистецтва (призначений для урегулювання питань, що ви­никають у зв'язку з тиражуванням в промис­ловості оригінальних творів декоративно-при­кладного мистецтва. Договір укладається тіль­ки з позаштатними художниками підприємств. Автори отримують винагороду як за створення твору, прийнятого до використання, так і за подальше його тиражування залежно від обся­гу використання.)

- договори про використання об’єктів суміжних прав (призначений врегульовувати майнові права виконавців, виробників фонограм та відеограм, організацій мовлення. Учасниками цих договорів можуть виступати організації колективного управління майновими правами автора)

- ліцензійні договори про використання творів (гл.75 ЦК України встановлює порядок передачі виключних прав на твір та використання твору іншим особам. Ліцензійні договори передбачають способи використання твору, тобто конкретні права, що передаються за таким договором, строк дії договору ат визначає територію його чинності, розмір винагороди і порядок визначення за кожний спосіб використання твору)

- договори про управління майновими правами автора (на практиці управління автором своїми майновими правами на індивідуальній основі не завжди є можливим або доцільним. З іншого боку, правовласник також, як правило, не має можливості самостійно відстежувати використання власних творів (записів), вести переговори про виплату винагороди за таке використання та збирати її. Ці функції взяли на себе організації колективного управління майновими правами ⁴⁷).

Елементи авторського договору.

Суб’єктами авторських договорів виступають фізичні і юридичні особи, держава. Передусім, суб’єктом виступає автор або його правонаступник, з одного боку, а з іншого – як правило, організація, що за характером своєї діяльності може використовувати твір. Контрагентом може виступати і фізична особа, наприклад, за договором замовлення.

Форма договору – письмова чи усна (ч.1 ст. 33 Закону). Як правило сторони укладають єдиний документ. Закон передбачає можливість розроблення видавництвами, театрами, іншими організаціями типового договору. Усна форма договору передбачена для опублікування твору в періодичних виданнях.

Предметом авторського договору є майнові права на створення чи використання творів науки, літератури, мистецтва. В теорії авторського права прийнято в якості предмета договору розглядати сам твір.

Всі майнові права на використання твору, які не були передані на підставі авторського договору, вважаються не переданими (ч.1 ст.31, ч.8 ст. 33 Закону). Предметом договору не можуть бути права, які на момент укладання договору не були відомі (ч.3 ст.33 Закону).

Строк договору може визначатися декількома способами:

• сторони самостійно встановлюють строк дії договору, але не більший, ніж строк чинності майнових прав;

• укладання договору на невизначений строк (ч.3 ст. 1110 ЦК України) означає, що при відсутності умови про строк договору він вважається укладеним на строк, що залишився до спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності, але не більше ніж на п'ять років. Обов’язковою умовою є попередження контрагента за 6 місяців до розірвання договору;

• строки виконання зобов’язань сторонами, які є коротшими за загальний строк дії договору.

Ціна договору - авторська винагорода, яку користувач повинен заплатити авторові чи його правонаступнику за користування правами на підставі договору. Як правило ціна встановлюється у відсотках до доходу за використання правами, а якщо таке не можливо встановити – у фіксованій сумі.

Ціна встановлюється за домовленістю між сторонами, хоча Постановою КМУ «Про мінімальні ставки авторської винагороди (роялті) за використання творів літератури і мистецтва» встановлені мінімальні ставки авторської винагороди (роялті), які можуть застосовуватися тоді, коли сторони не визначили ціну самостійно.

Істотними умовами авторського договору є: строк дії договору, спосіб використання твору, територія, на яку поширюється передання право, розмір і порядок виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди.

Зміст авторського договору.

В авторському договорі повинні бути зафіксовані такі основні обов’язки автора:

створення й передача організації – замовникові свого твору (чітко мають бути прописані вимоги до твору);

особисте виконання роботи (при зміні складу авторів необхідна згода замовника, а технічна допомога не потребує додаткової згоди замовника);

передача твору у визначений замовником строк (договір може передбачати передачу твору частинами. Твір має бути підготовлений у належному зовнішньому вигляді, кількості та передане уповноваженому представникові замовника);

доробка твору на вимогу замовника (обов’язково має бути визначено як умова договору);

участь у підготовці твору до використання (залежить від виду твору, способу використання та конкретизується в кожному договорі окремо);

дотримання виключних прав замовника.

Замовник або користувач твору за авторським договором повинен:

розглянути й прийняти твір, наданий автором;

письмово повідомити автора про схвалення твору, відхилення твору на підставі критеріїв, що визначені в договорі, необхідності внести певні правки;

спиратися на думку рецензентів, відзиви та висновки як власних спеціалістів, так і спеціалістів з інших організацій;

забезпечити дотримання всіх особистих немайнових прав автора, в тому числі, на захист твору від змін;

залучення автора до роботи по підготовці до видання;

використовувати твір автора саме в той спосіб, який передбачений договором;

виплатити авторові винагороду.

В авторському договорі за участю іноземців повинно включати валютне застереження – це умова договору, яка вказує на те, валюта якої держави виступає як валюта боргу, в якій валюті повинен бути здійснений платіж і яким має бути курсове співвідношення.

Відповідальність за авторським договором – це поновлення порушених прав і законних інтересів потерпілої сторони за рахунок порушника. Форми та обсяг відповідальності залежать від змісту договору (ст.52 Закону).

Особливостями відповідальності за авторським договором є: цивільно-правовий характер, але значно вужчий перелік зобов’язань, порівняно із загальними цивільно-правовими способами відповідальності; відповідальність автора і відповідальність набувача не співпадають між собою ані за обсягом, ані за підставами. Автор несе відповідальність за винні дії, в той час як набувачі несуть відповідальність незалежно від форми вини і відповідають в повному обсязі; чинне законодавство не містить чіткого переліку видів відповідальності за порушення умов договору, а тільки встановлює граничний розмір відповідальності. Це означає, що сторони можуть передбачити договором будь-які форми і способи відповідальності, які не протирічить чинному цивільному законодавству.

Цивільне право виходить із наявності трьох форм вини: умислу, необережності та грубої необережності. Умисна вина автора або користувача полягає у діях або бездіяльності з метою невикористання або неналежного використання зобов’язань за договором, або створення не можливостей його виконання.

Вина у формі необережності проявляється в тих випадках, коли автор не виявляв ту ступінь обачливості, яка від нього вимагалася.

Ознаками договірної відповідальності є майновий характер (штраф, пеня); відносний характер (ст. 34 Закону); визначений розмір завданої шкоди або збитків.

На боці кожної із сторін договору можуть виступати декілька осіб. Такий суб’єктивний склад правовідносин називається множинністю осіб. Відповідальність з множинністю може бути частковою і солідарною. Остання настає у випадках, передбачених законом або договором. При невизначеності в договорі обсягу виконаної роботи кожним автором співавтори скоріше за все понесуть солідарну відповідальність. При неможливості визначити долю участі кожного співавтора, сторони несуть також солідарну відповідальність.

Відповідальність автора може полягати: у повернені отриманого гонорару; в односторонньому розірванні договору з автором твору; у відшкодування автором збитків, в тому числі упущеної вигоди; у сплаті автором неустойки.

Підставою відповідальності за авторським договором є: порушення способу чи форми використання твору; завдання збитків авторові; несплата авторської винагороди.

Припинення авторського договору. Переважна більшість авторських договорів припиняються в результаті закінчення строку їх дії незалежно від того, чи були замовником або набувачем використані права чи ні.

Договір може бути припинений достроково на вимогу однієї із сторін з поважних причин, а саме, незацікавленість замовника або набувача в подальших правовідносинах, порушення особистих немайнових прав автора.

Договір може бути розірваний за взаємною домовленість між сторонами або заміна одного зобов’язання іншим, також підставою для припинення договору може бути смерть або припинення діяльності однієї із сторін.