5.3. Суб’єкти авторського права. Суб’єктивні права автора

Первинним суб’єктом авторського права визнається автор (творець) – особа, яка своєю творчою працею створила твір (ст. 435 ЦК України). За загальним правилом автором вважається та фізична особа, яка зазначена як автор на оригіналі або на примірнику твору. Громадянство або рівень дієздатності особи не впливає на визнання її автором.

Суб’єктами авторського права визнаються також особи, які подають заявки на інші об’єкти інтелектуальної власності, наприклад, автори документації, яка розробляється для отримання охоронного документа.

До первинних суб’єктів відносять осіб, які спільною творчою працею створили твір, - співавторів (ст. 436 ЦК України). Відносини співавторства слід відрізняти від спільного використання твору, створеного різними авторами, а також від сприяння у створені твору, яке не носить творчого характеру (наприклад, технічна допомога).

Якщо кожна із частин твору, створеного у співавторстві, може використовуватися самостійно, то співавторство називається роздільним. У випадку, коли виокремити частку кожного співавтора неможливо, співавторство називається нероздільним. В залежності від виду співавторства визначається режим реалізації прав на створений об’єкт.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порядок використання прав на твір реалізується на підставі договору між співавторами. Договір укладається до моменту створення твору, але має юридичну силу з моменту його укладання. В такому договорі співавтори можуть визначити процедуру реалізації прав на твір: послідовність зазначення прізвищ авторів, розподіл частин твору для написання, право опублікування та іншого використання такого твору в цілому, підстави відмови у дозволі на опублікування нероздільного твору, розподіл винагороди між авторами тощо.

Укладання договору між співавторами є правом, а не обов’язком авторів. Тому у випадку, коли співавтори не уклали між собою договору, законодавець встановив режим спільного користування і розпорядження авторськими правами на рівних умовах (ст. 436 ЦК України).

Частина 3 ст. 13 Закону України «Про авторське право і суміжні права» зазначається, що співавторством є право на інтерв’ю. Інтерв’ю може визнаватися як роздільне або нероздільне співавторство. Слід також підтримати позицію тих авторів, які вважають, що співавтори інтерв’ю повинні укласти договір у письмовій формі, в якому необхідно передбачити порядок використання прав на даний об’єкт та розмір авторської винагороди.

Похідними суб’єктами авторського права є правонаступники, які набувають майнові права на результати творчої діяльності на підставі закону або договору. До таких суб’єктів відносяться:

• спадкоємці;

• роботодавці авторів службових творів;

• видавники певних творів;

• правонаступники юридичних осіб;

• набувачі на підставі договору.

Правонаступниками є фізичні та юридичні особи, які не приймають участі у створенні творів науки, літератури та мистецтва, але наділені певним обсягом авторських повноважень по використанню творів в результаті спадкоємства, договорів та інших підстав. До них не переходять особисті немайнові права, а лише майнові права автора.

Суб'єктом авторського права є також упорядник збірника, діяльність якого полягає в організації, обробці, систематизації або поновленні твору (ст. 19 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Укладач визнається автором, оскільки в процесі комплектації матеріалу виконує певну дослідницьку роботу.

Якщо до збірки входять твори, які захищені авторським правом, то укладач повинен отримати згоду авторів на використання їх творів у збірнику. При цьому авторські права укладача не залежать від наявності авторських прав на твори, які входять у збірку.

Авторські права укладача будуть виникати і на твори, що не охороняються нормами авторського права і входять до збірки: закони, офіційні тексти, звіти державних органів, судові рішення, твори народної творчості тощо. У цьому випадку авторські права будуть належати укладачеві за умови, що він обробив або оригінально систематизував дані об’єкти.

Перекладач визнається суб’єктом авторського права, має право на зазначення свого імені, опублікування, відтворення або розповсюдження перекладу тощо (ст. 20 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Для перекладу необхідною умовою є отримання згоди автора оригінального твору та домовленість про виплату винагороди за використання тексту. Автор твору і перекладач є самостійними суб’єктами авторського права.

Важливу роль в реалізації майнових прав авторів та інших правоволодільців відіграють організації колективного управління майновими правами. Такі організації діють на підставі статуту і в межах, визначених власником авторських прав. Ці організації є некомерційними і виконують функцію представника.

На результати своєї творчої діяльності автор (виконавець) набуває інтелектуальні права, які називаються авторськими правами або особистими немайновими правами автора (ст. 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). До них відносять:

• право авторства;

• право забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо автор твору бажає залишитися анонімним;

• право на недоторканість твору.

Право авторства - це юридично забезпечена можливість особи вважати себе автором твору і вимагати цього визнання від інших³⁹. Право авторства є невідчужуваним, тобто не може передаватися іншим особам, навіть за бажанням автора. Авторство носить абсолютний характер, оскільки йому кореспондують обов’язки всіх інших осіб.

Автор має право видавати свій твір під своїм іменем, під псевдонімом або анонімно, а також вносити зміни у позначення імені. Якщо твір видається під псевдонімом або анонімно, то інтереси автора представляє видавництво, з яким автор укладає цивільний договір, в якому, в тому числі, визначають можливість розкриття анонімності або дійсного прізвища автора, а також встановлюють відповідальність за розкриття цієї таємниці.

Право на недоторканість твору полягає в захисті прав автора на твір від:

а) перекручення змісту твору;

б) спотворення твору;

в) зміни твору;

г) будь-якого іншого посягання на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

Право на недоторканість твору не допускає внесення до нього змін чи доповнень, скорочень, супроводження його ілюстраціями, передмовою та післямовою, коментарями чи поясненнями.

Це право належить не тільки авторові, але і його спадкоємцям. Останні мають право вирішувати, чи можна змінювати, скорочувати або доповнювати твори. Вони мають право висловлювати побажання автора, які були закріплені в письмовій формі, в заповіті, щоденниках, листах тощо.

До особистих немайнових прав також відносять право доступу, передбачене ст. 26 Закону України «Про авторське право і суміжні права», яке реалізується авторами творів образотворчого мистецтва. Зокрема, автор твору може вимагати від власника оригіналу надавати можливість використовувати твір для відтворення, а також проводити фото- чи відеозйомку об’єкта.

Майнові права автора реалізуються у виключних правах на твір. Відповідно до ст. 440 ЦК України, авторові належить виключне право на використання твору в будь-якій формі та в будь-який спосіб, які не протирічать діючому законодавству. Виключні майнові права дозволяють авторові або правонаступникам автора контролювати використання творів третіми особами.

Перелік дій, які визнаються використанням твору, та можуть передаватися третім особами, закріплений в ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Пропонуємо розглянути перелік, систематизувавши його за групами⁴⁰:

1) створення і використання копій:

- відтворення творів - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер. Різновидами права на відтворення є репродуцирування (факсимільне відтворення твору за допомогою технічних засобів), право на запис виконання (означає. що ніхто не має право без дозволу осіб, яким належить виключне право на використання, записувати твори);

- розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;

- будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення. Твір може бути оприлюднений у певній формі, що не означає автоматичного оприлюднення в іншій формі.

Поняття оприлюднення є більш широким порівняно із поняттям опублікуванням (випуск в світ), яке є однією з форм оприлюднення. Відповідно до ст. 3 Бернської конвенції під "випущеними у світ творами" слід розуміти твори, випущені за згодою їх авторів, яким би не був спосіб виготовлення примірників, за умови, якщо ці примірники випущені в обіг у кількості, здатній задовольнити розумні потреби публіки, беручи до уваги характер твору;

- здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер;

- імпорт примірників творів –полягає у встановлені дозволів і заборон на імпорт товарів, в яких втілені об’єкти авторського права і суміжних прав. Передбачалося, що це право дозволить зменшити ввезення контрафактних товарів;

2) демонстрація творів:

- публічне виконання - подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час

- публічна демонстрація - публічне одноразове чи багаторазове представлення публіці за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав у приміщенні, в якому можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, аудіовізуального твору чи зафіксованого у відеограмі виконання або будь-яких рухомих зображень;

- публічний показ - будь-яка демонстрація оригіналу або примірника твору, виконання, фонограми, відеограми, передачі організації мовлення за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо або на екрані за допомогою плівки, слайда, телевізійного кадру тощо (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) або за допомогою інших пристроїв чи процесів у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї особи, яка здійснює показ, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час (публічний показ аудіовізуального твору чи відеограми означає також демонстрацію окремих кадрів аудіовізуального твору чи відеограми без дотримання їх послідовності);

За комерційне використання музичних творів, власники барів, кафе і ресторанів зобов’язані виплачувати винагороду авторам через організації колективного управління майновими правами автора. Автори слів і музики мають право на отримання мінімальної ставки винагороди, яка виплачується власниками як платних, так і безоплатних закладів відпочинку на підставі Постанови КМУ «Про мінімальні ставки авторської винагороди (роялті) за використання творів літератури і мистецтва»

3) передача твору з використанням технічних засобів:

- публічне сповіщення творів (подання своїх творів до загального відома публіки) - передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті. До цієї груп прав відносять також право на використання об’єктів авторського права в мережі Інтернет;

4) додаткові дії:

- переклади творів;

- переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

- включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо.

Право на використання твору безпосередньо пов’язане із правом автора на плату за використання твору. Авторська винагорода встановлюється Постановою КМУ «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав» та визначається у вигляді відсотків або твердої суми від доходу, отриманого від використання твору.

До майнових прав також відносять право слідування (ст. 27 Закону), яке передбачає можливість отримання 5% від реалізації кожного наступного продажу об’єктів образотворчого мистецтва.

Авторське право передбачає випадки вільного використання творів без згоди автора і без виплати йому винагороди, але з обов’язковим згадуванням імені автора, твору, який використовується, джерела, з якого використовується (ст.21-25 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Перелік способів вільного використання є вичерпним.

Вільне використання творів можливе за наступних умов:

• твір був правомірно оприлюднений або отримана згода автора на використання неоприлюдненого твору;

• особисті немайнові права автора не повинні порушуватися;

• вільне використання не наносить збитків нормальному використанню творів.

До вільного використання творів відносять:

1) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою ;

2) використання літературних і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру;

3) відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором;

4) відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;

5) відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях для висвітлення зазначених заходів, без використання цих каталогів у комерційних цілях;

6) видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих;

7) відтворення творів для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою;

8) публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданому характером таких церемоній;

9) відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів у обсязі, виправданому поставленою метою;

10) відтворення твору в особистих цілях;

11) відтворення твору для навчання;

12) вільне використання комп’ютерних програм в особистих цілях без комерційної мети;

13) вільне відтворення бібліотеками та архівами примірників твору ретрографічним способом, яке не передбачає отримання прибутку.