5.2. Об’єкти авторського права

Об’єктом авторського права є матеріальне втілення, певна речова форма результату інтелектуальної, творчої праці²⁵.

В законодавстві України та міжнародно-правових актах, що регулюють авторські права, відсутнє визначення об’єкту авторського права, але міститься перелік цих об’єктів та певні вимоги до результатів інтелектуальної, творчої діяльності авторів, за умови додержання яких певний результат творчої роботи може бути визнаним об’єктом авторського права і отримати правову охорону.

Твір - сукупність ідей, думок, міркувань, образів, наукових положень, оцінок, висновків, пропозицій тощо, які є результатом творчої діяльності автора, знайшли своє відображення в певній об’єктивній формі, придатній для сприйняття іншими та її відтворення²⁶.

Авторське право не пов’язане з правом власності на матеріальний об’єкт, в якому втілений твір автора. Це творча діяльність – діяльність людського мозоку, який здатен створювати тільки ідеальні образи, а не предмети матеріального світу. Відповідно, сам твір – ідеальний об’єкт, відтворений на матеріальному носієві.

Поняття твору є родовим, тобто більш широким порівняно з поняттям «об’єкт авторського права». В літературі висловлена позиція, відповідно до якої твір є нематеріальним за своєю сутністю, але втілений на матеріальному носієві²⁷. Тому підтримуємо позицію тих авторів, які вважають, що об’єктом авторського права є матеріальне втілення, певна речова форма, результату інтелектуальної, творчої діяльності, тобто об’єктивізація твору.

Твір стає об’єктом правової охорони лише за умови, що він відповідає вимогам чинного законодавства, а саме:

• є результатом інтелектуальної, творчої діяльності;

• виражений в об’єктивній формі, яку сприймають інші та можуть відтворювати її;

• є оригінальним (обов’язково новими повинні бути літературна чи художня форма викладення ідей, в той час як самі ідеї можуть і не бути новими);

• стає об’єктом правової охорони не залежно від того, виведений він з приватної сфери чи ні;

• правова охорона не залежить від призначення і переваг твору ( автор не повинен доводити практичну значимість твору) ²⁸.

Слід зауважити, що правовій охороні підлягає не сама ідея, а викладення цієї ідеї в матеріальній формі.

Авторське право охороняє твір в цілому, а також надає правову охорону частині твору, за умови, що вона може використовуватися самостійно (ст. 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Також слід розмежовувати поняття «об’єктивність твору» та «об’єктивна форму вираження твору». Об’єктивність твору означає його дійсне, безумовне існування незалежно від свідомості людини. При цьому неважливо, у якій формі виражений твір. Для того, щоб твір був доступний іншим, він повинен бути виражений в об’єктивній формі – статичній чи динамічній; твір будь-якого змісту може бути об’єктом правової охорони з деяким обмеженням, що визначені в законодавстві²⁹.

На правову охорону не впливає така характеристика, як закінченість твору. Тому і незакінчені твори підлягають правовій охороні (ст. 433 ЦК, ст. 8 базового закону).

В літературі висловлені думки, згідно з якими зазначені ознаки поділяються на основні (творчий характер та об’єктивна форма) та додаткові (оригінальність твору)³⁰. Якщо твір задовольняє основним умовам, то додаткові розширюють обсяг правової охорони твору незалежно від його призначення, жанру, обсягу, мети, способу оприлюднення. Основні умови є необхідними та достатніми для правової охорони.

Як зазначалося вище, для виникнення права на твір не вимагається виконання будь-яких формальностей щодо них та завершеність, призначення, цінність, спосіб та форма їх вираження. Суб’єкт авторського права для засвідчення своїх прав на оприлюднений чи неоприлюднений твір у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

Твори можна класифікувати за різними критеріями:

за видами інтелектуальної діяльності твори поділяються на твори науки, літератури та мистецтва. Наукові твори – письмові твори наукової, науково-популярної, навчальної спрямованості, які втілені на матеріальному носії. Літературні твори – твори художнього, публіцистичного й прикладного характеру, що втілені на матеріальному носієві. Твори мистецтва – драматичні, музично-драматичні, сценарні, хореографічні, музичні, аудіовізуальні, фотографічні твори ті ін., що викладені різними методами, на різноманітних предметах або з різних матеріалів;

за способами створення – поділяються на самостійні (оригінальні твори) та несамостійні (похідні твори, тобто перероблені твори інших авторів, та складені). Охорона похідним творам надається на рівні з оригінальними творами (ст. 2 Бернської конвенції);

за доступністю творів для суспільства – поділяються на оприлюднені та неоприлюднені;

за наявністю чи відсутністю зв’язку з трудовою діяльністю автора – службові твори і неслужбові твори³¹.

Стаття 433 ЦК України та ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» надають невичерпний перелік об’єктів авторського права:

1) літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо);

2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

3) комп'ютерні програми;

4) бази даних;

5) музичні твори з текстом і без тексту;

6) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;

7) аудіовізуальні твори;

8) твори образотворчого мистецтва;

9) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;

10) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії;

11) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо;

12) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності;

13) сценічні обробки творів, зазначених у пункті 1, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;

14) похідні твори;

15) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини;

16) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;

17) інші твори.

Кожний із зазначених об’єктів має свою специфіку. Стисло розглянемо особливості правової охорони деяких із них.

Комп’ютерні програми, відповідно до ст. 10 Угоди ТРІПС, охороняються на рівні з літературними творами. Аналогічна норма закріплена в національному законодавстві (ст. 433 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Факторами, які дозволяють віднести комп’ютерні програми до об’єктів авторського права, є: вихідний текст, який подібний до літературного твору; методи, теорії, формули додають риси наукового твору; відображення, анімація, графіка – дозволяють віднести даний об’єкт до творів у галузі мистецтва.³².

Міжнародна охорона комп’ютерних програм реалізується на підставі Директиви ЄС «Про правову охорону комп’ютерних програм». Правова охорона поширюється на всі види комп’ютерних програм, в тому числі на операційні системи і програмні комплекси, які можуть бути виражені на будь-якій мові і в будь-якій формі, включаючи вихідний текст і об’єктивний код (ст. 1 зазначеної Директиви). Не підлягають правовій охороні ідеї і принципи організації інтерфейсу і алгоритму, а також мови програмування. Комп’ютерна програма може бути об’єктом патентного права, якщо вона не є основною частиною патентного об’єкта³³.

При закупівлі комп'ютерних програм чи їх отриманні на безоплатній основі суб'єкти господарювання мають:

- набувати виключно ліцензійні примірники комп'ютерних програм або примірники комп'ютерних програм вільного користування, які мають бути забезпечені документацією, що підтверджує правомірність їх використання згідно з ліцензією або ліцензійним договором, або іншим договором щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності чи належність до комп'ютерних програм вільного використання;

- отримувати від постачальника документальне підтвердження правомірності використання комп'ютерних програм, зокрема ліцензію або ліцензійний договір, або інший договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності чи належності до комп'ютерних програм вільного використання. Примірники комп'ютерних програм, що реалізуються на дисках для лазерних систем зчитування (CD-дисках), мають бути марковані контрольними марками згідно з вимогами Закону України “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних”³⁴.

З метою створення внутрішнього контролю за використанням комп’ютерних програм та на виконання положень вищезазначеної Директиви в Україні були прийняті Концепція легалізації програмного забезпечення та боротьби з нелегальним його використанням, Порядок легалізації комп’ютерних програм в органах державної влади, Рекомендації щодо забезпечення правомірності використання комп’ютерних програм і комп’ютерної техніки у діяльності суб’єктів господарювання, Правила використання комп’ютерних програм у навчальних закладах.

Бази даних (компіляції даних) стають об’єктами правової охорони за умови, що вони є результатом творчої діяльності. На міжнародному рівні охорона креативних баз даних вперше була введена Угодою TRIPS (ст. 10). Відповідно до міжнародних норм, авторське право поширюється лише на креатині бази даних, в той час як охорона не поширюється на матеріали баз даних (ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Використання таких об’єктів можливе лише за дозволом правоволодільця.

Бази даних можуть бути об’єктами суміжних прав в частині їх охорони від несанкціонованого вилучення і повторного використання матеріалів, які складають їх зміст.

Мультімедійні та мережові твори (блогі, народні енциклопедії) не визнаються об’єктами авторського права, хоча в ряді випадків можуть охоронятися як креатині бази даних.

Особливість правової охорони творів образотворчого мистецтва обумовлена їх унікальністю та існуванням, як правило, в одиничному екземплярі. З метою забезпечення прав художника, останній наділяється правом слідування, тобто можливістю протягом строку дії авторських прав отримувати відсоток від кожної наступної реалізації твору, що іде за першим продажем (ст. 27 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Підставами виникнення права слідування вважають факт перепродажу оригіналу твору або його копії на аукціоні. Ознаками права слідування є: приналежність автору твору образотворчого мистецтва; публічність перепродажу (аукціон); невідчужуваність; строковий характер дії; майновий характер³⁵.

Унікальність творів образотворчого мистецтва обумовила необхідність визначити правовий режим копіювання (репродукцій) таких творів. Правовій охороні як самостійні об’єкти будуть підлягати репродукції за умови, що вони зазначені як такі, та на їх оприлюднення надана згода автора ³⁶.

Серед творів мистецтва виділяють окрему групу - твори ужиткового мистецтва. Це художні твори, які використовуються в промисловості, основними ознаками яких є їх утилітарний характер і художність виконання. Ця група об’єктів може захищатися як нормами авторського права, так і нормами патентного права (права на промисловий зразок). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» твори ужиткового мистецтва відносяться до об’єктів авторського права.

Твори архітектури, в тому числі твори містобудування та садово-паркової культури, мають подвійне призначення: задовольняють певні потреби людей та виступають як художні твори. Авторській охороні підлягає саме художня сторона. Стаття 12 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлює право автора на викуп твору архітектури в разі руйнування об’єкта, а у випадку неможливості його збереження – фотографування споруди чи створення його копії.

Відповідно до Закону України «Про архітектурну діяльність», архітектурними творами визнаються архітектурні проекти та архітектурні об’єкти. Автори архітектурних проектів мають виключне право приймати участь в подальшій реалізації твору, а також вносити зміни в об’єкт незавершеного будівництва або в його функціональне призначення. Дозволяється одноразове використання архітектурного проекту, кожне наступне – тільки за згодою автора з обов’язковою виплатою йому винагороди.

Особливість охорони фотографічних творів полягає в тому, що строк дії прав не залежить від строку життя автора. Відповідно до ст. 7 Бернської конвенції він має становити не менше 25 років. Такий підхід є більш характерним для суміжних прав. В Україні фотографічні твори є об’єктами авторського права та для них встановлений загальний строк правової охорони даної групи об’єктів.

Картографічні твори характеризуються особливим правовим режимом завдяки тому, що переважна більшість з них створюються на замовлення державних органів і включаються до державних, територіальних і відомчих картографогеодезичних фондів. Вони можуть використовуватися і в інших спосіб.

Аудіовізуальні твори складають самостійну, найбільш складну групу об’єктів авторського права. Особливість обумовлена перш за все тим, що вони можуть сприйматися тільки за допомогою технічних пристроїв. Специфіка реалізації прав на аудіовізуальні твори полягає в нормативному закріплені права автора на отримання справедливої винагороди за кожне використання твору (ст. 17 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Продаж дисків із записом на них аудіовізуальних творів здійснюється відповідно до Закону України “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп‘ютерних програм, баз даних” та Постанови КМУ від 13.10.2000 № 1555 “Про затвердження положень з питань розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп‘ютерних програм, баз даних”; Постанови КМУ від 04.11.1997 № 1209 “Про затвердження Правил роздрібної торгівлі примірниками аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп‘ютерних програм, баз даних”; Постанови КМУ від 17.08.1998 № 1315 „Про затвердження Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів”.

Розповсюдженням примірників аудіовізуальних творів, зокрема дисків, є їх введення в обіг шляхом продажу чи іншої передачі права власності на ці примірники.

Розповсюдження на території України примірників аудіовізуальних творів дозволяється лише за умови їх маркування контрольними марками. Для одержання контрольних марок суб‘єкти господарювання - відтворювачі примірників аудіовізуальних творів подають до Установи, а саме до закладу залученого до видачі контрольних марок, підприємства ДП „Інтелзахист”, документи, визначені статтею 5 Закону України “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп‘ютерних програм, баз даних”.

Експорт записаних дисків може здійснюватися за наявності на них спеціальних ідентифікаційних кодів, контрольних марок, а також отримання суб‘єктом господарювання ліцензії на експорт цих дисків з дотриманням вимог Закону України „Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування”³⁷.

Окрему групу складають переклади, адаптації, аранжування та інші переробки творів. За загальним правилом похідні об’єкти підлягають правовій охороні нарівні з оригіналами. Основна вимога – дотримання прав автора оригінального твору (ст. 20 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Якщо переклад не носить творчого характеру (дослівний переклад без наукової та літературної обробки, офіційний переклад документів), то вони не вважаються об’єктами авторського права. Вимога творчого характеру переробки висувається також до інших об’єктів даної групи.

До складених творів відносять збірники, енциклопедії, словники, антології тощо. Основна умова їх правової охорони – творчий підхід до підбору (ст. 19 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Упорядник збірнику повинен дотримуватися прав авторів, твори яких входять у збірник. При цьому упорядник і автори творів, що ввійшли до збірника, мають право на укладання договору, за яким встановлюються взаємні права щодо можливості вільного використання твору.

Слід також виокремлювати збірники, які з певних причин не є об’єктами авторського права. Авторство на такі збірники може виникнути за умови самостійного відбору і систематизації матеріалу або самостійної обробки.

Окремо регулюється правовий статус службового твору, тобто твору, створеного в порядку виконання службових обов’язків або службового виконання завдань роботодавця (ст. 16 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Майнові права на використання службового твору належать роботодавцеві, якщо в договорі між ними не передбачено інше. Особисті немайнові права залишаються у автора.

Обов’язковою умовою виникнення даної групи правовідносин є наявність самостійного цивільно-правового договору, за яким встановлюється порядок передачі прав від автора до роботодавця, а також порядок і розмір виплати винагороди.

Частина 3 статті 13 Закону визнає об’єктом авторського права інтерв’ю, хоча в загальному переліку даний об’єкт не згадується. Інтерв’ю повинно відповідати умовам охороноздатності: творчий характер і об’єктивна форма. Творчий характер означає, що інтерв’ю повинно полягати в живому спілкуванні з людьми, що дає змогу довідатися про їхні думки, оцінити тих чи інших подій, вчинків тощо. При відсутності однієї із зазначених умов інтерв’ю не буде визнаватися об’єктом авторського права. Закон не захищає суті розмови та ідей, зафіксованих в інтерв’ю. Як і на інші об’єкти авторського права, у співавторів інтерв’ю виникають особисті немайнові і майнові права. Особливість даного об’єкта полягає і в тому, що особа, яка бере інтерв’ю, частіше за все знаходиться у трудових відносинах із певною організацією. Тому для нього виникають авторські права на службовий твір. Між особою, яка бере інтерв’ю, та інтерв’юером виникають відносини співавторства. А це означає, що суб’єкти спільно приймають рішення про можливість реалізації прав на твір, а також розподіляють гонорар за реалізацію даного твору³⁸.

Законодавець, відповідно до положень Бернської конвенції, встановив перелік об’єктів, які не будуть підлягати правовій охороні за законодавством України (ст. 10 Закону України «Про авторське право і суміжні права»):

твори, правова охорона яким не надається (офіційні документи, офіційні переклади, твори народної творчості, розклади руху транспорту, гроші);

об’єкти, які можуть охоронятися іншим законодавством (державна символіка, ідеї, концепції, принципи, відомості про факти і події).