8. Якого виду ліцензії не існує:

8.1. примусова ліцензія

8.2. перехресна ліцензія

8.3. виключна ліцензія

8.4. деклараційна ліцензія

Розділ 7. Правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг Мета вивчення

Формування знань щодо системи охорони різного виду засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту.

Основні питання

7.1. Поняття та базові положення правової охорони засобів індивідуалізації.

7.2.Об’єкти правової охорони засобів індивідуалізації.

7.3. Оформлення прав на торговельні марки і зазначення походження товару.

7. 4. Суб’єкти прав на засоби індивідуалізації та зміст суб’єктивних прав.

7.5. Договори використання засобів індивідуалізації.

7.6. Захист прав на засоби індивідуалізації.

Ключові слова та поняття: засоби індивідуалізації, маркетингові зазначення, комерційне найменування, знак для товарі і послуг, торговельна марка, зазначення походження товару, кваліфіковане зазначення походження товару, домене ім’я, франшиза, комерційна концесія..

Після вивчення теми ви повинні вміти:

• визначати ознаки комерційних найменувань, торговельних марок і зазначень походження товарів;

• вміти визначати особу, яка має право на одержання свідоцтва;

• знати процедуру отримання свідоцтва на торговельну марку та зазначення походження товару;

• визначати, які дії належать до використання засобів індивідуалізації;

• визначати істотні умови договору комерційної концесії та договору франчайзингу;

• обирати спосіб захисту порушених прав власників засобів індивідалізації.

1.Поняття та базові положення правової охорони засобів індивідуалізації

Конкуренція – невід’ємний елемент економіки ринкового типу – викликала необхідність розмежування однорідних видів господарської діяльності різних суб’єктів господарювання та її результатів – товарів, робіт, послуг. Ця мета досягається шляхом використання так званих засобів індивідуалізації, до числа яких відносять комерційне найменування господарюючих суб’єктів, знаки для товарів та послуг (торговельні марки), географічне зазначення походження товарів. Цінність вказаних об’єктів грунтується на довірі споживачів до якості та наявності особливих властивостей у товарах (роботах, послугах), вироблених (виконаних, наданих) певним виробником (виконавцем), позначених певним знаком (наприклад, “Оболонь”), або таких, що походять з певної місцевості (трускавецькі мінеральні води, швейцарські годинники, французькі вина тощо).

Засоби індивідуалізації отримують правову охорону не як результати творчої діяльності. Якщо зображення, наприклад, у вигляді малюнку отримає охорону як знак для товарів і послуг, сам малюнок втрачає охорону як об’єкт авторського права. Віднесення засобів індивідуалізації до об’єктів інтелектуальної власності зумовлено, по-перше, нематеріальним характером цих об’єктів, та, по-друге, схожістю правового режиму використання засобів індивідуалізації з правовим режимом використання інших об’єктів промислової власності: надання власнику засобу індивідуалізації виключних прав на їх використання, дозвіл та заборону їх використання.

Цивільно-правова індивідуалізація суб’єкта господарювання і результатів її діяльності розглядається в літературі як правомірна, юридично значуща діяльність, яка здійснюється в певних цивільно-правових формах, із застосуванням передбачених законом засобів на відособлення юридичної особи і результатів її діяльності серед інших учасників цивільних правовідносин⁵⁷.

Предметом правового інституту засобів індивідуалізації є врегульована нормами права сукупність виключних прав правовласників засобів індивідуалізації, що реалізуються в сфері виробництва, торговельного обігу, виконання робіт, надання послуг тощо.

В практиці в багатьох країнах використовується поняття маркетингові зазначення – це вказівка на учасників ринкових відносин, зокрема, виробників та товари, що ними випускаються, організацій та осіб, які надають послуги. Використання саме цього поняття обумовлено тим, що на думку прихильників цієї ідеї маркетингові позначення відображають ринкове значення позначень; виявляють сутність позначень; не містять протиріч, які властиві поняттю «засоби індивідуалізації».

Поняття “засоби індивідуалізації” об’єднує в собі декілька об’єктів промислової власності. Групу об’єктів, віднесених до засобів індивідуалізації, можна зобразити схематично.

Виступаючи невід’ємною складовою частиною системи об’єктів інтелектуальної власності та системи ідентифікуючих позначень, засоби індивідуалізації характеризуються наявністю власної структури, зумовленої особливим порядком розміщення, взаємодією та впливом її елементів, спільними закономірностями розвитку та єдиним функціональним призначенням.

Аналіз закріпленої ЦК України структури засобів індивідуалізації передбачає виокремлення її окремих видів – основних елементів даної системи, дослідження їх особливих різновидів та групування (класифікацію) останніх за відповідними критеріями. Розгляд структури засобів індивідуалізації дозволяє визначити загальні (універсальні) класифікаційні підстави диференціації та особливі критерії їх розподілу, використання яких дає можливість встановити специфічні, характерні лише для окремого виду ідентифікуючого позначення його різновиди.

Законодавцем встановлені особливі режими правової охорони кожного із зазначених видів об’єктів інтелектуальної власності, елементом яких виступають повноваження управомочених суб’єктів у галузі їх використання. Якщо суб’єкти права на торговельну марку вільні у можливості надання або передачі права на їх застосування будь-яким третім особам на підставі відповідних ліцензійних договорів, то суб’єкти права на комерційне найменування та географічне зазначення цієї можливості взагалі позбавлені чи суттєво обмежені у механізмі її реалізації.

Класифікація засобів індивідуалізації.

За характером оборотоздатності засоби індивідуалізації диференціюються на:

• ті, що залучені до цивільного обороту – вільно оборотоздатні (торговельні марки);

• обмежені в обороті (комерційні найменування – майнові права на їх використання, відповідно до п.2 ст. 490 ЦК України, можуть передаватися іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать чи його відповідної частини);

• вилучені з цивільного обороту (географічні зазначення – суб’єкт права на географічне зазначення може заборонити його використання будь-якою неуправомоченою особою, але не вправі надати чи передати права на нього).

За формою вираження засоби індивідуалізації класифікуються на:

• ідентифікуючі позначення словесного характеру (комерційні найменування та географічні зазначення);

• графічні (зображувальні);

• об’ємні;

• позначення іншої форми вираження та їх комбінації (торговельні марки).

При цьому, об’єктом комерційних найменувань та географічних зазначень можуть бути лише словесні позначення.

За колом управомочених суб’єктів на використання засобу індивідуалізації:

- індивідуальні – лише одна особа має право на використовувати ідентифікуюче позначення та вимагати заборони застосування подібного чи схожого засобу індивідуалізації будь-якою третьою особою (комерційні найменування);

- колективні – право на використання яких належать всім суб’єктам, що здійснюють діяльність, характер якої відповідає обумовленим законом вимогам (географічні зазначення);

- комплексні (змішані). До останніх належать торговельні марки, які можуть бути індивідуальними та колективними, що зареєстровані на ім’я організації, члени якої вправі її використовувати.

У залежності від кола суб’єктного складу ідентифікуючі позначення поділяються на:

- засоби індивідуалізації, що належать юридичним особам (комерційні найменування);

- засоби індивідуалізації, що належать фізичним та юридичним особам (торговельні марки);

- засоби індивідуалізації, суб’єктом права на які можуть бути лише фізичні та юридичні особи – виробники позначеної ними продукції (географічні зазначення)⁵⁸.

В основі правової охорони засобів індивідуалізації лежить реєстраційний принцип охорони, закріплений Паризькою конвенцією.

До інших принципів правової охорони засобів індивідуалізації можна віднести:

• принцип екстериторіальної охорони;

• визнання за правовласником виключного права на комерційне найменування, торговельну марку чи географічне зазначення;

• надання правової охорони лише тим об’єктам, які у встановленому законом порядку визнані такими, що мають охороноздатність;

• наділення правовласників виключними майновими правами на комерційне найменування та торговельну марку та невиключний характер прав на географічне зазначення походження товару;

• невідчужуваний характер прав на комерційне найменування.

Паризька конвенція про охорону промислової власності встановлює, що правова охорона на об’єкти промислової власності виникає після проведення реєстраційної процедури і отримання охоронного документу, для засобів індиідуалізації - свідоцтва.

Строк правової охорони залежить від видів засобів індивідуалізації. Законодавство України встановлює 10-річний строк правової охорони для торговельних марок та географічних зазначень та безстрокову охорону комерційних найменувань.