4.1. Закон тотожності

Закон тотожності (від лат. Lex identitatis; Lex – закон, identitatis – тотожність) визначається таким чином: обсяг і зміст думки про який-небудь предмет повинні бути чітко визначені і залишатися незмінними в процесі висловлювання про що-небудь.

Якщо ми говоримо про який-небудь предмет або про його властивості, то потрібно мислити саме даний предмет з притаманними йому властивостями. Інакше кажучи, кожна думка в процесі висловлювання повинна залишатися тотожною самій собі.

Символічно даний закон позначається:

А  А (А  А).

Те, що дана формула є законом видно з таблиці (рис. 28).

А  А	А
і	і
і	х

Рис. 28

Вимоги закону тотожності про однозначність думок зумовлюється на взаємодії руху і спокою. Рух як атрибут матерії є абсолютним. Це означає, що в світі немає нічого нерухомого. Спокій є відносним. Незважаючи на те, що кожен предмет перебуває у русі, він зберігає деякі риси, що дає можливість розрізняти предмети.

Закон тотожності забороняє ототожнювати нетотожні думки і тотожні думки приймати за нетотожні. Але нерідко це трапляється, причому неусвідомлено і усвідомлено.

Неусвідомлено закон тотожності часто порушуються, коли люди вживають нечітко визначені або взагалі невизначені поняття. Це трапляється в процесі доповіді, дискусії, написанні рефератів, наукових статей тощо.

Наприклад: інколи в рефераті вживаються такі поняття як „гіперінфляція”, „істина”, „біометричні дані”, визначення яких автор не може дати.

Закон тотожності порушується і тоді, коли в мові одна й таж думка може висловлюватися в різній язиковій формі. Це інколи веде до зміни сенсу понять або до підміни однієї думки іншою. В мові є омоніми і синоніми.

Омоніми (від грец. homos - однаковий, onoma - ім'я) – це слова, які одинакові по звучанню і написанню, але зовсім різні по значенню.

Наприклад: „закон” - поняття, яке в одному випадку вживається в сенсі об'єктивного закону природи, в іншому - в сенсі закону логіки, а також в сенсі юридичного нормативного акта. Ясно, що дані поняття ніяк не можна приймати за тотожні.

Нерідко в процесі діалогу не досягається конструктивний результат тільки із-за того, що опоненти вживають одинакові по звучанню і різні по сенсу слова.

Наприклад: ніякого порозуміння в діалозі не буде якщо, скажімо, з одного боку поняття „метафізика” вживається в сенсі анти діалектики, а з іншого – в сенсі традиційної філософії.

Синоніми (від грец. snonymys – одноіменний) – це слова, які різні по звучанню і написанню, але близькі по значенню і виражають одне і теж поняття.

Наприклад: поняття „сама велика птиця у світі” і „страус”, „Арістотель” і „Стагірит” (Арістотель родом із Стагір) є тотожними.

Непорозуміння може виникнути в силу невизначеності сенсу поняття „Стагіріт”.

Усвідомлено закон тотожності порушується в тих випадках, коли передбачається ціль видати істину за хибу, доказати те, що вигідно або ввести когось в оману. Для цього навмисно використовуються помилкове міркування, в якому підбираються невірні вихідні положення, подія виривається із загального зв'язку подій, ототожнюються нетотожні поняття, тощо.

Для прикладу розглянемо софізм (від грец. sophisma – вимисел, хитрість) „Рогатий”, який став знаменитим ще в Стародавній Греції: „Те, чого ти не губив, ти маєш; роги ти не губив; отже, у тебе є роги.”

У даному софізмі непомітно порушується закон тотожності, бо ототожнюються зовсім різні по сенсу поняття: „те, що мав і не губив” і „те, що не мав і не губив”.

Ще один приклад. Між співробітником однієї фірми і начальником відділу виникла конфліктна ситуація. Співробітник подав скаргу на предмет того, що начальник назвав його нетямущим. Розслідування справи показало, що співробітник фірми навмисно здійснив підміну понять: на місце поняття „нетямуща відповідь на запитання” поставив поняття „нетямуща людина”.

В процесі пізнавальної діяльності людини виникають нові поняття, змінюється обсяг і зміст існуючих понять. Це природно. Закон тотожності не забороняє розвитку думок чи понять. Він забороняє безпричинну, самосвавільну зміну думок в процесі висловлювання, бесіди, тощо.

Закон тотожності сприяє недвусенсності, визначеності, точності мислення людини, дає можливість розрізнювати і ототожнювати предмети, які є предметом дослідження в різних системах з допомогою певного понятійно-категоріального апарата.