2.2. Мовні засоби виразу поняття

Поняття виражаються і втілюються у словах і їх сполученнях.

Слово – це матеріальна звукова оболонка, в якій фіксуються чи закріпляються наші думки, які стали результатом пізнавальної діяльності, воно також є важливим засобом спілкування, комунікації людей.

Тому поняття нерозривно пов’язано зі словом. Слова і словосполучення називають іменами. Імена бувають прості і складні. Простими іменами, наприклад, є: „конституція”, „право”, „економіка”, а складними: „додаткова вартість”, „суспільна свідомість”, „нормативний акт”, „прилад для вимірювання тиску”.

Органічна єдність поняття і слова не дає підстави для їх ототожнення. Окреме слово може виражати декілька понять і мати зовсім різне значення. Це може бути пов’язано з існуванням у мові слів-синонімів і слів-омонімів.

Наприклад: слова „бідний” і „убогий” є синоніми, тобто різні по значенню, а по сенсу однакові. А слово „закон” вживається в сенсі закону природи, закону логіки або закону юридичного, це омоніми.

Слово володіє двома типами значень – денотацією і сенсом.

Денотацією слова (від лат. denoto – позначаю) є предмет, який позначається власним іменем певної мови, а сенсом – виражена в понятті думка.

Кожна наука в процесі пізнання використовує свій, спеціально розроблений категоріально-понятійний апарат.

Поняття, які чітко визначені і придатні до вживання називаються термінами.

В економічній теорії, наприклад, термінами є „засіб виробництва”, „виробничі відносини”, „гіперінфляція”, тощо. В логіці термінами є такі поняття як „логіка”, „закон”, „індукція”, „дедукція” та ін.

2.3. Логічні способи формування понять

Формування понять є складним, а інколи і довгостроковим процесом. Є поняття формування яких здійснюється стихійно, як правило у повсякденному житті. Такі поняття часто бувають розпливчатими і чітко не визначеними. До них відносяться поняття, якими ми користуємося в повсякденному житті.

Це, наприклад, такі поняття як „стіл”, „олівець”, „земля” та ін.

Наукові поняття формуються на основі науково-теоретичної і науково-дослідницької діяльності. Вони чітко визначаються. Їх зміст може змінюватися в процесі розвитку наукового пізнання.

Це, наприклад, такі поняття як „людина”, „атом”, „біологічний вид”. Вони мають свою давню історію, процес їх формування продовжується і сьогодні.

Для формування поняття необхідно виділити істотні ознаки, які виражають природу предмета, його сутність та відмінність від інших предметів. Для цього використовуються такі логічні способи формування понять як порівняння, аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування та ін.

Порівнянням називають логічний прийом співставлення предметів з метою встановлення їх схожості та відмінності.

Щоб сформувати обсяг і зміст поняття про який-небудь предмет необхідно перш за все порівняти його з іншими предметами , знайти ознаки, які виражають його подібність з одними предметами і відмінність з іншими.

Аналіз (від грец. analusis - розкладення) дає можливість виділити ті чи інші ознаки предмета, розглянути їх окремо один від одного.

Науковий аналіз на відміну від аналізу, який здійснюється в повсякденній практичній діяльності, має мету вирішити певні наукові програми, пізнати сутність речей чи явищ, закони їх розвитку. Це і дає можливість уточнити зміст поняття, або сформувати нове поняття, в процесі формування понять використовуються такі види аналізу як механічне розкладання предмета на складові частини, визначення хімічного складу, знаходження причин явищ, які спостерігаються, виявлення форм взаємозв’язку елементів цілого та ін.

Синтез (від лат. syntesis – з’єднання) мислене з’єднання частин предмета, розчленованого аналізом у єдине ціле.

Синтез, як засіб формування поняття, протилежний аналізу. Але в процесі формування понять синтез і аналіз органічно поєднані. Без аналізу не може бути синтезу і навпаки. Коли вчений розкладає предмет на його складові частини, він в той же час з’ясовує як кожна з них пов’язана з іншою, тобто здійснює синтез.

Узагальнення (від лат. generalisatio ) мислене виділення деяких властивостей предметів , або самих предметів у певний клас і формування поняття про них.

Узагальнення це також процес переходу від одиничного поняття до загального, від менш загального до більш загального поняття. Узагальненням, наприклад, буде перехід від поняття рабовласницький засіб виробництва до поняття засіб виробництва.

Абстрагування (від лат. abstraction – відокремлення) – це мислене виділення окремих ознак предмета і відокремлення від інших ознак.

Відокремлення від деяких ознак предметів або від відношень між ними дає можливість виділити ті властивості чи відношення, які цікавлять дослідника.

Наприклад: при формуванні поняття „трикутник” ми абстрагуємося від таких ознак як дерев’яний, білий, великий та ін., і виділяємо істотні ознаки: три сторони, три кути, сума кутів дорівнює 180º. Кожне сформоване поняття в цьому відношенні є абстракцією.

Існують різні види абстрагування. Якщо формується загальне поняття про який-небудь клас предметів, то застосовується абстракція ототожнювання. Вона полягає в тому, що дослідник мислено відокремлюється від нетотожних ознак предметів певного класу і виділяє тотожні, загальні ознаки, які притаманні усім предметам даного класу. Нерідко в науці застосовується і такий вид абстрагування як ідеалізація, коли в науку вводяться поняття, в яких мисляться реально неіснуючі предмети.

Наприклад: результатом ідеалізації будуть такі поняття „абсолютно тверде тіло”, „точка”, „пряма”.