7.1. Поняття гіпотези і її структура

Гіпотеза є важливою формою в досягненні наукових знань, в встановленні причинних зв'язків між предметами та явищами. Процес осягнення істини тернистий. Він пов'язаний з тривалою працею вченого по аналізу і осмисленню величезного теоретичного і емпіричного матеріалу. Таке дослідження пов'язане з побудовою різного роду припущень догадок відносно причин явищ, які є предметом пізнавальної діяльності.

Процес розвитку знань, як правило, йде в напрямку від припущення, догадки до знання достовірного, повністю обґрунтованого. Важлива роль в даному процесі виникнення нових знань належить гіпотезі( від грец. hupothesis – основа, припущення).

Гіпотеза – це форма розвитку наукових знань, в якій виражається припущення про властивості і причини явищ, що досліджуються.

Термін гіпотеза визначається по різному. Під гіпотезою розуміють імовірне знання про властивості і закони розвитку досліджуваних явищ, предметів, і спосіб мислення, який включає висування припущення і виведення з нього наслідків.

Розглянемо деякі ознаки гіпотези.

1. По своїй суті гіпотеза є припущенням, яке обґрунтовується емпіричними і теоретичними даними (фактами, законами, теоріями).

2. Гіпотеза є логічною формою переходу від знання до знання, від меш повного до більш повного знання.

3. Гіпотеза повинна бути таким припущенням, яке підлягає вивченню, перевірці.

4. В основі гіпотези лежить провідна ідея, яка має проблематичний характер.

5. Гіпотеза виконує евристичну функцію. Вона може вказувати на шлях, який веде до вирішення тих чи інших теоретичних та практичних проблем.

6. Гіпотеза виконує прогностичну функцію. З її допомогою даються короткочасні і довгочасні прогнози на майбутнє.

7. В гіпотезі повинен бути зв'язок між висловлюваним припущенням і попереднім знанням.

8. Гіпотеза характеризується максимальною загальністю і логічною простотою. Вона повинна пояснювати усі факти досліджуваної сфери дійсності.

В залежності від предмета дослідження гіпотези поділяються на часткові і загальні.

Загальна гіпотеза – припущення про властивості і закономірності, які стосуються усіх предметів певного класу.

Наприклад: І. Кант висунув гіпотезу про походження сонячної системи із розрідженої туманності.

Часткова гіпотеза – це припущення про властивості і закономірності одиничних предметів чи явищ певного класу.

Наприклад: швейцарський фізик В. Паулі висунув гіпотезу про існування гіпотетичної елементарної частки, яка пізніше була відкрита пізніше експериментальним шляхом (названа „нейтрино”).

Інколи історики будують гіпотезу про певний зв'язок між конкретними історичними подіями чи діями окремих осіб.

Разом з загальними і частковими в науці використовуються робочі гіпотези. Вони формуються на перших етапах науково-дослідницької діяльності і по суті виступають як тимчасовий початковий здогад . Їх евристична функція полягає в тому, щоб в якійсь мірі систематизувати накопичений матеріал, знайти вірний підхід чи шлях до вирішення поставленої наукової проблеми.

В судово-слідчій діяльності висовуються різні гіпотези, в яких пояснюються різні факти, події. Вони оцінюються як важливий засіб судового дослідження у кожній кримінальній справі. Такі гіпотези називають версіями(від лат. versio – оборот; versare - видозмінювати).

Версією в судовому дослідженні називається одна з можливих гіпотез, що претендує на пояснення певних обставин злочину.

Незважаючи на те, що версія є різновидом наукової гіпотези, вона має суттєві відмінності. Наукова гіпотеза будується на основі теоретичних і науково-експериментальних даних, законів, теорій тощо.

Версія будується на основі тих фактів, які мають безпосереднє відношення до кримінальної події, злочину. З допомогою гіпотези одержується достовірне знання про причинно-наслідкові зв'язки, закони явищ, які досліджуються. А з допомогою версії встановлюються причини злочину, особи, які до нього причетні.