8.3. Спростування

Спростуванням називається логічна операція, за допомогою якої встановлюють неспроможність доведення на основі хибності або недостатньої обґрунтованості тези.

Головна ціль спростування - руйнація висунутого доведення. Як і доведення спростування має тезу, аргументи і демонстрацію (форму).

Тезис спростування - це положення, яке потрібно спростувати.

Аргументи–це положення, з допомогою яких спростовується теза.

Демонстрація - це спосіб логічного зв'язку аргументів і тези спростування.

Логічна операція спростування здійснюється шляхом спростування тези, шляхом спростування аргументів і шляхом спростування демонстрації. Спростування тези полягає в тому щоб встановити її хибність. Існують два способи спростування тези:

а) доведення істинності антитези;

б) спростування шляхом зведення до абсурду.

Спростування шляхом доведення істинності полягає в знаходженні деякого положення, яке суперечить тезі, - антитеза, потім доказують її істинність. Якщо доказано, що антитеза істинна, то на основі закону виключеного третього, відкидають тезу як хибну.

Наприклад: потрібно спростувати тезу: „Я нічого не знаю”.

1) Висуваємо антитезу: „Невірно, що я нічого не знаю”.

2) Будуємо доведення антитези. Щоб визначити, що я нічого не знаю, потрібно дещо знати. Отже, антитеза є істинною.

3) Якщо антитеза є істинною, то по закону виключеного третього теза „Я нічого не знаю” визнається хибною.

Спростування способом зведення до абсурду полягає у виведенні із спростовуваної тези наслідків, які суперечать дійсності, тобто приведенням до абсурду(безглуздості). Таке спростування здійснюється так:

1) допускається істинність спростовуваної тези;

2) із тези виводять ряд наслідків;

3) якщо виведений із тези наслідок знаходиться в протиріччі з дійсним положенням речей або з судженнями, істинність яких уже доведена, то за правилом умовно-категоричного умовиводу робиться висновок про хибність тези.

Наприклад: у справі про викрадення матеріальних цінностей зі складу торгової бази виникла необхідність спростувати тезу: „Викрадення матеріальних цінностей було скоєно не робітниками цього складу, а сторонніми особами”. Щоб спростувати дану тезу, слідчий припускає її істинність і виводить з неї наслідок: „Якщо викрадення матеріальних цінностей було скоєно не робітниками складу, а сторонніми особами, то дірка в стіні приміщення, через яку винесені речі, повинна була б зроблена з зовні, а не з середини”. Слідством встановлено, що дірка в стіні зроблена з середини приміщення. В одного з робітників складу на квартирі знайдені деякі з викрадених речей. Отже, теза спростована, оскільки вона є хибною.

8.4. Спростування аргументів

Спростування шляхом критики аргументів – це логічна операція, за допомогою якої встановлюється необґрунтованість тези шляхом доведення хибності аргументів.

Якщо в результаті спростування буде встановлено, що аргументи, які використовуються для доведення істинності тези є хибними, то на цій підставі робиться висновок про те, що теза недостатньо обґрунтована. Наприклад, доводиться теза „Венера має атмосферу” таким чином:

Усі планети мають атмосферу.

Венера – планета.

Отже, Венера має атмосферу.

Теза не обґрунтована тому що більший засновок є судженням хибним.

Необґрунтованість тези може зумовлюватися недостатньою кількістю аргументів.

Наприклад: доводиться теза „Крадіжку цукру з магазину скоїв М. Для цього висуваються такі аргументи:

1. М. був раніше осудним за крадіжку.

2. М. працює вантажником у цьому магазині і працював у ньому в період викрадення цукру.

3. М. не з'явився на бесіду в слідчі органи, посилаючись на захворювання.

Необґрунтованість даної тези зумовлюється як недостатньою кількістю аргументів так і тим, що доказ має побічний характер.