5 Максимізація прибутку у довгостроковому періоді
а) Як відомо, у короткостроковому періоді фірми не можуть змінити виробничі потужності. Вони можуть припиняти виробництво, але у них не вистачає часу, щоб ліквідувати свої активи і вийти з цього бізнесу. У довгостроковому періоді фірми, що працюють в галузі, мають достатньо часу і для нарощування, і для скорочення своїх виробничих потужностей, і для виходу з галузі, і для входження в іншу галузь.
Аналіз поведінки фірм у довгостроковому періоді потребує чіткого визначення умов, в яких вони діють. Ці умови наступні.
По перше:єдиним пристосуванням у довгостроковому періоді є входження нових фірм у галузь або вихід із галузі. В цей час пристосування у короткостроковому періоді до уваги не приймаються.
По друге:усі фірми у галузі мають одинакові криві витрат. Це дозволяє говорити про типову фірму.
По третє:витрати у галузі постійні.
Основна закономірність, яку потрібно обґрунтувати, наступна: після того, як усі довгострокові пристосовування завершені, ціна продукту буде саме дорівнювати кожній точці мінімальних середніх загальних витрат фірми, і виробництво здійснюватиметься у тій самій точці.
Цей висновок ґрунтується на двох основних фактах: 1) фірми прагнуть прибутків і остерігаються збитків, і 2) за конкуренції фірми вільно входять у галузь і залишають її. Якщо початкова ціна перевищує середні загальні витрати, то можливість отримання економічних прибутків приваблюватиме у галузь нові фірми. Проте це розширення галузі збільшуватиме пропозицію продукту доти, доки ціна не зрівняється із мінімальними середніми загальними витратами.
Якщо ж початкова ціна нижча за середні загальні витрати, то неминучість збитків зумовлюватиме вихід фірм із галузі. Зі зменшенням кількості фірм у галузі, загальна величина пропозиції продукту скорочуватиметься, що підвищуватиме ціну до рівня мінімальних середніх загальних витрат.
б) Розглянемо, як працює механізм пристосування фірм до змін в довгостроковому періоді за допомогою графіків.
Припустимо, що типова фірма у чисто конкурентній галузі перебуває у стані довгострокової рівноваги (графік 4-6 а)
Рівноважна ціна та мінімальні середні загальні витрати рівні. Економічно прибутки фірм галузі дорівнюють нулю. Ринкова ціна визначається галузевими величинами попиту та пропозиції ( криві D1 та S1). Крива пропозиції в даному разі є короткостроковою. Одна фірма виробляє 100 одиниць продукції. Рівноважний обсяг виробництва галузі дорівнює 100 000 одиниць. У галузі 1 000 фірм.
Тепер припустимо, що відбулась сприятлива зміна попиту під впливом нецінових детермінацій попиту, скажімо, зміна уподобань споживачів збільшила попит на продукт від D1 до D2 ( графік 4-6 б). Виробники збільшити виробництво продукту в короткостроковому періоді не можуть. Ціна підвищується, нехай, до 60 грн. У фірм галузі з’являються економічні прибутки, які приваблюють у галузь нові фірми. Тому пропозиція продукту зростатиме, що опускатиме ціну нижче 60 грн. Входження у галузь триватиме доти, доки ринкова пропозиція не збільшиться до S2. У цій точці ціна знову дорівнюватиме мінімальним загальним витратам у 50 грн. Економічні прибутки, спричинені збільшенням попиту, конкуренція звела до нуля і, як наслідок, зникли стимули до входження у галузь нових фірм. Довгострокову рівновагу у цій точці відновлено.
Тепер обсяг продукції галузі становить 110 000 одиниць. Кількість фірм у галузі становить 1100, тобто до неї ввійшли 100 нових фірм.
Може скластися і протилежна ситуація, коли нецінові фактори будуть несприятливі. Наприклад, доходи споживачів зменшаться. Ціна знизиться до 40 грн. (графік 4-6). Фірми матимуть збитки, тому, що ціна продукту впала нижче середніх мінімальних загальних витрат. Частина фірм покине галузь. Пропозиція зменшиться до S3. Відновиться рівноважна ціна довгострокового періоду. Але вироблятися тепер буде у галузі 90 000 одиниць продукції. У галузі функціонує 900 фірм.
Попередньо зроблений висновок підтверджено. Конкуренція, яка проявляється у входженні фірм у галузь та виході з неї, зрівнює, зрештою, ціну та мінімальні середні загальні витрати виробництва у довгостроковому періоді.
в) Проведений аналіз дозволяє окреслити характер кривої довгострокової пропозиціїдля конкурентної галузі. Вирішальним чинником при визначенні форми кривої галузевої пропозиції у довгостроковому періоді є вплив, якийзміни у кількості фірм у галузічинитимуть на витрати окремих фірм. Цей вплив може бути троїстим:
ціни на ресурси не змінюватимуться в залежності від збільшення чи зменшення фірм у галузі;
ціни на ресурси збільшуватимуться в зв’язку з входженням у галузь нових фірм;
ціни на ресурси зменшуватимуться в зв’язку з входженням у галузь нових фірм.
Якщо ціни на ресурси не змінюватимуться в залежності від збільшення чи зменшення обсягів виробництва продукту (кількості фірм у галузі), то і середні загальні витрати будуть залишатися незмінними. Тому кожне нове пристосовування в зв’язку зі зміною попиту буде закінчуватись встановленням нової ринкової ціни, яка дорівнюватиме попередній рівноважній. Тому крива пропозиції в довгостроковому періоді буде мати вигляд горизонтальний – пропозиція досконало еластична. Продемонструємо це на графіку 4-7.
Оскільки входження у галузь або вихід з неї фірми не впливають на ціни ресурсів, а тому і на величину витрат на одиницю продукції, збільшення попиту ( від D1 до D2 ) спричинить зростання обсягу виробництва галузі ( від Об.1 до Об.2 ), але не змінить ціни, яка дорівнює 50 грн. Так само зменшення попиту ( від D1 до D3 ) спричинить скорочення обсягу виробництва ( від Об.1 до Об.3 ), але не вплине на ціну. Вона дорівнюватиме тим же 50 грн.: це означає, що крива довгострокової пропозиції галузі (S) буде досконало еластичною.
Якщо ціни на ресурси будуть змінюватися в залежності від зміни кількості фірм у галузі, а тому і обсягів виробництва, то кожна нова рівноважна ціна після чергового пристосування буде:
збільшуватися, коли ціни на ресурси будуть зростати під впливом входження у галузь нових фірм, і крива пропозиції у довгостроковому періоді буде мати вигляд висхідної кривої;
зменшуватися, коли ціни на ресурси будуть падати під впливом входження у галузь нових фірм, і крива пропозиції у довгостроковому періоді буде мати вигляд спадної кривої.
Розглянемо це на графіку у випадку, коли в галузі зростають витрати в зв'язку з входженням у галузь нових фірм (графік 4-8).
В галузі зі зростаючими витратами входження до неї нових фірм у відповідь на зростання попиту ( від D3 до D1 і D2 ) підвищить ціни на ресурси, а отже, витрати на одиницю продукції. Внаслідок цього збільшення обсягу виробництва у галузі ( від Об.3 до Об.1 і Об.2 ) можливе тільки за вищих цін. ( 55 грн. > 50 грн. > 45 грн.). Крива довгострокової пропозиції галузі (S) є висхідною. Обґрунтування спадної кривої пропозиції є аналогічним у випадку зниження цін на ресурси, коли у галузь входять нові фірми.