3. Монополістична конкуренція та зниження економічної ефективності
1) Як уже раніше нами було з’ясовано, економічна ефективність передбачає потрійну рівність – ціни, граничних витрат і середніх загальних витрат. Це здійснюється в умовах чистої конкуренції. Коли ціна дорівнює граничним витратам, досягається ефективність розподілу ресурсів. Рівність ціни з мінімальними середніми загальними витратами забезпечує виробничу ефективність, тобто використання найефективніших технологій.
Досягнення виробничої ефективності означає, що споживачі отримують найбільший обсяг продукції і за найнижчими цінами, що можливі за наявних витрат.
2) На ринках із монополістичною конкуренцією мають місце надлишкові виробничі потужності, і не реалізуються ані розподільна, ані виробнича ефективність. Аналіз графіку 6-2, на якому відтворено частину графіка 6-1 в і додано нові деталі, показує, що елементи монополізму за умов монополістичної конкуренції спричиняють певне недовикористання ресурсів.
У точці довгострокової рівноваги ціна (ц) перевищує граничні витрати (m), а це вказує на те, що суспільство оцінює додаткові одиниці цього товару вище, ніж альтернативні продукти, які можна було б виробити за допомогою цих ресурсів.
Більш того, графік 6-2 показує, що, на відміну від фірм які діють в умовах чистої конкуренції, фірми в умовах монополістичної конкуренції мають надлишкові виробничі потужності. Це означає, що вони виробляють дещо менший від найефективнішого (за найнижчих витрат) обсяг продукції. Виробництво супроводжується витратами на одиницю продукції (ц) вищими, ніж мінімально досяжні (а). Це відповідно означає дещо вищу ціну (ц), ніж було б у випадку чистої конкуренції (а).
За умов монополістичної конкуренції, фірми у довгостроковому періоді повинні призначати ціну вищу за конкурентну, щоб отримувати нормальний прибуток.
З іншого боку, якби кожна фірма могла б виробляти оптимальний обсяг продукції, то менша кількість фірм могла б виробляти такий самий сумарний обсяг продукції і продукт продавали б споживачам за нижчою ціною.
Галузі з монополістичною конкуренцією нерідко переповнені фірмами, кожна з яких неповністю використовує свої виробничі потужності.
Монополістична конкуренція призводить до невикористання виробничих потужностей, внаслідок чого споживачі змушені купувати продукти за цінами, що перевищують конкурентні.
4. Нецінова конкуренція
Ситуація, зображена на малюнках 6-1 в та 6-2 не надто приваблива для виробника, який діє в умовах монополістичної конкуренції та отримує тільки нормальний прибуток. Він намагатиметься поліпшити становище рівноваги у довгостроковому періоді.
Продукт кожної фірми так чи інакше відрізняється від продуктів її конкурентів. Будь-який продукт можна змінювати й удосконалювати.
Крім того, можна наголошувати не лише на реальних відмінностях продукту, але й створювати уявні відмінності через рекламу й стимулювання збуту. Фірма намагатиметься зберегти свої прибутки і залишитися попереду конкурентів за допомогою:
реального підвищення якості продукту і, таким чином, більшого пристосування його до потреб покупця;
посилення реклами, привернення більше уваги покупця до даного продукту, більшого пристосування споживача до цього продукту – і таким чином зробити цей продукт більш необхідним для задоволення потреб споживача.
Вдосконалення продукту й реклами збільшить витрати фірми, але це дає збільшення попиту на цей продукт. Головне, це досягти, щоб попит зростав на більшу величину, ніж потрібно для відшкодування витрат на дослідні розробки й рекламу. В такому разі прибуток збільшиться.
А що дає зниження ціни (цінова конкуренція)? Як видно з графіку 6-1 в, зниження ціни забезпечує незначний прибуток , а то й взагалі не дає його збільшення. Краще – активно впроваджувати нецінову конкуренцію. Ймовірність того, що легке входження у галузь сприятиме урізноманітненню продукції й удосконаленню продукту є тією рисою монополістичної конкуренції, яка може повністю або частково нейтралізувати прояви її неефективності.
Проте, чим більша диференціація продукту, тим повніше, ймовірно, задовольнятимуться різні уподобання й смаки. Пристосування продукту до споживача може відбуватися:
– шляхом диференціації продукту у деякий момент часу;
– удосконаленням продукту з перебігом часу .
Диференціація продукту означає, що у будь-який момент споживачеві буде запропоновано широкий вибір типів, стилів, марок та ступенів якості будь-якого конкретного товару. Порівняно з чистою конкуренцією, ця модель забезпечує очевидні переваги для споживача . Діапазон вибору розширюється, і різні уподобання та смаки споживача виробники задовольняють повніше.
Але з часом диференціація продукту може досягти такого рівня, що споживач може заплутатися, а раціональний вибір стане важкою справою і забиратиме багато часу.
Конкуренція продуктів відіграє життєво важливу роль у сфері нововведень і поліпшення продукту з перебігом часу. Таке вдосконалення продукту може бути корисним з двох причин:
по-перше, вдале поліпшення продукту однією з фірм спонукає конкурентів догнати й перевершити це покращення, щоб уникнути збитків.
по-друге, прибутки, отримані від поліпшення продукту, можна використати для фінансування подальших його вдосконалень.